Рішення № 72465210, 22.02.2018, Луганський окружний адміністративний суд

6.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 лютого 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/134/18

Луганський окружний адміністративний суду у складі:

головуючого судді - Петросян К.Є.,

при секретарі судового засідання - Дюкаревій М.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лобко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 або позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі ГУ Держгеокадастру у Луганській області або відповідач), відповідно до якої позивач просить суд зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ріллі в натурі для надання в оренду строком на 49 років для городництва.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3 на підставі п.п. 1, 2 ст.123 Земельного кодексу України звернувся до ГУ Держгеокадастру у Луганській області із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ріллі в натурі з метою отримання в користування на умовах оренди строком на 49 років для городництва площею 40,9383 га з земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в межах Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області.

Дана заява була отримана відповідачем 03.11.2017, однак відповіді на вищезазначене клопотання ОСОБА_3 від Головного управління Держгеокадастру у Луганській області не отримано, у зв'язку з чим позивач вважає, що його права порушені. Тому просить суд зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Луганській області надати дозвіл ОСОБА_3 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ріллі в натурі для надання в оренду строком на 49 років для городництва площею 40,9383 га з земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в межах Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному у позові. Крім того, надав заперечення на відзив відповідача, відповідно до яких зазначив наступне (а.с.76-77).

Відповідно до ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі сільськогосподарського призначення. Главою 5 ЗК України встановлено види використання земель сільськогосподарського призначення: землі фермерського господарства; земельні ділянки особистих селянських господарств; землі для сінокосіння та випасання худоби; земельні ділянки для садівництва; земельні ділянки для городництва. В силу ст.22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, як у спірних правовідносинах), багаторічні насадження, сінокоси, пасовища та перелоги).

Згідно із п.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З огляду на викладене, вважає, що цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не існує, як зазначає відповідач у своєму відзиві, це є видом використання, як і городництво в межах однієї категорії - землі сільськогосподарського призначення.

Отже, відповідно до вимог ст.123 ЗК України, якщо цільове призначення земельної ділянки державної власності при наданні у користування не змінюється, земельна ділянка надається у користування на умовах оренди на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу.

На підставі вищевикладеного просив суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог ОСОБА_3, про що надав відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просить суд відмовити у їх задоволенні позовних вимог з огляду на наступне (а.с.51-57).

07 листопада 2017 року за вх.№ Д-2814/0/5-17 до ГУ Держгеокадастру у Луганській області звернувся із заявою громадянин ОСОБА_3, відповідно до якої просив надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, з метою отримання в користування на умовах оренди строком на 49 років для городництва, площею 40,9383 га, (кадастровий номер НОМЕР_1) з земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території яка за даними державного земельного кадастру враховується в межах Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області.

Згідно даних з Державного земельного кадастру земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 40,9383 га розташована за межами населеного пункту на території, яка враховується в Білолуцькій селищній раді Новопсковського району Луганської області. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За земельними угіддями - рілля.

У зв'язку з тим, що позивач звернувся до Головного управління з заявою щодо надання дозволу на розробку саме технічної документації, а не проекту землеустрою, як це визначено ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України, 06.12.2017 вих. № Д- 2814/0-2095/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повідомило позивача про вказані обставини.

Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Виходячи зі змісту Положення про ГУ Держгеокадастру в Луганській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016р. № 308, вважає, що саме у відповідача в наявності повноваження щодо надання громадянам дозволу на розроблення технічної документації щодо відведення земельної ділянки.

На думку відповідача, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79 КАС України, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (і.н.НОМЕР_3), ІНФОРМАЦІЯ_1, 07.11.2017 вх.№ Д-2814/0/5-17 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з заявою від 03.11.2017 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з метою отримання в користування на умовах оренди строком на 49 років для городництва, площею 40,9383 га (кадастровий номер НОМЕР_2) з земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в межах Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області (а.с. 6-10, 29, 59).

06.12.2017 за вих. №2814/0-2095/6-17 відповідачем розглянуто вищевказану заяву та повідомлено позивача про те, що згідно інформації відділу Держгеокадастру у Новопсковському районі Луганської області та відповідно до доданого графічного матеріалу, витребувана земельна ділянка площею 40,9383 га, угіддя-рілля, кадастровий номер НОМЕР_2. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове використання земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Одночасно позивача повідомлено, що згідно ст.20 Земельного кодексу України зміна виду використання земельною ділянкою сільськогосподарського призначення здійснюється за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок (а.с.28, 58).

Суд зауважує, що рішення відповідача у вигляді відповіді ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 06.12.2017 за вих. №2814/0-2095/6-17 «про розгляд заяви» не є предметом спору в даній справі та позивачем його правомірність не оскаржується, як і не оскаржуються дії або бездіяльність відповідача.

З огляду на посилання представника позивача в ході розгляду справи про порушення відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо дотримання місячного строку розгляду заяви ОСОБА_3 від 03.11.2017, тоді як відповідь була надана лише від 06.12.2017 та отримана останнім 13.01.2018, та у зв'язку із тим, що позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача надати дозвіл ОСОБА_3 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ріллі в натурі для надання в оренду строком на 49 років для городництва, суд вважає за необхідне з метою повного та всебічного розгляду справи зазначити наступне.

Суд зауважує, що на заяві ОСОБА_3 дійсно мається відмітка про його прийняття 03.11.2017 та міститься підпис особи без зазначення ознак для його ідентифікації. Тобто, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що це підпис саме посадової особи ГУ Держгеокадастру у Луганській області щодо прийняття заяви ОСОБА_3

Разом з тим, з наданої відповідачем до матеріалів справи заяви ОСОБА_3 від 03.11.2017 вбачається, що вона була зареєстрована належним чином в ГУ Держгеокадастру у Луганській області 07.11.2017 за №Д-2814/0/5-17, а розглянута 06.12.2017 за вих. №2814/0-2095/6-17, тобто в межах місячного строку.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача надати дозвіл ОСОБА_3 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ріллі в натурі для надання в оренду строком на 49 років для городництва площею 40,9383 га з земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в межах Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області згідно його заяви від 03.11.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Луганської області (а.с.65-75).

Відповідно до ч.1 ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до ст.22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Статтями 31, 33 - 37 Земельного кодексу України встановлено правовий режим видів використання сільськогосподарських земель.

Відповідно до ст. 36 Земельного кодексу України громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

На земельних ділянках, наданих для городництва, закладання багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд не допускається.

На земельних ділянках, наданих для городництва, можуть бути зведені тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захисту від непогоди. Після закінчення строку оренди зазначеної земельної ділянки побудовані тимчасові споруди підлягають знесенню власниками цих споруд за їх рахунок.

При цьому, абз.2 ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України встановлює обов'язок власників використовувати землі зазначеної категорії виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Отже, земельні ділянки сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Ст. 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття "цільове призначення земельної ділянки", згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Так, у класифікації видів цільового призначення земель, затвердженій наказом Держкомзему України від 23.07.2010 № 548, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306, міститься детальний перелік видів цільового призначення за кожною з категорій земель.

Відповідно до цього наказу землі надані «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (код.01.01) та «для городництва» (код 01.07), є окремими видами цільового призначення земельних ділянок у межах такої категорії, як землі сільськогосподарського призначення.

Зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.

Земельний кодекс України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.

Дане твердження підтверджується правовою позицією Верховного суду України, викладеній у постанові від 05.03.2013 року у справі № 21-417а12.

Суд зазначає, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, створеного за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована за межами населеного пункту Білолуцька селищна рада Новопсковського району Луганської області, наданого відповідачем вбачається, що цільовим призначенням вказаної ділянки є: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.30-34).

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка має цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то зміна цільового призначення повинна здійснюватися за проектами землеустрою, а не на підставі технічної документації, про що просив позивач у своїй заяві.

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що у ГУ Держгеокадастру у Луганській області були підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ріллі в натурі для надання в оренду строком на 49 років для городництва площею 40,9383 га з земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пукнктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в межах Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області.

Зазначені обставини свідчать про те, що відмова ГУ Держгеокадастру у Луганській області в наданні позивачеві вищевказаного дозволу є такою, що ґрунтується на законі, у зв'язку із чим суд робить висновок, що така відмова є правомірною.

Серед іншого, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У рішенні по справі «Класс та інші проти Німеччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому, завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Позивач, заявляючи дану позовну вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Луганській області щодо надання або відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно, задоволення вказаної позовної вимоги фактично порушить закріплені законом виключні повноваження ГУ Держгеокадастру у Луганській області щодо здійснення дозвільної діяльності на розробку проекту землеустрою та зобов'яже відповідача вчинити дії поза встановленою чинним законодавством процедурою.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 27 лютого 2018 року.

Суддя К.Є. Петросян