Рішення № 72465822, 16.02.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/433/14-ц

Провадження № 2/0203/10/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменка С.В.,

при секретарі Пилипенко А.С.,

за участю

представника позивача

за первісним позовом

(відповідача за зустрічним

позовом) Ентальцева Н.Є.

представника відповідача

за первісним позовом

(позивача за зустрічним

позовом) ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАГОНМАШ» до ОСОБА_3 про стягнення коштів, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАГОНМАШ», третя особа без самостійних вимог - Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Лутковська Валерія Володимирівна, про захист трудових прав, визнання звільнення дискримінацією за ознакою віку та соціального статусу, відшкодування моральної шкоди та стягнення компенсації -

встановив:

В січні 2014 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 звернулось ПАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ». В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 30 вересня 2013 року рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області у цивільній справі № 2/0203/27/13 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ» про визнання недійсними наказів та зобов'язання їх скасувати, зміну дати і формулювання причин звільнення, зобов'язання внести зміни до трудової книжки, стягнення середньої заробітної плати. Апеляційний суд стягнув з ПАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за період з 07 березня 2006 року по 21 травня 2013 року в розмірі 73 526 грн. 60 коп. На виконання вказаного судового рішення Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист, який був пред'явлений до виконавчої служби. ПАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ» виконало вказане судове рішення та сплатило ОСОБА_3 кошти в розмірі 73 526 грн. 60 коп. Оскільки при виплаті грошових коштів ОСОБА_3 з неї не було утримано податку на доходи фізичних осіб, платником якого є саме ОСОБА_3, а ПАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ» виступає лише податковим агентом з утримання та перерахування податку, позивач просив стягнути з відповідачки 12 975 грн. 28 коп. безпідставно набутих грошових коштів, які були замість неї сплачені до бюджету (т. 1 а.с. 2 - 4, т. 2 а.с. а.с. 55 - 56).

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, вказував, що після скасування в касаційному порядку рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року, апеляційним судом було ухвалено рішення від 02 червня 2014 року про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та стягнення з ПАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ» ще 85 284 грн. 48 коп. При цьому, платежі за скасованим судовим рішенням апеляційного суду зараховані не були. Оскільки позивачем сплачено за відповідачку податок з доходів фізичних осіб, просив стягнути з неї відповідну суму.

Відповідачка за первісним позовом в судове засідання не з'явилась, про причини неявки не повідомила, повідомлялась про час і місце розгляду справи належним чином через свого представника.

Представник відповідачки за первісним позовом в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, вказувала, що всі грошові кошти були одержані ОСОБА_3 відповідно до чинних судових рішень і не можуть вважатись набутими безпідставно (т. 1 а.с. 136, 229).

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_3 пред'явила до позивача за первісним позовом зустрічний позов про захист трудових прав, визнання звільнення дискримінацією за ознакою віку та соціального статусу, відшкодування моральної шкоди та стягнення компенсації. Позовні вимоги уточнювались позивачкою за зустрічним позовом неодноразово. Згідно остаточної редакції позовних вимог позивачка за зустрічним позовом зазначала, що була скорочена через її вік 73 роки та соціальний статус - пенсіонер, відповідач за зустрічним позовом при цьому не пропонував їй іншої роботи, не враховував переважне право на залишення на роботі. У зв'язку з цим вона просила стягнути з відповідача за зустрічним позовом моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. Також вказувала, що за станом на 06 березня 2006 року у відповідача за зустрічним позовом була заборгованість перед позивачкою за зустрічним позовом по заробітній платі в розмірі 2 458 грн. 64 коп., що підтверджено рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області. Вказана заборгованість була стягнута відповідним рішенням проте не було виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку її виплати, яка за період з березня 2006 року по липень 2014 року становить 2 740 грн. 28 коп. і яку позивачка за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом (т. 1 а.с. а.с. 48, 62, т. 2 а.с. 6).

В судове засідання позивачка за зустрічним позовом не з'явилась, про причини неявки не повідомила, повідомлялась про час і місце розгляду справи належним чином через свого представника.

Представник позивачки за зустрічним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача за зустрічним позовом проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом заперечував, вказував, що при звільненні позивачки за зустрічним позовом не було допущено жодної дискримінації, при розгляді Кіровським судом м. Дніпропетровська позову ОСОБА_3 саме нею було заявлено позовні вимоги про зміну формулювання звільнення з посиланням на п. 1 ст. 41 КЗпП України. Решта вимог позивачки за зустрічним позовом вже розглянута судами при розгляді її позовних вимог щодо незаконності її звільнення.

Залучена до участі у справі Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Лутковська Валерія Володимирівна надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила про недоцільність її залучення до справи (т. 2 а.с. 18). Також Уповноваженою Верховної Ради України з прав людини Лутковською В.В. було направлено до суду висновок від 25 листопада 2014 року № 1.-2313/14-22, в якому зазначено, що не було виявлено ознак дискримінації при звільненні з ПАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ» ОСОБА_3 (т. 1 а.с. а.с. 96 - 98).

Вислухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний та зустрічний позовні заяви не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

При вирішенні позовних вимог суд виходить з того, що відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.05.2013 року по цивільній справі № 2-170/2011 було частково задоволено позов ОСОБА_3 до ПАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ» про визнання дійсним припинення трудових відносин, зміни дати та формулювання причин звільнення, визнання недійсними наказів та зобов'язання їх скасувати, зобов'язання внести зміни до трудової книжки, стягнення сум. Визнано незаконними накази № 90/к від 06 березня 2006 року про відміну наказу № 84/к від 03 березня 2006 року про звільнення ОСОБА_3 на підставі п.1 ст.40 КЗпПУ; наказ № 88/к-о від 06 березня 2006 року про надання ОСОБА_3 чергової відпустки; наказ № 210/к від 04 травня 2006 року про звільнення ОСОБА_3. на підставі п.4 ст.40 КЗпПУ. Змінено в наказі № 84/к від 03 березня 2006 року про звільнення ОСОБА_3 на підставі п.1 ст.40 КЗпПУ дату звільнення останньої з 03 березня 2006 року на 06 березня 2006 року. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року було частково скасоване рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2013 року щодо відмови у внесенні змін до трудової книжки, стягненні середнього заробітку та ухвалене нове рішення в цій частині. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАГОНМАШ» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за період з 07 березня 2006 року по 21 травня 2013 року в сумі 73 526 грн. 60 коп. Зобов'язано відповідача внести в трудову книжку ОСОБА_3 записи про скасування наказу № 210/к від 04 травня 2006 року про звільнення ОСОБА_3 на підставі п.4 ст.40 КЗпПУ та про її звільнення з 06 березня 2006 року на підставі наказу № 84/к за скороченням чисельності (п.1 ст.40 КЗпПУ).

На виконання вказаного рішення апеляційного суду Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист, який ОСОБА_3 було пред'явлено для примусового виконання до Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції. В ході виконання вказаного виконавчого листа згідно платіжного доручення № 8163 від 25 жовтня 2013 року позивач за первісним позовом перерахував на рахунок виконавчої служби 73 526 грн. 60 коп. в на виконання вказаного судового рішення, які були виплачені ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 13).

При цьому позивачем за первісним позовом було розраховано суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 12 975 грн. 28 коп., які підлягали утриманню з доходів відповідачки за первісним позовом, та перераховану відповідну суму до державного бюджету (т. 1. а.с. а.с. 15 -16).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2014 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку та про відшкодування моральної шкоди було скасовано та справу в цій частині передано на новий розгляд до апеляційного суду.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2014 року було скасовано рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2013 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку та про відшкодування моральної шкоди і ухвалене нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково та стягнуто на її користь з Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАГОНМАШ» заборгованість по заробітній платі в розмірі 2 892 грн. 64 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 березня 2006 року по 02 червня 2014 року в розмірі 85 284 грн. 48 коп. з утриманням при виконанні рішення з цих сум обов'язкових податків, платежів і зборів та моральну шкоду в сумі 500 грн. Вказане рішення від 02 червня 2014 року сторонами по справі не оскаржувалося.

На виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2014 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська 27 червня 2014 року було видано виконавчий лист, який ОСОБА_3 було пред'явлено для примусового виконання до Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції. 04 липня 2014 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43880206.

Під час здійснення виконавчих дій було встановлено, що 12 червня 2014 року в касі боржника ОСОБА_3 було отримано кошти в сумі 2 458 грн. 74 коп. Сума утриманого податку на доходи фізичних осіб з суми заробітної плати, визначеної рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2014 року склала 13 301 грн. 57 коп. В подальшому решта належних до виплати за рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2014 року коштів була перерахована ОСОБА_3

При вирішенні позовних вимог за первісним позовом суд виходить з наступного.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Також однією з основних засад судочинства згідно п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено обов'язковість судових рішень.

Згідно абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Сума 73 526 грн. 60 коп. була виплачена ОСОБА_3 в порядку виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року, скасованого Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2014 року. Порядок вирішення питання щодо повороту виконання у разі скасування судових рішень визначається ЦПК України. При цьому згідно ч. 2 ст. 382 ЦПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), поворот виконання у справі про стягнення виплат у справах, які виникають з трудових правовідносин не допускається, крім випадків, коли рішення було обґрунтовано на підроблених документах або завідомо неправдивими відомостями позивача.

Згідно п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Згідно п.п.п.п. 168.1.1. - 168.1.2. п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно п. 171.1. ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до п. а п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

Згідно п. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Таким чином, зобов'язання щодо нарахування та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за доходами відповідачки за первісним позовом у вигляді заборгованості по заробітній платі та нарахованого судом середнього заробітку, покладається на позивача за первісним позовом.

При вирішенні питання щодо наявності у позивача за первісним позовом права вимагати від відповідачки за первісним позовом сум податку, які не були з неї утримані при виплаті доходів, суд виходить з того, що згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України вирішується питання щодо повернення безпідставно набутого чи збережено майна, в той час як відповідачка набула грошові кошти на підставі чинного на той час судового рішення.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу не підлягають повернення безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Кошті, набути відповідачкою за первісним позовом, були перераховані без будь-якої недобросовісності з її боку та не є результатом рахункової помилки.

При таких обставинах первісний позов задоволенню не підлягає.

При вирішенні зустрічних позовних вимог суд виходить з наступного. Позивачка за зустрічним позовом посилається на Закон України «Про засади запобігання та протидію дискримінації в Україні», разом з тим, обставини звільнення позивачки за зустрічним позовом мали місце у 2006 році, в той час як вищезазначений закон набув чинності лише 04 жовтня 2012 року, тому він не розповсюджує свою дію на спірні правовідносини. Питання щодо законності звільнення позивачки за зустрічним позовом вже були вирішені при розгляді судами цивільної справи № 2-170/11, в ході якої було надано правову оцінку всім відповідним обставинам. Тому вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, статтею 2371 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки позовні вимоги про визнання звільнення дискримінацією за ознакою віку та соціального статусу задоволенню не підлягають, в частині вимог щодо моральної шкоди, заподіяної незаконними наказами про звільнення, неправильними записами в трудовій книжці та затримкою розрахунку, вже вирішені при розгляді цивільної справи № 2-170/11, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

При вирішенні позовних вимог щодо стягнення частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати заробітної плати за період з березня 2006 року по липень 2014 року суд виходить з наступного.

Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001р.

В ході розгляду судом цивільної справи № 2-170/11 судом апеляційної інстанції було вирішено питання про стягнення всіх належних позивачці платежів за станом на 02 червня 2014 року, а в решті позовних вимог - відмовлено. При цьому заборгованість із заробітної плати стягнуто з урахуванням компенсації, про що зазначено в рішення апеляційного суду. В подальшому, 12 червня 2014 року позивачем за первісним позовом було виплачено в касі підприємства заборгованість із заробітної плати. Оскільки з часу рішення апеляційного суду до моменту виплати заробітної плати минуло менше половини місяця, з урахуванням положень п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, нарахування та виплата відповідної компенсації не здійснюється.

У зв'язку з наведеним, зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог первісного позову, судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають, судові витрати позивачки за зустрічним позовом, звільненої від сплати судового збору за вимогами трудового характеру відповідно до законодавства, яке діяло на час пред'явлення зустрічної позовної заяви, відносяться на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 1212, 1215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 168, 171 Податкового кодексу України, п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, ст. 12, 76-77, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАГОНМАШ» до ОСОБА_3 про стягнення коштів - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАГОНМАШ» про захист трудових прав, визнання звільнення дискримінацією за ознакою віку та соціального статусу, відшкодування моральної шкоди та стягнення компенсації - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до апеляційного суду. Строк подання апеляційної скарги - 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 26.02.2018 р.

Суддя С.В. Єдаменко