Ухвала суду № 72469350, 27.02.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 666/205/16-к Головуючий у 1-й інстанції: Смирнов Г.С.

Номер провадження: 11-кп/791/104/18 Доповідач: Калініна О.В.

Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого судді: Калініної О.В.

суддів: Коломієць Н.О.

ОСОБА_1

при секретарі: Темнюк Т.А.

за участі прокурора: Горощенка М.М.

обвинуваченого: ОСОБА_2

потерпілої : ОСОБА_3

адвоката: ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 11 жовтня 2017 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_3, м.Херсон, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 11 жовтня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,та призначено покарання у вигляді 3 років обмеження волі, тобто тримання ОСОБА_2 в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов’язковим залученням до праці без позбавлення права керування транспортними засобами.

ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

З ОСОБА_2 стягнено на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 35165,70 грн., моральної шкоди - 100000 грн.

Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні не обирався.

Вирішено питання про судові витрати.

Цим вироком ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він29 листопада 2015 року близько 18 год. 15 хв., в порушення вимог п.п.2.1 а) та 2.9 а) ПДР України, не отримавши у встановленому законом порядку та відповідно не маючи при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керуючи у стані алкогольного сп’яніння технічно справним автомобілем «ГАЗ 2410», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух по вул. Кіндійській зі сторони вул. Комсомольської у напрямку вул.22 Східній в м.Херсоні, грубо порушуючи вимоги п.п. 2.3 б), 12.2 та 12.3 ПДР України, не врахував дорожню обстановку, яка склалась, в момент прояву йому небезпеки, не вжив заходів для зменшення швидкості та зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «MITSUBISHI Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, який рухався у попутному напрямку, виїхав на праве узбіччя, де відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_3 Внаслідок даної дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_3, заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров’я.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ст.286 ч.1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на незаконність вироку через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок змінити, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винуватим за ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити покарання у вигляді 3 років обмеження волі, без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі п.«в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання. В решті вирок залишити без змін.

Фактичні обставини кримінального провадження та доведеність винуватостіОСОБА_2 не оспорює.

Вказує, що ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі п.«в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд неповно дослідив дані, що характеризують особу обвинуваченого, оскільки відповідні відомості з органів опіки і піклування в ході судового розгляду не вивчалися, а судом встановлено лише факт наявності у ОСОБА_2 дітей, яким не виповнилося 18 років.

Інші учасники судового провадження вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого, його захисника, потерпілої та адвоката ОСОБА_5, яка є представником потерпілої, які не заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених і викладених у вироку обставин та кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 286 КК України в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються, а тому вирок в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.

Як видно із вироку ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні необережного злочину передчаеного ч 1 ст 286 КК, який не включено до визначеного ст. 9 Закону України Закону України «Про амністію у 2016 році», переліку злочинів, за вчинення яких не може бути застовована амністія.

На день набрання законної сили Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_2 мав двох дітей, яким не виповнилося 18 років, не позбавлений щодо них батьківських прав, що підтверджено належними доказами.

Як видно із технічного запису судового засідання прокурор під час розгляду провадження в суді першої інстанції у провадженні не надав доказів, які б доводили, що ОСОБА_2 позбавлений щодо дітей батьківських прав.

Отримана судом першої інстанції довідка, яка була досліджена під час апеляційного перегляду, доводить, що ОСОБА_2 не був позбавлений батьківських прав на час ухвалення оскаржуваного вироку, а тому він підпадає під дію п «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Апелянт за результатами апеляційного розгляду просить змінити вирок суду першої інстанції і при цьому одночасно заявив вимогу про ухвалення судом апеляційної інстанції нового вироку, допустивши суперечності у заявлених апеляційних вимогах.

Визначених ст. 420 КПК України підстав для ухвалення нового вироку апелянт не зазначив, доказів на спростування висновку суду про можливість звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного йому покарання на підставі акту амністії апелянтом не надано.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що суд вірно застосував положення п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» і підстав для зміни чи ухвалення нового вироку за результатами апеляційного розгляду не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни оскаржуваного вироку, в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст . 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 11 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу протягом 3-х місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

Судді: (три підписи)

О.В. ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_1

Копія вірна, ухвала набирає законної сили 27.02.2018 року

Суддя: О.В. Калініна