Рішення № 72470192, 28.02.2018, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2098/16-ц

Провадження №: 2/0343/38/18

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючої судді – Монташевич С. М.,

з участю секретаря – Шикор Г. В., Оленяк С.І.,

представників сторін - адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати майно, до якого входить: стінка "Діва", 2006 р., 5000 грн., стінка "Інтер", 2007 р., 3500,00 грн., прихожа "Тетяна", б/у 2014 р., 1500,00 грн., кухонний стіл 4 персони, 2007 р., 100,00 грн., табуретки 4 шт. дерев'яні по 50 грн., 2007 р., 200,00 грн., кухонний диван кутовий коричневий дермантиновий, 2008 р., 900,00 грн., крісла "Фортуна Захід" 6 шт. по 90 грн., 540,00 грн., розкладний диван "Топаз", 2008 р., 1500,00 грн., розкладний диван "Глорія", 1.4, 2010 р., 2000,00 грн., спальний гарнітур (ліжко, дві тумбочки, трюмо, шафа 3-х дверна) світлокоричневого кольору, 2009 р., 5000,00 грн., холодильник б/у TREK, 2005 р., 2000,00 грн., холодильна камера б/у FORON, 2010 р., 2000,00 грн., газова плита OGG б/у, 2009 р., 1500,00 грн., електроплита EGE STUDIO LINE б/у, 2009 р., 1000,00 грн., телевізор TELEFUNKER б/у, 2011 р., 1200,00 грн., супутникова антена, 2005 р., 850,00 грн., вагонка, 100 м.кв.*80 грн., 8000,00 грн., гіпсові плити 15 шт.*82 грн., 1230,00 грн., декоративна штукатурка "Мозаїка" 2 відра по 15 л*900 грн., 1800,00 грн., пластикові вікна 2007-2008 рр. 5 шт. (1.20/1.50)*1200 грн., 6000,00 грн., дерев'яні двері, 2015 р., 4 шт. *1500 грн., 6000,00 грн., дошка 0.25 обрізна смерекова 2 куба*800 грн., 1600,00 грн., шифер для кровлі 100 листів*22,50 грн., 2008 р., 2250,00 грн., будівництво півниці 2006 р. - цемент Миколаївський 200 1 шт. 50 кг*20 шт.*50 грн., 1000,00 грн., будівництво огорожі з каменю - цемент Миколаївський 400 1 шт. 50 кг *10 шт.*50 грн., 500,00 грн., будівництво криниці - 4 кільця 1 шт.*180 грн., 720,00 грн., будівництво пічного опалення 3 комплекти кахеля, 2-є дверцят*300 = 600, 20600,00 грн., будівництво прибудови до житлового будинку - блоки ракушняк 40*20 1500 шт.*8 грн, цемент Миколаївський 400 1 шт. 50 кг*40 шт.*90 грн, 15600,00 грн., реконструкція стайні - шлакоблоки 1500 шт.*7 грн., цемент Миколаївський 400 1 шт. 50 кг*40 шт*90 грн, 14100,00 грн., спільним майном подружжя; виділити їй у власність як одному із співвласників: стінку "Діва", 2006 р., прихожу "Тетяна" б/у 2014 р., крісла "Фортуна Захід" 6 шт., розкладний диван "Топаз", 2008 р., розкладний диван "Глорія", 1.40 м, холодильну камеру б/у FORON, 2010 р., електроплиту EGE STUDIO LINE б/у, 2009 р., супутникову антену 2005 р., на загальну суму 14390,00 гривень; виділити у власність ОСОБА_4 як другому із співвласників: стінку "Інтер", 2007 р., кухонний стіл 4 персони, 2007 р., табуренки 4 шт. дерев'яні по 50 грн., 2007 р., кухонний диван кутовий коричневий дермантиновий, 2008 р., спальний гарнітур (ліжко, дві тумбочки, трюмо, шафа 3-х дверна) світлокоричневого кольору, 2009 р., холодильник б/у TREK, 2005 р., газову плиту OGG б/у, 2009 р., телевізор TELEFUNKER б/у, 2011 р., вагонку - 100 м.кв., гіпсові плити 15 шт., декоративну штукатурку "Мозаїка", пластикові вікна 2007-2008 р., дерев'яні двері 2015 р., дошку 0.25 обрізну смерекову 2 куба, шифер для кровлі 100 листів, цемент Миколаївський 1 шт. 50 кг*20 шт.*50 грн., цемент Миколаївський 400 1 шт. 50 кг *10 шт., 4 кільця бетонні криничні, 3 комплекти кахеля, 2-є дверцят, блоки ракушняк 40*20 1500 шт.*8 грн, цемент Миколаївський 400 1 шт. 50 кг*40 шт.*90 грн, шлакоблоки 1500 шт.*7 грн., цемент Миколаївський 400 1 шт. 50 кг*40 шт*90 грн, всього на загальну суму 93800,00 гривень; стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за відступ від рівності часток в майні подружжя в розмірі 46900,00 гривень та всі судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що 11.10.2005 р. вона зареєструвала шлюб з відповідачем. У шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 Однак через часті непорозуміння шлюбні стосунки між ними були припинені і з квітня 2016 року вони як подружжя не проживають, спільного господарства не ведуть. 12.08.2016 р. шлюб між ними за рішенням суду розірвано. Перебуваючи у шлюбі, вони з відповідачем проживали ІНФОРМАЦІЯ_3. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом 1/4 вказаного будинку рахується за ОСОБА_4, 3/4 частки - за померлою ОСОБА_7 За час шлюбу у будинку було проведено капітальний ремонт кімнат, змуровані нові пічки для їх обігріву, зведена прибудова до хати, вмонтовані пластикові вікна, міжкімнатні двері, тобто будинок покращив свій стан та змінив вигляд, а отже і збільшилась його вартість. Також було збудовано господарські споруди: два сараї, стодола, пивниця, криниця і вимурувана огорожа з каменю. В добровільному порядку домовитись стосовно розподілу майна вони не можуть.

В судовому засіданні позивачка та її представник - адвокат ОСОБА_1 позов підтримали, зіславшись на вищевикладене, просили його задовольнити. Також позивачка ОСОБА_3 вказала, що після розірвання шлюбу вона забрала собі дві пральні машини, а колишній чоловік пригнав їй її корови, останній ж залишив собі техніку. Однак до складу спільного майна, яке має бути поділене між ними, входить і інше майно, на яке вона має право. Так, після реєстрації шлюбу вони проживали у батьківському будинку чоловіка. У ньому вони провели ремонт кімнат, поміняли вікна, міжкімнатні двері. Будівельні матеріали на ремонт були придбані ними за час шлюбу. У 2005 році після одруження вони продали належну відповідачу корову та новонароджених поросят, а за отримані кошти розпочали будівництво стодоли. Вона також вкладала у будівельні роботи кошти, які отримувала, працюючи у 2005 році на фірмі. З будівництвом допомагав і її тато, дав їм шифер на покрівлю. Навесні 2016 року вони розпочали здійснювати прибудову до будинку і завершили її до остаточного розірвання шлюбу. Тобто всі будівельні матеріали були придбані ними під час перебування у шлюбі, однак, оскільки їх не можливо поділити в натурі, просила їх визнати спільною сумісною власністю подружжя, виділивши їх у власність відповідача, який в свою чергу має їй сплатити відповідну компенсацію за них. Крім того, під час шлюбу за кошти, які були отримані у зв’язку з народженням дітей, ними були придбаністінка "Діва", дивани "Глорія", «Топаз» та інші меблі, а також побутова техніка, частину яких вона просить виділити їй у власність, а частину виділити відповідачу з проведенням їй необхідної компенсації за них. Оцінене в позовних вимогах майно має приблизну вартість, оскільки документів, підтверджуючих їх вартість, у неї не має.

Відповідач та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнали частково, не заперечили проти того, щоб добровільно віддати позивачці стінку "Діва", 2006 р., прихожу "Тетяна", розкладний диван "Топаз", розкладний диван "Глорія", супутникову антену, 2005 р., про що подали відповідну заяву (а.с. 106). Саме це майно вони визнають спільною сумісною власністю подружжя, оскільки воно придбане за кошти, отримані під час шлюбу. Також позивач вказав, що не заперечує проти передачі позивачці електроплити, якщо вона потрібна їй та дітям. Щодо віднесення решти майна до спільної сумісної власності подружжя заперечив, оскільки ОСОБА_3 не наведено доказів придбання спірного майна за час шлюбу. Так, дружина після весілля переїхала проживати до його батьківського будинку. Її завданням було зварити їсти, прибрати і дбати про сім’ю, він ж вів господарство та утримував сім’ю. До одруження у 2005 році він мав свиноматку, яка мала близько 12 свинок, які він продав за ціною близько 500 грн. кожне, та 2 корів. Він реалізовував худобу після одруження: одну корову продав за 6,5 тис.грн., другу - за 5,5 тис.грн. За отримані особисті кошти він проводив ремонтні роботи у домогосподарстві. Зокрема, збудував пивницю з каменю та вимурував паркан, камінь та арматуру для яких придбав за власні кошти. Також до одруження у нього вже було дерево, кольца на криницю, камінь, шутер яке згодом використовували для ремонтних та будівельних робіт. Будинковолодіння, в якому вони з дружиною проживали, належало його батькам. Після смерті батька він оформив право власності на 1/4 його частку. Інших 3/4 частини будинку після смерті матері залишились йому та його братові. Тому всі господарські будівлі вони ремонтували, добудовували разом з останнім без будь-яких документів. Зокрема, ОСОБА_8, вважаючи це своїм майном, брав як фінансову участь у будівництві господарських споруд, так і фактично сам виконував будівельні роботи. Дані самочинні будівлі не можуть бути спільною сумісною власністю подружжя, оскільки на них не затрачалися кошти отримані ними з дружиною під час шлюбу, а також ці господарські будівлі відносяться до будинку, який ні повністю, ні частково не належить ОСОБА_3, а є спадковим майном, що залишилося після смерті його батьків. Останні померли ще до їхнього одруження. За час спільного проживання з колишньою дружиною вони провели ремонт у будинку, для якого купили гіпсокартон та інші будівельні матеріали, 5 вікон та двері, за які він досі винен гроші. Добудова ж до будинку була проведена після того, як дружина покинула його і переїхала жити до батьків. Він визнає, що вартість будівельних матеріалів могла бути така, як зазначає позивачка у позовній заяві, однак придбані вони були за його особисті кошти та кошти його брата.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії І-НМ № 015506 від 26 квітня 2006 року сторони зареєстрували шлюб 11 квітня 2005 року (а.с. 8).

Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 9), та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 10).

Рішенням Долинського районного суду від 12 серпня 2016 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано. Неповнолітні діти залишені на проживанні з мамою (а.с. 11).

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведені положення закону діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу, визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка потребує доведення.

В свою чергу, згідно правової позиції висловленої у постанові ВС України України від 25.11.2015року по справі № 6-2333цс15 належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є:

1) час набуття такого майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Як відзначає Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя. Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07 грудня 2016 року (справа №6-1568цс16).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.05.1995 р. спадкоємцями майна ОСОБА_9 є дружина ОСОБА_7 та син ОСОБА_4 Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з 1/2 (половини) житлового будинку, житловою площею 68 кв.м, з відповідною частиною господарських будівель: стайня, стодола, що знаходиться в с. Кропивник Долинського району Івано-Франківської області (а.с. 15). Інша 1/2 половина вищевказаного житлового будинку належала ОСОБА_7, як пережилій дружині померлого ОСОБА_9 (а.с. 15).

ОСОБА_9 помер 15.04.1994 р., ОСОБА_7 померла 12.12.2002 р, про що свідчать копії свідоцтв про їх смерть (а.с. 111, 112).

Як вбачається з довідки виконкому Кропивницької сільської ради №252 від 14.03.2017р., виданої ОСОБА_4, на час смерті його батька згідно погосподарської книги у будинку були зареєстровані та проживали дружина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, та троє дітей: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_8, 1973, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 91).

Отже, на час смерті батька ОСОБА_4 виповнилося повних 12 років. Він залишився проживати з матір'ю та старшими братом і сестрою. Коли відповідачу виповнився 21 рік, померла його мати. Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 27.03.2017р. він залишився проживати у батьківському будинку з братом та його сім'єю (дружиною та дочкою).

З долучених до справи актів та довідок сільської ради, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, показань свідків судом встановлено, що відповідач після смерті батьків, окрім роботи, займався сільським господарством, вирощував свійських тварин: велику рогату худобу, свиней, сільськогосподарську продукцію, які продавав. Був добрим господарем.

Як зазначено вище, у 2005 році сторони одружилися. ОСОБА_3 перейшла проживати до чоловіка, у його батьківський будинок за адресою с. Кропивник, вул. Шевченка, 106, де разом з дітьми зареєстрована по даний час, хоча фактично не проживає з квітня 2016 року. 1/4 частина цього будинку належить на праві приватної власності відповідачу, право власності на 3/4 його частини не зареєстроване ні за ким. У батьків відповідача було троє дітей, які є спадкоємцями їхнього майна. Як ствердив останній в судовому засіданні, ніхто з них не відмовлявся від своєї частки у спадковому майні, як і ніхто не оформляв її на себе у зв'язку з браком коштів, однак, він та брат вважають себе такими, що прийняли спадщину.

Позивачка зазначила, що за час проживання в шлюбі вони з відповідачем провели ремонт у вищевказаному будинку, здійснили добудову до нього, реконструювали господарські споруди, спорудили криницю та паркан, тому всі будівельні матеріали, які були використані при вказаних роботах повинні бути визнані спільною сумісною власністю подружжя та розподалені між ними шляхом сплати відповідачем їй компенсації їх вартості. Однак, відповідач не погодився з такою позицією ОСОБА_3, оскільки остання не надала жодного доказу на підтвердження її спроможності.

Натомість, в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що він є братом відповідача. На час смерті батьків він проживав з ними у їхньому будинку в с. Кропивник Долинського району Івано-Франківської області, про що свідчать довідка № 252 від 14.03.2017 р. та акт обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_4 від 27 березня 2017 року (а.с. 91, 92). На його користь складено заповіт і він має намір проживати у батьківському будинку в майбутньому, однак у зв’язку з браком часу та коштів спадщину на даний час не оформив. Ствердив, що сторони за час шлюбу купляли деякі меблі, вставляли вікна, копали криницю. Стайня та стодола реконструювалися також за час їх спільного проживання як подружжя, однак будівництво здійснювалося за кошти брата, отримані ним він реалізації особистої худоби. Він також брав участь у будівництві, давав ліс, гроші на цемент, здійснював ремонтні роботи, оскільки вважає батьківський будинок і своїм майном. Брав дольову участь у будівництві підвалу, плота. Прибудову до хати вони з братом здійснювали весною 2016 року. Він особисто виконував будівельні роботи, робив кладку. На той час позивачки вже не було. Вікна та двері у прибудову ставили восени 2016 року. Восени проводили і облицювальні роботи.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні вказала, що вона живе по сусідству з відповідачем. Їй відомо, що сторони одружилися приблизно у 2006 році. Після одруження вони переробляли стайню у домоволодінні відповідача. Останній мав худобу, продавав її, отримував дотації, працював на роботі, тому будівництво здійснювалося за його особисті кошти. Йому також допомагав брат, який на час смерті батьків проживав у їхньому будинку. Коли було розпочато будівництво прибудови до будинку, позивачки вже не було. Після того, як позивачка покинула відповідача, вона бачила як останній гнав їй худобу: корову, телицю і телятко. Також її батько вивозив з будинку відповідача якесь майно на возі.

Свідок ОСОБА_12, яка є сусідкою відповідача, в судовому засіданні вказала, що прибудову до хати почали здійснювати навесні 2016 року, коли позивачки вже не було. У будівництві брав участь брат відповідача, він клав стіни, мурував, штукатурив. Коли сторони жили разом, здійснювалася добудовува стайні та стодоли, копали криницю, доробляли паркан.

Як вбачається з довідок № 726 від 16.08.2016 р., № 727 від 16.08.2016 р., № 729 від 17.08.2016 р., ОСОБА_3 02.02.2007 р. зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_9. До складу її сім’ї входять: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12-13).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 17.08.2016 р. ОСОБА_3 з жовтня місяця 2005 року проживала в с. Кропивник разом з чоловіком ОСОБА_4 Спільно виховували двох дітей. Зі слів сусідів, ОСОБА_3 не працювала, працював ОСОБА_4, який утримував свою сім’ю. ОСОБА_13 неодноразово змінювала місце проживання. Вона в с. Кропивник не проживає з квітня 2016 року (а.с. 14).

З вищевказаного в судовому засіданні встановлено, що під час спільного проживання сторін ними був проведений ремонт у батьківському будинку відповідача, під час якого проведені ремонтні роботи у кімнатах, вставлені вікна, двері, також батько позивачки допоміг з придбанням шиферу. Вказане підтвердили в судовому засіданні сторони та свідок ОСОБА_8 Відповідач у судовому засіданні погодився із зазначеною позивачкою вартістю та кількістю будівельних матеріалів, витрачених на ремонт у кімнатах, хоча вказав, що останні були придбані за зароблені ним кошти. Враховуючи вимоги ст. 60 Сімейного кодексу України, суд вважає за необхідне визнати будівельні матеріали, які придбані за час шлюбу сторін та витрачені на ремонт у кімнатах: п’ять пластикових вікон, вартістю 6000,00 гривень, четверо дерев’яних дверей, вартістю 6000,00 гривень, декоративну штукатурку, вартістю 1800,00 гривень, гіпсові плити, вартістю 1230,00 гривень, вагонку, вартістю 8000,00 гривень, шифер, вартістю 2250,00 гривень, спільним сумісним майном подружжя. Крім того, оскільки відповідач не заперечив проти передачі у власність позивачки стінки "Діва", вартістю 5000,00 гривень, прихожої "Тетяна", вартістю 1500,00 гривень, розкладного дивану "Топаз", вартістю 1500,00 гривень, розкладного дивану "Глорія", вартістю 2000,00 гривень, супутникової антени, вартістю 850,00 гривень, електроплити EGE STUDIO LINE, вартістю 1000,00 гривень, суд приходить до переконання, що слід прийняти визнання позову відповідачем в цій частині як таке, що не суперечить закону, правам, свободам та інтересам інших осіб, а відповідно вказане майно визнати спільною сумісною власністю подружжя.

Враховуючи те, що позивачка просила виділити їй у власність стінку "Діва", вартістю 5000,00 гривень, прихожу "Тетяна", вартістю 1500,00 гривень, розкладний диван "Топаз", вартістю 1500,00 гривень, розкладний диван "Глорія", вартістю 2000,00 гривень, супутникову антену, вартістю 850,00 гривень, проти чого не заперечив відповідач, а також те, що з позивачкою проживає двоє дітей, їй слід передати для забезпечення їх життєдіяльності електроплиту EGE STUDIO LINE, вартістю 1000,00 гривень, про яку вона також заявила, суд приходить до переконання, що вищевказане майно на загальну суму 11850,00 гривень слід виділити у власність ОСОБА_3 Інше ж майно (будівельні матеріали для ремонту у кімнатах, а також шифер), яке судом вище визначено як спільне сумісне майно подружжя слід виділити у власність ОСОБА_4 Оскільки вартість виділеного у власність відповідача майна становить 25280,00 гривень, тому з останньогона користь позивачки слід стягнути 6715,00 гривень грошової компенсації за відступ від рівності часток в майні подружжя ((25280,00 грн-11850,00 грн)/2), а позов в цій частині задовольнити. При цьому, суд звертає увагу на те, що вказана вартість майна визначена позивачкою в позовній заяві та підтримана відповідачем під час розгляду справи.

Щодо решти позовних вимог, то такі в судовому засіданні не знайшли свого законного підгрунтя, доказів належності іншого заявленого майна до спільного майна подружжя не здобуто. Позивачкою не надано жодного доказу, який би свідчив про придбання за час шлюбу, за спільні кошти подружжя перерахованих нею меблів, техніки та будівництва господарських споруд. Натомість встановлено, що добудова до будинку була проведена після того, як позивачка залишила дім відповідача, внаслідок чого припинилися їхні шлюбні відносини, що підтверджується поясненнями відповідача та показами вищевказаних свідків. При цьому, юридичний факт розірвання шлюбу тільки в серпні 2016 року не є свідченням того, що добудова була здійснена на час шлюбу, а затрачені на неї матеріали є спільною сумісною власністю подоружжя. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що будівництво добудови до будинку, реконструкція господарських будівель були проведені за особисті кошти відповідача, які він отримав за реалізацію худоби, яка була у його власності ще до укладення шлюбу з позивачкою, та з участю його брата, який вважає себе спадкоємцем батьківського будинковолодіння (а.с. 89, 90).

Таким чином, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя підлягає до часткового задоволення.

При стягненні судових витрат, суд враховує те, що, заявляючи позов на суму 108190,00 гривень, з яких позивачка претендувала на майно та частку компенсації на суму 54095,00 грн. (108190,00/2), остання сплатила судовий збір в сумі 1450,00 грн. (а.с. 1). Її позов задоволено частково, тому з відповідача на її користь згідно вимог ст. 141 ЦПК України слід стягнути 497,63 гривень судового збору ((11850,00 грн.+6715,00 грн.)*1450,00 грн./54095,00 грн.), що пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, ст.ст. 60, 61, 63, 69, 71 СК України, ст. 364 ЦК України, керуючись ч. 4 ст. 206, ст.ст. 264 - 266, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати стінку "Діва", вартістю 5000,00 гривень, прихожу "Тетяна", вартістю 1500,00 гривень, розкладний диван "Топаз", вартістю 1500,00 гривень, розкладний диван "Глорія", вартістю 2000,00 гривень, супутникову антену, вартістю 850,00 гривень, електроплиту, вартістю EGE STUDIO LINE, вартістю 1000,00 гривень, п'ять пластикових вікон, вартістю 6000,00 гривень, четверо дерев'яних дверей, вартістю 6000,00 гривень, декоративну штукатурку, вартістю 1800,00 гривень, гіпсові плити, вартістю 1230,00 гривень, вагонку, вартістю 8000,00 гривень, шифер, вартістю 2250,00 гривень, спільним сумісним майном подружжя.

Виділити у власність ОСОБА_3 стінку "Діва", вартістю 5000,00 гривень, прихожу "Тетяна", вартістю 1500,00 гривень, розкладний диван "Топаз", вартістю 1500,00 гривень, розкладний диван "Глорія", вартістю 2000,00 гривень, супутникову антену, вартістю 850,00 гривень, електроплиту, вартістю EGE STUDIO LINE, вартістю 1000,00 гривень, всього майна на загальну суму 11850,00 гривень.

Виділити у власність ОСОБА_4 п'ять пластикових вікон, вартістю 6000,00 гривень, четверо дерев'яних дверей, вартістю 6000,00 гривень, декоративну штукатурку, вартістю 1800,00 гривень, гіпсові плити, вартістю 1230,00 гривень, вагонку, вартістю 8000,00 гривень, шифер, вартістю 2250,00 гривень, всього майна на загальну суму 25280,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 6715,00 (шість тисяч сімсот п'ятнадцять) гривень грошової компенсації за відступ від рівності часток в майні подружжя та 497 (чотириста дев'яносто сім) гривень 63 копійки сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_3, жителька вул. Кропивнянська, 38 с. Старий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_10, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_4, житель ІНФОРМАЦІЯ_10, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Повний зміст рішення складено 28 лютого 2018 року .

Суддя: