Постанова № 72468050, 27.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/1388/17 22-ц/774/430/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 213/1388/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді -доповідача: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

за участю секретаря - Кислиця І.В.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач-Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженнявідповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня 2017 року, ухваленого суддею Нестеренком О.М. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складений 25 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1звернувся до суду із позовом Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» ( надалі - ПрАТ «ІнГЗК»), про відшкодування моральної шкоди працівнику, завданої ушкодженням здоров'ю.

В мотивування позовних вимог зазначив, що протягом тривалого часу працювала на різних посадах, зокрема у шкідливих умовах виробничого середовища на підприємстві відповідача. Шкідливі умови виробничого середовища стали причиною виникнення у нього професійного захворювання та втрати 35% працездатності. Через професійне захворювання позивач постійно зазнає моральні та фізичні страждання. Просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 230400 грн. без утримання податків з фізичних осіб.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на його користь у відшкодування моральної шкоди з ПрАТ «ІнГЗК» - 9000 грн., а також на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне урахування судом обставин, що мають значення для справи, просить суд змінити рішення суду та збільшити розмір компенсації моральної шкоди до 230400 грн. В мотивування апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано що на підприємстві відповідача він працював більше 15 років. Не взято до уваги, що життя та здоров'я є найвищою цінністю людини, визначений розмір моральної шкоди не відповідає судовій практиці.

Не погоджуючись із рішенням суду представник відповідача ПрАТ «ІнГЗК» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне урахування обставин справи, ставить питання про зміну рішення та зменшення розміру стягнутої моральної шкоди. У мотивування апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що судом першої інстанції не враховано відсутність протиправність дій відповідача, як обов'язкової умови відшкодування шкоди. Розмір моральної шкоди, стягнутий судом першої інстанції, не вмотивований та на думку апелянта, є занадто завищеним.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивача представник ПрАТ «ІнГЗК» посилається, що з 15 років трудового стажу лише 5 років позивач працював у кар'єрі де підпадав під вплив шкідливих факторів виробничого середовища. Крім іншого, вважає, що посилання на розмір компенсації моральної шкоди в інших справах є недоречним, оскільки не можуть бути враховані обставини справ, які не є аналогічними.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно записів, що містяться в трудовій книжці позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача: з 16.05.1991 року 12.04.1995 року водієм автотранспортного цеха, та з 18.01.2005 року по 09.02.2010 року - водієм автотранспортного засобу, постійно занятого в кар'єрі на підвозі запчастин, матеріалів та обладнання/а.с.9-12/.

Позивач ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію 09.02.2010 року.

Відповідно до Акту №15 від 23 вересня 2010 року розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 ДУ «Інститутом медицини праці АМН України» позивачу встановлено наявність професійного захворювання з діагнозом:1) Хронічна попереково-крижова радикулопатія в стадії неповної ремісії з помірним статико-динамічним порушенням та стійким больовим компонентом, помірним парезом лівої стопи, стан після мікродискектомії L4-L5 (24.06.2009 р.) - захворювання професійне змішаної етіології (фіз. фактор - вертеброгенна патологія), встановлене вперше. (М54.1) - основний діагноз,2) Дифузійний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба I-II ст., СН 0 ст. Виразкова хвороба 12-ї кишки в стадії ремісії - супутній діагноз /а.с. 4-5/.

З довідки огляду МСЕК серії 10ААА № 007507 від 09 листопада 2010р. при первинному огляді ОСОБА_1 встановлено стійку втрату працездатності в розмірі 35% по радикулопатії, та третя група інвалідності (а.с.7,8).

З п.13 акту розслідування хронічного профзахворювання від 23.09.2010 встановлено, що причиною професійного захворювання у позивача стала робота впродовж 15 років 7 місяців в умовах вібрації, важкості праці та несприятливого мікроклімату.

Протягом п'яти років з 18 січня 2005 року по 09 лютого 2010 року позивач працював водієм автотранспортних засобів, постійно зайнятий у кар'єрі, де підпадав під дію підвищенного рівня вібрації, фізичниго навантаження, вимушеної робочої пози та несприятливого мікроклімату, показники яких перевищували ГДР, через недосконалість робочих місць ( а.с.5).

На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу, у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, моральної шкоди відповідачем, з вини якого її заподіяно.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпеченнябезпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України занаявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «ІнГЗК», про відсутність правової підстави для відшкодування позивачу шкоди у зв'язку із професійним захворюванням такими, що не відповідають законодавству.

Як видно з Акту розслідування причин виникнення у позивача хронічного професійного захворювання від 23 вересня 2010 року, встановлено що позивач, крім іншого, виконував роботу також на підприємстві відповідача в кар'єрі, пов'язану з впливом вібрації, важкої праці та пилу, рівень якої перевищував гранично допустимі показники, зі значним фізичним навантаженням, що перевищувала ГДК (а.с.6)

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Виходячи з викладеного, доводи апеляційної скарги ПрАТ «ІнГЗК», про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, колегія суддів до уваги не приймає. Обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.

Враховуючи викладене й те, що право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я професійним захворюванням ОСОБА_1 пов'язано з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з листопада 2011 року, тобто з моменту встановлення йому вперше стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці».

Також, спростовуються й доводи відповідача ПрАТ «ІнГЗК», щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у зв'язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування. Позивач змушений проходити стаціонарний курс медикаментозного лікування, переносить фізичні страждання, відчуває фізичний біль у суглобах, що позбавляє нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги позивача про занижений розмір компенсації моральної шкоди. Колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання позивача про розмір компенсацій моральної шкоди по іншим справам, оскільки у кожному конкретному випадку враховуються обставини справи, які не є однаковими та не були досліджені позивачем в інших справах.

Колегія суддів приходить до висновку, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Судом першої інстанції врахована ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили. Колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, період роботи на підприємстві ПрАТ «ІнГЗК», із загального періоду роботи позивача де він підпадав під дію шкідливих факторів більше 15 років, на підприємстві відповідача ПрАТ «ІнГЗК» становить 5 років в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати професійної працездатності 35%.

Колегія суддів, враховуючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більший за достатній та не може призводити до навіть неістотного збагачення стягувача, вважає визначений судом розмір компенсації моральної шкоди у сумі 9000 грн. відповідає засадам розумності, справедливості, законності та співмірності.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із цим апеляційні скарги представника позивача та відповідача підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України Апеляційний суд Дніпропетровської області,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 27 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: