Ухвала суду № 72467077, 28.02.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/957/18

№ 1-кс/183/123/18

28 лютого 2018 року м. Новомосковськ

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Крохмалюк І.П., секретар Третяк Д.А., розглянувши клопотання слідчого Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_1, погоджене прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2, про застосування у кримінальному провадженні, внесеному 15.02.2018 року до ЄРДР за № 12018040370000482, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, українцю, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженому, офіційно не працюючому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимому,

підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України,

за участі прокурора Шаповала А.М., захисника ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно до вимог ст. ст. 176-178 КПК України слідчий Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_3

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 12 лютого 2018 року приблизно о 04.20 годині ОСОБА_3, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_5, знаходячись у дворі будинку 5 по вул. Паланочній м. Новомосковська Дніпропетровської області, наздогнали ОСОБА_6 та почали завдавати йому удари руками та ногами по голові та тулубу, чим спричинили йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді набряку та здавлення головного мозку, крововиливів під м’які мозкові оболонки та у шлуночки головного мозку, закритої внутрішньої черепної травми, як небезпечні для життя в момент заподіяння, що в подальшому призвело до його смерті.

Дії ОСОБА_3 в цій частині кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_5, усвідомлюючи настання суспільно небезпечних наслідків, 12 лютого 2018 року приблизно о 04.25 годині ОСОБА_3, знаходячись у дворі будинку 5 по вул. Паланочній м. Новомосковська Дніпропетровської області, після спричинення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, за допомогою фізичної сили поклали останнього до багажнику автомобіля марки «HONDA ACCORD» білого кольору, державний номер НОМЕР_1, кришку багажника зачинили, таким чином протиправно відкрито захопили останнього та відвезли на територію домоволодіння 40 по вул. Лісній с. Вільне Новомосковського району Дніпропетровської області, де, зв’язавши ОСОБА_6, почали протиправно утримувати останнього проти його волі у сараї вказаного домоволодіння приблизно до 11.00 годин 12 лютого 2018 року.

12 лютого 2018 року приблизно об 11.00 годині внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_5 потерпілий ОСОБА_6 помер.

Дії ОСОБА_3 в цій частині кваліфіковано за ч. 3 ст. 146 КК України, як викрадення людини за попередньою змовою групою осіб способом, небезпечним для здоров’я та життя потерпілого, що спричинило тяжкі наслідки.

Вказаний факт 15.02.2018 року слідчим Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області внесено до ЄРДР за № 12018040370000482 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та направлено за підслідністю до СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, після чого перекваліфіковано на ч. 2 ст. 121 КК України.

В ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні СВ Новомосковського ВП ГУНП було виявлено ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, про що 22.02.2018 року було внесено відомості до ЄРДР за № 12018040350000417.

24.02.2018 року під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018040350000417 виявлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, про що було внесено зміни до ЄРДР.

24.02.2018 року кримінальне провадження №12018040350000417 об’єднано із кримінальним провадженням № 12018040370000482 за ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України.

25.02.2018 року о 18.36 годині ОСОБА_3 затриманий на підставі ст. 208 КПК України.

26.02.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, санкція яких передбачає лише позбавлення волі.

А тому, усвідомлюючи, що підозрюється у скоєнні тяжких злочинів, за які передбачено покарання лише у виді позбавлення волі, перебуваючи на волі, ОСОБА_3 матиме реальну можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинення злочинів. Про наявність вказаного ризику свідчить й те, що ОСОБА_3 після скоєння злочинів не з’являвся до правоохоронних органів, тобто ухилявся від органу досудового розслідування.

Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_3, усвідомлюючи, що підозра, яка йому була повідомлена, ґрунтується на показаннях свідків, які знайомі з останнім, тому, перебуваючи на волі, з метою уникнення від покарання за вчинення тяжких злочинів, може вмовлянням чи іншим способом незаконно впливати на свідків.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні. Також прокурор зазначив, що застосування більш м’яких запобіжних заходів до ОСОБА_3 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, є недостатніми та недоцільними, оскільки вони не можуть забезпечити виконання ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов’язків.

Підозрюваний ОСОБА_3 просив не обирати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_4 вважає, що прокурором не доведено неможливість застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 інших більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. Крім того, вважає, що матеріали, що додані до клопотання, не містять доказів, які б доводили винуватість його підзахисного, тому в задоволенні клопотання про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити.

Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши обґрунтування прокурора, пояснення підозрюваного, думку захисника, слідчий суддя прийшла до наступних висновків.

До розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 по суті слідчий суддя розглянула повідомлення захисника ОСОБА_4 про невідповідність самого клопотання вимогам чинного кримінального процесуального законодавства, а саме те, що прокурором, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні ОСОБА_2, вказане клопотання не погоджено, оскільки зазначена дата погодження 24 лютого 2018 року, тобто ще до винесення слідчим самого клопотання, яке датовано 26.02.2018 року.

Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали в цій частині, слідчий суддя вважає, що дата 24.02.2018 року зазначена в клопотанні помилково, оскільки всі інші документи спростовують цю дату. Вказана помилка не може суттєво вплинути на відповідність клопотання вимогам чинного законодавства. А тому клопотання може бути розглянуте по суті.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України, які віднесено законом до категорії тяжких, виходячи з наявних доказів, а саме: протоколу огляду місця події, а саме ділянки місцевості, розташованої приблизно на відстані 300 метрів від вул. Набережної с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області; протоколів огляду автомобіля марки «Хонда Аккорд»; лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_6; протоколів допиту свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, згідно якого 25 лютого 2018 року о 18.36 годині ОСОБА_11 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

При розгляді письмових доказів, наданих прокурором в підтвердження клопотання, зазначених вище, слідчий суддя вважає на підставі ст. 178 КПК України їх вагомими та обґрунтованими. У відповідності до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Камбел і Харлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об’єктивно зв’язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Дослідивши додані до клопотання докази, слідчий суддя вважає, що вони зв’язують підозрюваного ОСОБА_3 з даними кримінальними правопорушеннями, оскільки в протоколах допиту свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 прямо зазначається ОСОБА_3 як особа, причетна до скоєння зазначених кримінальних правопорушень. Інші додані до клопотання докази, хоча напряму і не вказують на ОСОБА_3 як на особу, що вчинила кримінальні правопорушення, однак містять дані про те, що кримінальні правопорушення об’єктивно мали місце.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором під час судового розгляду було доведено наявність у відношенні ОСОБА_3 обґрунтованої підозри. А твердження захисника ОСОБА_4 про те, що слідчим та прокурором не надано доказів в підтвердження винуватості його підзахисного до скоєння вказаних кримінальних правопорушень, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Також, під час судового розгляду клопотання слідчим суддею було перевірено твердження захисника ОСОБА_4 про відсутність доказів винуватості його підзахисного ОСОБА_3 в скоєнні кримінальних правопорушень з причин недопустимості наданих слідчому судді доказів. Так, захисник ОСОБА_4 зазначав, що у слідчого судді відсутні дані про внесення відомостей про скоєні кримінальні правопорушення до ЄРДР; не підтверджено факт законності проведених слідчих дій слідчими Чайковським С.П. та Осика М.А., а також оперуповноваженим ОСОБА_12; огляд та вилучення речових доказів, а саме автомобіля «Хонда Аккорд» проведено без дозволу власника.

Розглядаючи вказану версію сторони захисту, слідчий суддя вважає, що відповідно до п. 55 рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» факти, які викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред’явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Так, відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя – суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Як вбачається із зазначеної норми КПК України, слідчий суддя не наділений повноваженнями прийняття рішення щодо визнання доказів сторін кримінального провадження належними чи допустимими, оскільки вказане повноваження відноситься до виключної компетенції суду при розгляді кримінального провадження по суті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3, слідчий суддя враховує, що вказаний у клопотанні слідчого ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, дійсно наявний. Про наявність зазначеного ризику свідчить те, що ОСОБА_3 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, віднесених законом до категорії тяжких, за які передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на тривалий строк. Підозрюваний ОСОБА_3 не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, постійного місця роботи не має, суспільно корисною працею не займається, тому стійкі соціальні зв’язки в нього відсутні. Відтак, слідчий суддя вважає, що підозрюваний ОСОБА_3, розуміючи можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Слідчим суддею під час судового розгляду досліджено твердження захисника ОСОБА_4 про те, що слідчим та прокурором не надано доказів про наявність негативної інформації щодо ОСОБА_3, однак, слідчий суддя вважає, що у відповідності з ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. Захисником ОСОБА_4 слідчому судді надано характеристику на ОСОБА_3 за місцем його мешкання, згідно якої останній позитивно характеризується. Однак, слідчий суддя вважає, що зазначена характеристика не може суттєво вплинути на відсутність у ОСОБА_3 стійких соціальних зв’язків та не може вплинути на спростовування наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчим у клопотанні зазначено, що наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Однак, під час судового розгляду слідчим суддею було встановлено, що зазначений ризик слідчий обґрунтовує лише тим, що ОСОБА_3 знайомий зі свідками, а тому може різними способами незаконно впливати на їх показання. При цьому слідчим не було надано жодного доказу на підтвердження можливості такого впливу. А відтак слідчий суддя вважає, що наявність такого ризику під час судового розгляду не встановлено.

Слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі наданих слідчим матеріалів, оцінила в сукупності й інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ні захисником ОСОБА_4, ні підозрюваним ОСОБА_3 не надано слідчому судді доказів наявності у останнього тяжких або хронічних захворювань; підозрюваний ОСОБА_3 повідомив слідчого суддю про те, що він офіційно не працює, постійного джерела доходу не має. Слідчий суддя на підставі ст. 178 КПК України враховує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється.

Все вищевикладене неодмінно свідчить про відсутність підстав для застосування більш м’якого запобіжного заходу ОСОБА_3, ніж тримання під вартою.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає необхідним обрати щодо підозрюваного найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м’яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених раніше ризиків.

Крім того, у відповідності зі ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Відповідно до клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3, останній був затриманий 25.02.2018 року о 18.36 годин.

Захисник ОСОБА_4 під час судового розгляду заявив про те, що його підзахисний ОСОБА_3 був затриманий о 14.00 годині 22.02.2018 року, після чого фактично на волі не перебував. Слідчим суддею було встановлено, що 25.02.2018 року розглядалось клопотання слідчого про обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні за підозрою останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України. В задоволенні цього клопотання було відмовлено. Таким чином, слідчий суддя вважає, що моментом затримання ОСОБА_3 слід вважати 14.00 годину 22.02.2018 року, оскільки саме з цього часу ОСОБА_3 був позбавлений можливості вільно пересуватися, підкорюючись наказу уповноваженої службової особи.

У відповідності з ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов’язаного із застосуванням насильства. Тому слідчий суддя вважає, що у відношенні ОСОБА_3 відсутні підстави для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 196 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України – застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 14.00 години 20 квітня 2018 року включно.

Копію ухвали направити для виконання начальникові Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, прокуророві Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та начальникові Дніпровської Установи виконання покарань № 4 Управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя І.П. Крохмалюк