Ухвала суду № 72465590, 19.02.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3381/15

У Х В А Л А

19 лютого 2018 року м.Одеса

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

Суддів Іванова Е.А.

Стеценко О.О.

За участю секретаря - Гуманенко В.О.

За участю сторін:

Від позивача: Неруш А.Ю. - за довіреністю

Від прокуратури: Вергін Д.С. - за довіреністю

Від відповідачів:

від Державної архітектурно-будівельної інспекції України: не з'явився

від Державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Антоненко Оксани Сергіївни: не з'явився

від Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції: не з'явився

від ОСОБА_5: ОСОБА_6 - за довіреністю

від Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Одеській області: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах Одеської міської ради до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Антоненко Оксани Сергіївни, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України в Одеській області, ОСОБА_5 про скасування реєстрації декларацій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах Одеської міської ради, в якому прокурор просить суд скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану Інспекцією ДАБК в Одеській області 17.04.2014 №ОД 082141070147, замовником у якій є ОСОБА_5; скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації зареєстровану Департаментом ДАБІ в Одеській області від 30.03.2015 за №ОД142150890369, замовником у якій є ОСОБА_5; скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Антоненко О.С. від 10.04.2015 на підставі якого за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості, розташований в АДРЕСА_1.; зобов'язати ОСОБА_5 за власний рахунок привести до первісного стану самовільно реконструйований об'єкт нерухомості розташований в АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорту від 10.02.2012 виданого КП МБТІ та РОН на спірний об'єкт нерухомості та свідоцтва на право власності від 11.10.2012 НОМЕР_1, виданого виконкомом Одеської міської ради.

Розглянувши питання предметної юрисдикції спору в частині позовних вимог, колегія суддів дійшла наступного.

Як вбачається з позовних вимог, прокурор просить суд, зокрема, зобов'язати ОСОБА_5 за власний рахунок привести до первісного стану самовільно реконструйований об'єкт нерухомості розташований в АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорту від 10.02.2012, виданого КП МБТІ та РОН на спірний об'єкт нерухомості, та свідоцтва на право власності від 11.10.2012 НОМЕР_1, виданого Виконкомом Одеської міської ради.

Вказана позовна вимога обґрунтована тим, що прокуратурою області під час вивчення стану дотримання вимог містобудівного законодавства на території м. Одеси, зокрема відповідності даних, зазначених в дозвільних документах на проведення будівельних робіт, проектній документації, фактично збудованих об'єктів проектним та дозвільним документам, а також законності державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено зміну геометричних розмірів та фундаментів об'єкта та внесення ОСОБА_5 завідомо недостовірних даних у декларацію про початок виконання будівельних робіт №ОД08214107070147 від 17.04.2014 року та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровану Інспекцією ДАБК в Одеській області 30.03.2015 року за №ОД142150890369.

Враховуючи те, що збудований ОСОБА_5 об'єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці, при цьому в Деклараціях вказано, що не потрібно зазначати правовстановлюючий документ на земельну ділянку, оскільки не відбулось зміни геометричних розмірів та фундаментів, будівництво проведено із суттєвим відхиленням від проектної та дозвільної документації, а у декларацію про готовність об'єкта до експлуатації внесені недостовірні дані - реєстрація права власності, на думку позивача, підлягає скасуванню, а самовільно збудований об'єкт підлягає приведенню до первісного стану у відповідності до технічного паспорту від 10.02.2012 року, виданого КП МБТІ та РОН на спірний об'єкт нерухомості та свідоцтва на право власності від 11.10.2012 року НОМЕР_2, виданого Виконкомом Одеської міської ради.

Обґрунтовуючи свою позицію позивач посилається на положення ст.376 Цивільного кодексу України, ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 4 КАС України в частині 1 пункту 1 дає визначення терміну "адміністративна справа", а саме, що це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

В свою чергу пунктом 2 частини 1 цієї ж статті визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

Відповідно до п.5 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 4 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;

3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;

4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами згідно ч.4 ст.46 КАС України та в чітко визначених законами України випадках.

Так, відповідно до ч.1 ст.38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Разом з цим у положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 Цивільного кодексу України, поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб кваліфікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

У постанові Верховного суду України від 14.12.2016 року у справі №6-2554цс16 суд вказав, що аналіз статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (в редакціях, які діяли до 15.12.2017 року) дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.

При цьому в даній частині позовних вимог позивачем правовими підставами звернення до суду визначено Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Цивільний кодекс України.

Проте ст.38 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» надає не будь-якій особі, а виключно органу державного архітектурно-будівельного контролю право звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва.

Одеська міська рада у спірних правовідносинах виступає як власник земель комунальної власності в межах м.Одеса, намагаючись захистити відповідне речове право від порушень, пов'язаних із здійсненням реконструкції ОСОБА_5 будівлі по АДРЕСА_1, стверджуючи, що в ході реконструкції відбулась зміна геометричних розмірів будівлі, внаслідок чого порушене право власності на землю територіальної громади м.Одеси.

Отже спір в цій частині не має характеру публічно-правового, а Одеська міська рада у спірних правовідносинах виступає як власник земельної ділянки, а не як суб'єкт владних повноважень, який звертається до адміністративного суду у передбаченому законом випадку.

Верховний Суд України у постанові від 15.11.2016 року по справі №21-1959а16 вказав на те, що за змістом статті 177 Цивільного кодексу України об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав, оскільки такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний із вирішенням питання щодо речового права.

Відповідно до положень ст. 1 ЦК України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Таким чином, спір в частині позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_5 за власний рахунок привести до первісного стану самовільно реконструйований об'єкт нерухомості розташований в АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорту від 10.02.2012, виданого КП МБТІ та РОН на спірний об'єкт нерухомості, та свідоцтва на право власності від 11.10.2012 НОМЕР_1, виданого виконкомом Одеської міської ради, за вирішенням якого до адміністративного суду звернувся заступник прокурора Одеської області в інтересах Одеської міської ради, не спрямований на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, є спором про право, тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З урахуванням вищезазначеного, вказана позовна вимога не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав закриття провадження у справі у частині позовних вимог, роз'яснивши, що спір в цій частині підлягає розгляду загальним місцевим судом в порядку, встановленому нормами ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 250, 256 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №815/3381/15 за адміністративним позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах Одеської міської ради до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Антоненко Оксани Сергіївни, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України в Одеській області, ОСОБА_5 про скасування реєстрації декларацій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_5 за власний рахунок привести до первісного стану самовільно реконструйований об'єкт нерухомості, розташований в АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорту від 10.02.2012, виданого КП МБТІ та РОН на спірний об'єкт нерухомості, та свідоцтва на право власності від 11.10.2012 НОМЕР_1, виданого виконкомом Одеської міської ради - закрити.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому положеннями ст.256 КАС України

Ухвала може бути оскаржена у порядку та в строк відповідно положень ст.ст.294, 295 КАС України.

Повний текст ухвали складено 26.02.2018 року.

Головуючий суддя М.М. Аракелян

Суддя Е.А. Іванов

Суддя О.О. Стеценко