Постанова № 72467105, 27.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 р. № 820/5740/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Козир В.М.,

за участю: представника позивача - Гордейчук В.В.,

представника відповідача - Лютянського М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.П." (м. Харків, вул. Ощєпкова, 1, кв. 13) до Головного управління ДФС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "К.І.П." звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2017 № 0000851412.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведеної відповідачем перевірки ТОВ «К.І.П.» 06.11.2017 було складено акт № 17597/20/40-14-12-11/35474775, відповідно до якого були встановлені порушення ТОВ «К.І.П.» вимог Податкового кодексу України та на підставі висновку якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2017 № 0000851412 про збільшення податкового зобов'язання податку на додану вартість на загальну суму 287124,00 грн. Не погоджуючись із висновком акту перевірки, позивач вважає податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач, ДФС України, проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив задовольнити позов.

В судове засідання представник відповідача прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 23.10.2017 № 5923, направлень від 24.10.2017 № 8388, № 8389, головним державним ревізором-інспектором відділу моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Кологойдою Т.С. та заступником начальника відділу моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Чеботарьовою Т.О. була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «К.І.П.» з питань дотримання податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Сеолан» за листопад 2014 року, ТОВ «ПСВ-Енергопроммонтаж» за грудень 2015 року, ТОВ «Будпроектком» за січень 2016 року, ТОВ «ТБК «Бастіонбуд» за лютий 2016 року, ТОВ «Оксітан» за березень 2016 року та за квітень 2016 року, ТОВ «Ультрасол» за квітень 2016 року, ТОВ «Компанія Крат» за червень 2016 року, за липень 2016 року, а також ТОВ «Технобуд-Поліс» за листопад 2016 року, грудень 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів, робіт, послуг.

За результатами проведеної перевірки 06.11.2017 відповідачем було складено акт № 17597/20/40-14-12-11/35474775 , відповідно до якого встановлено порушення ТОВ «К.І.П.» п.198.1 п.198.2 п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню до бюджету у розмірі 287124 грн., в тому числі за листопад 2014 року на суму 44318 грн., за січень 2016 року на суму 87500,00 грн., за лютий 2016 року на суму 1499,00 грн., за березень 2016 року на суму 46997, 00 грн., за квітень 2016 року на суму 46958,00 грн., за листопад 2016 року 11571,00 грн., за грудень 2016 року на суму 48281,00 грн.); п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України: платником податків не надано контролюючому органу в ході перевірки оригінали/копії перевірки господарських операцій з контрагентами.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом 21.11.2017 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000851412, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання податку на додану вартість на загальну суму 287124,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 71781,00 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України.

Податковим кодексом України, зокрема, визначений вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.п.1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.1. Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод (п198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України).

За правилами п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «К.І.П.» та ТОВ «Особливе Конструкторсько-Технологічне бюро «Харківського заводу транспортного машинобудівництва» було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01/01-170/1 від 01.01.2017, відповідно до якого орендодавець - ТОВ «Особливе Конструкторсько-Технологічне бюро «Харківського заводу транспортного машинобудівництва» надає орендарю - позивачу по справі в платне термінове користування нежитлові приміщення третього поверху від офіс № 335, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, загальною площею 17,4 кв. м (а.с.23-26).

До вказаного договору оренди сторонами були складені та підписані додаткові угоди № 1 від 01.09.2017, № 2 від 01.10.2017 та на виконання умов укладеного договору сторонами підписано акт приймання-передачі в оренду вказаних нежитлових приміщень від 01.01.2017 (а.с.27, 28, 29).

16.11 2015 між позивачем та підрядником - ТОВ «Будпроектком» було укладено договір підряду № 1611-15 від 16.11.2015, відповідно до якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи по реконструкції фасадів (а.с.57-61).

На виконання умов вказаного договору підряду сторонами укладено накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 654 від 16.11.2015, № 655 від 16.11.2015, довідку про вартість будівельних робіт і затрат за січень 2016 року (а.с. 34, 62-68). Виконання договору підряду підтверджується також актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за січень 2016 року та відомістю ресурсів, розрахунком № 1-2, договірною ціною, локальним кошторисом на будівельні роботи, відомістю ресурсів до нього (а.с.35-55). Проведення розрахунків між сторонами підтверджується платіжними дорученнями № 15 від 13.01.2016, № 16 від 13.01.2016, № 17 від 13.01.2017 (а.с.99-100).

27 жовтня 2016 року між ТОВ «К.І.П.» та ТОВ «Технобуд-Поліс» було укладено договір підряду № 2710/1 від 27.10.2016 (а.с.81-84), на підтвердження виконання якого сторонами укладено накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 355 від 16.11.2016, № 350 від 15.11.2015, № 344 від 07.11.2016, № 340 від 07.11.2016, № 316 від 31.10.2016, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 05/12 від 05.12.2016 (а.с.85-92, а.с.78). Проведення розрахунків за вказаним договором підтверджується також платіжними дорученнями № 749 від 30.11.2016, № 777 від 05.12.2016 (а.с.95ё96).

10 лютого 2016 року між ТОВ «Оксітан» та ТОВ «К.І.П.» було укладено договір купівлі-продажу № 02/16 (а.с.71-72), на виконання умов якого сторонами підписано видаткову накладну № 70 від 06.12.2016, рахунок на оплату № 70 від 06.04.2016 (а.с.69, 70). Проведення розрахунків між сторонами за цим договором підтверджується платіжними дорученнями № 153 від 18.03.2016, № 192 від 06.04.2016, № 194 від 07.04.2016 (а.с.103, 104, 105).

10 березня 2016 між ТОВ «Ультрасол» та ТОВ «К.І.П.» було укладено договір купівлі-продажу № 03/16, на виконання умов якого сторонами підписано видаткову накладну № 40 від 18.04.2016, рахунок на оплату № 40 від 18.04.2016 (а.с.73-74). Проведення розрахунків за вказаним договором підтверджено платіжним дорученням № 210 від 18.04.2016 (а.с.106).

Як вбачається з акту перевірки № 17597/20/40-14-12-11/35474775 від 06.11.2017, підставою для встановлення порушень ТОВ «К.І.П.» вимог Податкового кодексу України стало відсутність звітності щодо трудових ресурсів у вказаних вище контрагентів позивача, неподання податкових декларацій з ПДВ контрагентами та невстановлення відповідно до ЄРПН придбання товарів контрагентами.

Проте, вказані обставини спростовуються наданими позивачем доказами, які наявні в матеріалах справи, зокрема, первинною документацію за всіма господарськими операціями між ТОВ «К.І.П.» та його контрагентами, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Виходячи з вимог наведених норм Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов'язання з податку на додану вартість є податкова накладна.

На підтвердження позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю «К.І.П.» також надані податкові декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року, за грудень 2015 року, за січень 2016 року, за лютий 2016 року, за березень 2016 року, за квітень 2016 року, за червень 2016 року, за липень 2016 року, за грудень 2016 року, за листопад 2016 року, разом із квитанціями до декларацій (а.с.11-132).

Як встановлено статтею 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Слід зазначити, що виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не може ставитися у залежність від отримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то такі наслідки мають тягнути відповідальність саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. При цьому, платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання контрагентом його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати штрафні санкції.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п.36.5 ст.36 Податкового кодексу України).

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційного з'ясування обставин справи в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Оцінка документів, як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 70 КАС України, частиною четвертою якої передбачалось, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена частиною другою статті 74 КАС України (в редакції Закону від 03.10.2017 року).

У даній справі в основу складу податкових правопорушень покладені взаємовідносини позивача з його контрагентами.

Враховуючи положення Закону № 996-XIV, а також приведені норми податкового законодавства, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «К.І.П.» є законними та обґрунтованими, підтверджені доказами, які містяться в матеріалах справи та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат, які підтверджуються платіжним дорученням № 987 від 27.11.2017 (а.с.3), здійснюється за правилами ст. 139 КАС України,

Керуючись ст.ст.5-10, 72, 73, 74, 77, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.П." до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.11.2017 № 0000851412.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.П." (код ЄДРПОУ 35474775) сплачений судовий збір в сумі 5383,57 грн. (п'ять тисяч триста вісімдесят три гривні, 57 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз'яснити учасникам справи, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 28.02.2018.

Суддя В.В. Єгупенко