Рішення № 72465095, 27.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року справа №813/428/18

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львів про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львів, в якому просить:

- зобов'язати Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи: з 01.08.1978 по 01.09.1980 - викладач по класу фортепіано Буської музичної школи; з 01.09.1980 по 02.02.1981 - викладач по класу фортепіано та концертмейстера Нестеровської дитячої музичної школи; з 13.02.1981 по 04.08.2017 (день призначення пенсії по віку) - викладач по класу фортепіано Львівської музичної школи №3;

- зобов'язати Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення пенсії. Однак, відповідач листом від 18.12.2017 № 6940/06-11 відмовив позивачу в призначенні грошової допомоги в розмірі 10 пенсій при призначенні пенсії за віком згідно з п. 7-1 розділу XV „Прикінцеві положення Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У вказаному листі відповідач зазначив, що посада викладача по класу фортепіано Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, не передбачена, тому підстав для виплати одноразової грошової допомоги позивачу немає. Позивач вказує, що його стаж становить понад 30 років на посадах передбачених п.п. „е" - „ж" ст. 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення", тому відповідач відмовляючи у призначенні та виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до п. 7-1 розділу XV „Прикінцеві положення Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зарахуванні страхового стажу часу роботи позивача на посаді викладача по класу фортепіано, фактично ставить позивача у менш сприятливі умови, ніж тих осіб, яким такий стаж зараховано та призначено пенсію, що слід розглядати, як прояви дискримінації з боку суб'єкта владних повноважень. У зв'язку з наведеним позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року було відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

На адресу суду 21 лютого 2018 року надійшов відзив від відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 10 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Втім, суд не приймає до розгляду відзив від 21 лютого 2018 року, оскільки відповідачем у справі є Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львів, а не відділ з питань призначення та перерахунків пенсій № 10 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, від якого надійшов відзив.

Суд зазначає, що Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львів у встановлений судом строк відзив на позовну заяву суду не надало та жодних клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Водночас, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з частиною 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на те, що Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львів у встановлений судом строк (з урахуванням часу на пересилання поштової кореспонденції) не надало суду відзив на позов та не повідомило суд про причини за яких такий відзив не може бути подано, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.

Суд встановив, 02 листопада 2017 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України м. Львова області із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 розділу XV „Прикінцеві положення Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

18 грудня 2017 року на адресу позивача Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова скерувало лист № 6940/06-11, в якому зазначило, що стаж роботи позивача з 01.08.1978 по 31.08.2017 не може бути зарахований до страхового стажу, що визначає право на призначення та виплату грошової допомоги, оскільки посада викладача по класу фортепіано, не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, тому підстави для такої виплати відсутні.

Позивач не погодившись із таким рішенням відповідача звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах, державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» - статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у в розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 23.11.2011р. №1191 затверджено порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати. Відповідно до п. 2 вказаного порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Відповідно до п. 5 вказаного порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно з п. 6 вказаного порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

Відповідно до п. 7 вказаного порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Згідно з п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, незалежно від віку після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року не менше 26 років 6 місяців.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про позашкільну освіту» структуру позашкільної освіти становлять: позашкільні навчальні заклади; інші навчальні заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний та позанавчальний час, до числа яких належать: загальноосвітні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації; гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі загальноосвітніх навчальних закладів, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, професійно-технічних та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації; клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші навчальні заклади, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти.

Згідно з ч. 4 ст. 21 цього Закону педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» встановлено, що в позашкільних навчальних закладах право на пенсію за вислугу років мають право громадяни, які працювали на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідувачі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

При цьому, даною постановою посада викладача не була передбачена.

Втім, постановою Кабінет Міністрів України від 14.06.2000р. №963 затверджено переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників до яких віднесено, зокрема, посади викладача позашкільного навчального закладу.

Відповідно до листа Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 №01-3/133-02-2 порядок призначення пенсії за вислугою років, передбачений Постановою Кабінет Міністрів України від 04.11.1993р. №909, поширено на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання, без внесення змін до неї.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №433 (зі змінами) «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад» затверджено перелік типів позашкільних навчальних закладів до яких віднесено музичні школи.

Як встановив суд та підтверджується трудовою книжкою, ОСОБА_1 працювала:

- з 01.08.1978 по 09.09.1980 - викладачем по класу фортепіано в Буській музичній школі;

- з 02.09.1980-02.02.1981 - викладачем по класу фортепіано та конценртимейстера у Несторовській дитячій музичній школі;

- з 13.02.1981-31.08.2017 - (по день призначення пенсії по віку) викладачем по класу фортепіано в Львівській музичній школі № 3.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу періоду роботи з 01.08.1978 по 31.08.2017 - викладачем по класу фортепіано, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати є протиправною.

Так, у постанові від 25.05.2016 у справі № 419/794/15-а Верховний суд України дійшов висновку, що необхідними умовами для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є наявність спеціального стажу роботи та посади, що дає право на призначення пенсії згідно з переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» № 36813/97).

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

Вказана позиція узгоджується у постанові Верховного суду від 13.02.2018 у справі № 580/122/17.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова зарахувати ОСОБА_1, до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи:

- з 01.08.1978 по 01.09.1980 - викладач по класу фортепіано Буської музичної школи;

- з 01.09.1980 по 02.02.1981 - викладач по класу фортепіано та концертмейстера Нестеровської дитячої музичної школи;

- з 13.02.1981 по 04.08.2017 (день призначення пенсії по віку) - викладач по класу фортепіано Львівської музичної школи №3.

Зобов'язати Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львів (79024, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 116, код ЄДРПОУ 41250444) за рахунок його бюджетних асигнувань 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський