Ухвала суду № 72470795, 21.02.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 755/12339/17

провадження № 6/361/66/18

21.02.2018

УХВАЛА

21 лютого 2018 р. м. Бровари

Броварського міськрайонного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Петришин Н.М.

за участю секретаря: Плиси В.О.,

головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду подання державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про примусове проникнення до житла боржника,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року головний державний виконавець Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі – Відділ ДВС) ОСОБА_1 звернулася до суду з поданням, у якому просила вирішити питання про примусове проникнення до житлового приміщення боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою проживання дитини: вул. Шевченка, буд. 8-А, с. Погреби, Броварського району Київської області, для виконання судового рішення щодо передачі малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, його матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яке підлягає негайному виконанню.

В обґрунтування подання посилається на те, що у відділі ДВС на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження ВП № 55733871 по виконанню виконавчого листа № 755/12339/17 від 05.02.2018 р., виданого Дніпровським районним судом м. Києва, та на підставі якого зобов’язано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, передати малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, його матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. Однак, у встановлений для виконання строк, рішення по вказаному виконавчому документу боржником виконано не було, про причини такого невиконання державного виконавця боржником не повідомлено. На теперішній час боржником не здійснено жодних дій щодо передачі малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, його матері ОСОБА_3. На адресу проживання та місця реєстрації боржника вислано постанови про відкриття виконавчого провадження, також, про наявність відкритого такого виконавчого провадження боржник повідомлявся по телефону. Державним виконавцем неодноразово здійснювався вихід до місця проживання боржника, однак двері воріт постійно зачинені, до будинку пройти не можливо. Боржник до відділу не з’являється, про причини неявки не повідомив. За таких обставин, та враховуючи те, що судове рішення підлягає негайному виконанню, а боржник ухиляється від його виконання, до місця проживання останнього пройти не можливо, головний державний виконавець змушена звернутися із даним поданням.

У судовому засідання головний державний виконавець Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_1 подання підтримала та просила його задовольнити, у судовому засіданні надала для огляду оригінал виконавчого провадження.

Сторони виконавчого провадження не викликалися, відповідно до вимог частини 2 статті 439 ЦПК України.

Вивчивши подання, матеріали виконавчого провадження та проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють дані правовідносини, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та

кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 439 ЦПК України суд негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду розглядає подання, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту, а саме: «кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

У відповідності до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»: «Боржник зобов’язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п’яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з’являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження».

Так, із матеріалів подання та виконавчого провадження встановлено, що у Броварському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області на виконанні перебуває виконавче провадження ВП № 55733871 з примусового виконання виконавчого документу, а саме виконавчого листа № 755/12339/17 від 02.02.2018 р., виданого 05 лютого 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва, про що свідчить копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2018 р. (а.с. 5).

Зі змісту вказаного виконавчого листа вбачається, що він виданий на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 лютого 2018 року, відповідно до якого зобов’язано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, передати малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8 його матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9. Також вбачається, що рішення в частині повернення дитини його матері підлягає негайному виконанню.

Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 06.02.2018 р. державним виконавцем на адресу реєстрації та проживання ОСОБА_2 направлено копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла. У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду. Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов’язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов’язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага. Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.

Пунктом 13 ч. 3 ст. 18 Закону передбачено право державного виконавця на звернення до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому, питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до чинного законодавства України державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно та повно.

Матеріалами виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем здійснено виходи за місцем проживання боржника за адресою: вул. Шевченка, буд. 8-А, с. Погреби Броварського району Київської області, однак хвіртка воріт постійно зачинена, двері будинку ніхто не відчиняє, про що державним виконавцем складено акти від 09.02.2018 р. та 16.02.2018 р.

У матеріалах виконавчого провадження відсутні докази того, що на виконання судового рішення, яке підлягає негайному виконанню, боржник у добровільному порядку виконав рішення суду. Також, відсутні будь-які пояснення ОСОБА_2 щодо неможливості виконати рішення суду.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем були відкриті виконавчі провадження і проводились передбачені законом дії для їх виконання, однак виконати судове рішення, яке підлягає негайному виконанню, державному виконавцю не вдається, оскільки боржник ухиляється від виконання судового рішення, у добровільному порядку дитину стягувачу не передає.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.

Таким чином, та враховуючи те, що судове рішення підлягає негайному виконанню, а боржник у добровільному порядку рішення суду не виконує, суд приходить до висновку, що подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 260, 261, 439 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,-

у х в а л и в :

Подання державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про примусове проникнення до житла боржника – задовольнити.

Дозволити головному державному виконавцю Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 примусово проникнути до житла боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, а саме: до будинку №8А по вулиці Шевченка у селі Погреби Броварського району Київської області для виконання судового рішення щодо передачі малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, його матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10, яке підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.М.Петришин