Постанова № 72470432, 23.02.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6328/17

Провадження № 22-ц/779/342/2018

Категорія 63

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Мелінишин Г.П., Томин О.О.

секретаря Возняк В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 18 січня 2018 року у складі судді Татарінової О.А. по справі за заявою Органу опіки і піклування Опікунської ради при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради, заінтересована особа Обласна психоневрологічна лікарня №3 про визнання особи недієздатною,

в с т а н о в и в:

У травні 2017 року Орган опіки і піклування: опікунська рада при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради звернулась в суд з заявою про визнання ОСОБА_1 недієздатним.

Вимоги заяви мотивовано тим, що комісією Івано-Франківського територіального центру соціального обслуговування після поступлення у січні 2017 року інформації про те, що сім»я ОСОБА_1, яка проживає в АДРЕСА_2 опинилася у важкій життєвій ситуації було встановлено, що в квартирі проживають батько ОСОБА_2 та його син ОСОБА_1, який являється інвалідом 2 ої групи та неодноразово проходив лікування в психіатричній лікарні, не здатний забезпечувати свої життєві потреби на належному рівні, створює небезпеку для себе та оточуючих.

Заявник просив призначити судово-психіатричну експертизу на вирішення якої поставити питання чи страждає ОСОБА_1 хронічним, стійким психічним розладом та чи здатний він внаслідок такого розладу усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 18 січня 2018 року заяву Опікунської ради при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради, заінтересована особа Обласна психоневрологічна лікарня № 3 задоволено.

Призначено по справі судово-психіатричну експертизу на вирішення якої поставлено питання чи страждає ОСОБА_1 хронічним, стійким психічним розладом та чи здатний він внаслідок такого розладу усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Проведення експертизи доручено експертам Івано-Франківської обласної психоневрологічної лікарні № 3.Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

На дану ухвалу ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що вона є незаконною та необгрунтованою. Постановлена з порушенням вимог норм процесуального права.

Апелянт зазначив, що твердження представника заявника про те, що він не здатний забезпечувати свої життєві проблеми на належному рівні, створює небезпеку та загрозу для себе та оточуючих є голослівними та не відповідають дійсності, оскільки як вбачається з пояснень лікуючого лікаря-психіатра Микитюк Г.В. - він здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Представником заявника не наведено жодних обставин про те, що він не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Апелянт посилається на те, що подана заява органу опіки та піклування не відповідає вимогам ст. 297 ЦПК України , оскільки в ній не наведено жодних обставин про те, що він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Апелянт вважає, що Івано-Франківська обласна психоневрологічна лікарня № 3 є заінтересованою особою, а відповідно експерти даної установи перебувають у службовій та іншій залежності від заінтересованої особи, яка бере участь у справі, а тому не повинні проводити щодо нього судово-психіатричну експертизу.

Посилаючись на зазначені обставини апелянт просив ухвалу суду скасувати.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених у ній підстав.

Представники органу опіки та піклування - Шкандрій В.Б., Лягін С.Є., представник заінтересованої особи Івано-Франківської обласної психоневрологічної лікарні №3 Гуфчак Й.Г. - заперечили доводи апеляційної скарги, посилаючись на обгрунтованість висновків суду щодо призначення по справі судово-психіатричної експертизи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи заяву опікунської ради при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради, заінтересована особа Обласна психоневрологічна лікарня №3 про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що єдиною підставою для визнання фізичної особи недієздатною є такий стійкий і хронічний психічний розлад, за якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що має бути підтверджено висновком судово-психіатричної експертизи.

З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що комісією Івано-Франківського територіального центру соціального обслуговування встановлено, що АДРЕСА_1 проживає сім»я ОСОБА_1, яка опинилася у важкій життєвій ситуації було встановлено, що в квартирі проживають батько ОСОБА_2 та його син ОСОБА_1, який являється інвалідом 2 ої групи та неодноразово проходив лікування в психіатричній лікарні, не здатний забезпечувати свої життєві потреби на належному рівні, створює небезпеку для себе та оточуючих.

У зв»язку з цим, Орган опіки та піклування звернувся в суд із заявою про визнання ОСОБА_1 недієздатним у якій відповідно до вимог ч.3 ст. 297 ЦПК України вказав обставини, що свідчать на думку заявника, про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого ОСОБА_1 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Частиною першою ст. 105 ЦПК України визначено, що призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: психічний стан особи.

Оскільки єдиною підставою для визнання фізичної особи недієздатною, відповідно до положень ст. 39 ЦК України є хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними то такий психічний стан особи має бути підтверджений висновком судово-психіатричної експертизи.

Згідно ч. 1п.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі зокрема для з»ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву Органу опіки та піклування про призначення по даній справі судово-психіатричної експертизи.

Посилання апелянта на те, що суд необґрунтовано доручив проведення такої експертизи експертам Івано-Франківської обласної психоневрологічної лікарні №3 не заслуговують на увагу, оскільки відхиляючи заяву ОСОБА_1 про відвід експерта, суд правильно зазначив, що відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об»єктивності і повноти дослідження.

Незалежність судового експерта та правильність його висновку, згідно ст. 4 Закону забезпечуються: визначеним законом порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи.

Доводи апелянта про те, що експерти Івано-Франківської обласної психоневрологічної лікарні № 3 перебувають у службовій чи іншій залежності від заінтересованої особи, яка бере участь у справі, а тому не повинні проводити щодо нього судово-психіатричну експертизу не підтверджені будь-якими доказами.

Призначаючи судову -психіатричну експертизу, суд першої інстанції діяв в межах зазначених вимог процесуального закону, сприяючи всебічному з'ясуванню обставин справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням вимог норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її скасування, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 18 січня 2018 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Г.П. Мелінишин

О.О.Томин