Рішення № 72465911, 27.02.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 р. № 814/2568/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:Приватного підприємства «Думітраш», вул. Степова, 23, с. Троїцьке, Новоодеський район, Миколаївська область, 56610 до відповідача:Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056 про:визнання незаконним і скасування розрахунку,

Приватне підприємство «Думітраш» (надалі – Підприємство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу визнати незаконним та скасувати складений посадовою особою Укртрансбезпеки Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, складений 22.09.2017.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство вказало, що відповідач не дотримався вимог «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (надалі – Порядок № 879), в зв’язку з чим безпідставно зобов’язав позивача сплатити 42 євро.

Відповідач (Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, надалі – Управління) подав заперечення на позов (арк. спр. 25-30), в яких, з посиланням на доведеність факту порушення позивачем вимог законодавства, зазначив про обґрунтованість визначення плати за проїзд.

Позивач подав відповідь на відзив (арк. спр. 50-54).

Представник позивача в судове засідання не прибув, заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, проте представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

На підставі Акта серії ВН № 0152883 від 22.09.2017 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (надалі – Акт, арк. спр. 33), Довідки від 22.09.2017 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (надалі – Довідка, арк. спр. 34), посадова особі Укртрансбезпеки 22.09.2017 склала Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до Акта (надалі – Розрахунок, арк. спр. 35), відповідно до якого Підприємство було зобов’язано протягом 30 календарних днів сплатити до Державного бюджету 42 євро – плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Згідно з Актом та Довідкою, за результатами вагового контролю було встановлено, що фактична повна маса автомобіля МАЗ 6303 05 (реєстраційний номер НОМЕР_1) з причепом МАЗ 8378 10042 (реєстраційний номер НОМЕР_2), що належать позивачу і яким керував ОСОБА_1, - 42,3 т, в той час як нормативно допустимою є 40,0 т. Крім того, було встановлено перевищення нормативного навантаження на здвоєну вісь (фактичне 17,5 т проти нормативно допустимого 16 т). Як вказано в Акті, автомобіль пройшов відстань дорогами загального користування 105 км. Виходячи з цих даних, Укртрансбезпека, на підставі Порядку № 879, визначила суму плати за проїзд.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Зазначені у позовній заяві положення Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, застосуванню в даному випадку не підлягають, оскільки механізм здійснення габаритно-вагового контролю встановлений Порядком № 879.

Відповідно до пунктів 12 та 13 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Твердження позивача про те, що водію транспортного засобу, в порушення пунктів 12 та 13 Порядку № 879, не було надано документів, що підтверджують державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, суд відхилив, оскільки матеріалами справи не підтверджений факт відмови посадової особи Укртрансінспекції від надання водію відповідних документів.

Посилання позивача на відсутність затвердженої Мінекономрозвитку методики проведення габаритно-вагового контролю суд до уваги не прийняв, оскільки пункт 19 Порядку № 879 (що передбачав використання методики) було виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671.

В той же час, суд звернув увагу на те, що відповідач не надав доказів того, що водію транспортного засобу було вручено Довідку, при тому, що пунктом 18 Порядку № 879 такий обов’язок покладений на посадову особу Укртрансінспекції. Крім того, у Довідці, в порушення вказаного пункту, не вказані час і місце здійснення габаритно-вагового контролю; відсутня інформація щодо того, на якому пункті – стаціонарному або пересувному було здійснено контроль; не зазначено прізвище оператора вагового комплексу.

Доводи позивача про те, що Укртрансінспекція (після виявлення за результатами габаритно-вагового контролю факту перевищення вагових параметрів більш як на 2 відсотки) мала, відповідно до пункту 22 Порядку № 879, заборонити рух транспортного засобу до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (плати за проїзд), суд визнав обґрунтованими, проте не погодився з Підприємством в тому, що невжиття Укртрансінспекцією такого заходу є підтвердженням відсутності порушень габаритно-вагових параметрів.

Згідно з наданими відповідачем направленнями на перевірку від 14.09.2017 № 026228 (арк. спр. 41) та від 20.09.2017 № 026229 (арк. спр. 40), посадова особа Укртрансінспекції ОСОБА_2 був уповноважений на проведення рейдової перевірки зокрема на а/д М-28 «Одеса-Южний» 22.09.2017, тому суд визнав безпідставними твердження Підприємства про те, що Довідку, Акт та Розрахунок склала особа, яка не мала відповідних повноважень.

Твердження Підприємства про те, що факт відмови водія від підпису Акта мав бути засвідчений підписами свідків, суд визнав безпідставними, оскільки Порядком № 879 взагалі не встановлений обов’язок Укртрансінспекції щодо оформлення акта: доказом перевищення вагових та/або габаритних параметрів є відповідна довідка. Про оформлення акта вказано в пункті 4 «Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207. Цим документом ані форма відповідного акта, ані вимоги щодо засвідчення факту відмови водія від підпису акта не встановлені.

Відповідно до Розрахунку, Управління визначило плату за проїзд на підставі формули, що приведена у пункті 30, з урахуванням вимог пункту 311 Порядку № 879.

У пункті 30 зазначено, що розмір плати залежить зокрема від протяжності маршруту; у пункті 311 вказано, що, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:

до 10 відсотків – у подвійному розмірі;

на 10-40 відсотків – у потрійному розмірі;

більше як на 40 відсотків – у п’ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов’язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Довідка не містить інформації щодо часу і місця здійснення габаритно-вагового контролю, в ній не вказано прізвище оператора вагового комплексу; ані Акт, ані Довідка не містять інформації про те, на якому пункті (стаціонарному або пересувному) габаритно-вагового контролю було здійснено контроль. Ці недоліки позбавляють зазначені документи доказової сили.

Виходячи з розрахунку, що міститься у запереченнях на відзив (арк. спр. 27-28), Укртрансбезпека визначила пройдену частину маршруту як відстань між пунктом навантаження та пунктом розвантаження (згідно з товарно-транспортною накладною, арк. спр. 36-37).

Докази на підтвердження того, що 105 км – це пройдена частина маршруту, в матеріалах справи відсутні, що свідчить про необґрунтованість розрахунку.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується правомірність та обґрунтованість Розрахунку, що є підставою для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 205, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Приватного підприємства «Думітраш» (вул. Степова, 23, с. Троїцьке, Новоодеський район, Миколаївська область, 56610, ідентифікаційний код 32143136) до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати складений 22.09.2017 посадовою особою Укртрансбезпеки ОСОБА_2 «Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 22.09.17 № ВН 0152883».

3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Думітраш» (вул. Степова, 23, с. Троїцьке, Новоодеський район, Миколаївська область, 56610, ідентифікаційний код 32143136) судовий збір у сумі 1 600 грн., сплачений платіжним дорученням від 23.11.2017 № 972, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна