Рішення № 72464769, 27.02.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року справа № 810/4275/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області про оскарження витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1О з позовом до відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просить скасувати витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем при формуванні витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2015-2017 роки невірно застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки за 2015-2016 роки у розмірі 2.5, а за 2017 рік – 2. Зазначив, що оскільки вказана земельна ділянка вільна від забудови та споруд, на ній не ведеться будь-яка комерційна діяльність, відповідач зобов’язаний був застосувати коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки у розмірі 0,5.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що при формуванні витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ним було правомірно застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки, оскільки при визначенні коефіцієнту він керувався даними, зазначеними у Державному земельному кадастрі та Державній статистичній звітності. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 відкрито провадження та призначено справу до попереднього судового засідання на 20.12.2017.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку загального провадження та призначено її до розгляду в підготовчому провадженні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.01.2018.

У судове засідання 31.01.2018 сторони, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не прибули. В матеріалах справи містяться клопотання сторін про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 КАС України суд ухвалив продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 738167 від 17.07.2012 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 0,2937 га, що знаходиться за адресою: вул. Валова 1, с. Хотянівка, Вишгородський район, Київська область. Кадастровий номер земельної ділянки 3221888801:37:053:0158, цільове призначення – для розміщення торгівельного комплексу з підсобними приміщеннями (а.с. 9).

У вересні 2017 року позивач звернувся до відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з проханням надати йому витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2015-2017.

У судовому засіданні позивач стверджував, що при формуванні витягів, ним особисто було надано пояснення посадовій особі відповідача про те, що комерційна діяльність на вказаній земельній ділянці не ведеться, проте, ці пояснення до уваги не були взяті.

Представник відповідача на запитання суду чи надавалась така інформація посадовій особі відповідача, не змогла ні підтвердити ні спростувати зазначене.

4 вересня 2017 року позивач отримав від відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2015 рік №902, за 2016 рік №903 із коефіцієнтом, який характеризує функціональне використання земельної ділянки – 2,5. При цьому, у витягах вказано цільове призначення земельної ділянки – для розміщення торгівельного комплексу з підсобними приміщеннями (а.с. 11-12).

Крім того, позивач отримав витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017 рік №898 із коефіцієнтом, який характеризує функціональне використання земельної ділянки – 2,0. Цільове призначення земельної ділянки – будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 13).

Під час розгляду справи представник позивача наполягав на тому, що наявна в нього земля не має рентного доходу, оскільки будівництво на ній не розпочиналось, а лише планується в майбутньому.

На підтвердження зазначеного надав довідку, видану виконавчим комітетом Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 11.10.2017 № 507, в якій зазначено, що станом на 11.10.2017 на ній відсутні будь-які побудовані споруди, з 2011 року комерційна діяльність на зазначеній земельній ділянці не проводилася (а.с. 10).

У той же час, представник відповідача у судовому засіданні наполягав, що для зміни коефіцієнта функціонального призначення земельної ділянки у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, позивачу слід внести зміни до Державного земельного кадастру щодо зміни коду цільового призначення землі.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву вказав на те, що у вищезазначеному витязі за 2017 рік допущено помилку в графі цільового призначення шляхом зазначення в ньому іншого цільового призначення. Дана обставина не заперечувалась сторонами.

Вважаючи що відповідачем, в порушення норм Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та Земельного кодексу, невірно застосовано коефіцієнт функціонального призначення земельної ділянки, що, у свою чергу, призвело до завищення земельного податку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалась між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) платниками податків є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п. 271.1.1 п. 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідним розділом.

Згідно з п. 275.3 статті 275 цього Кодексу ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених п. 275.1 цієї статті, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, установлених п. 275.2 цієї статті.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (п. 289.1 статті 289 Кодексу).

Відповідно до п. 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Статтею 19 Земельного кодексу України (надалі – ЗК України) визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок проводиться за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Статтею 38 Земельного кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Відповідно до статті 201 ЗК України грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України від 11.12.2003 №1378-IV "Про оцінку земель" (надалі - Закону України №1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок – капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, зокрема, використовується для визначення розміру земельного податку.

Відповідно до статей 13, 18 Закону України №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

До 30.12.2016 нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснювалася на підставі Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним наказом №18/15/21/11 від 27.01.2006 (надалі – Порядок).

Розділом 3 цього Порядку закріплена нормативна грошова оцінка земель населених пунктів. В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Відповідно до п. 3.1 Порядку, визначення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів розраховується за формулою: Цн=ВхНп/Нк*Кф*Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях), В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях), Нп - норма прибутку (6%), Нк - норма капіталізації (3%), Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

До складу категорії земель комерційного використання, в тому числі, відносяться: землі оптової торгівлі і посередництва в торгівлі; землі роздрібної торгівлі побутовими товарами і їх ремонт, землі підприємств, що здійснюють індивідуальні послуги; землі підприємств, що здійснюють діяльність у сфері відпочинку та розваг (азартні ігри та ігри на гроші тощо).

Категорія інших земель включає, в тому числі, у себе: землі насаджень загального та спеціального користування; землі кладовищ та крематоріїв; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого та рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі, зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Держкомстату України від 05.11.98 № 377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14.12.1998 за №788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Таблиця 1.1 визначає коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки.

У той же час, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) (додаток 1, табл. 1.1), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності та становить для категорії земель комерційного призначення - 2,5.

Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки землі, зайнятої поточним та відведеної під майбутнє будівництво становить - 0,5.

Як зазначалося вище, цільовим призначенням земельної ділянки загальною площею загальною площею 0,2937 га, що знаходиться за адресою: вул. Валова 1, с. Хотянівка, Вишгородський район, Київська область, є розміщення торгівельного комплексу з підсобними приміщеннями. Зміна цільового призначення земельної ділянки після видачі державного акту не здійснювалась.

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 11.10.2017 №507, станом на 11.10.2017 на ній відсутні будь-які побудовані споруди, з 2011 року комерційна діяльність на зазначеній земельній ділянці не проводилася, прибутку з вказаної земельної ділянки він не отримує.

Це означає, що з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, ділянка позивача відповідає категорії земель за функцією використання - "інші землі", які плануються під майбутнє будівництво.

За таких обставин, суд вважає, що при формуванні витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідач повинен був застосувати коефіцієнт функціонального призначення земельної ділянки у розмірі - 0,5, а не 2,5.

При цьому, суд наголошує, що земельний податок за земельну ділянку має сплачуватися з урахуванням її функціонального призначення, тобто, законодавець ставить в залежність нарахування та сплату податку від отримання доходу від такої ділянки.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що для зміни коефіцієнту функціонального призначення земельної ділянки позивачу слід внести зміни в Державний кадастр України щодо цільового призначення земельної ділянки.

Суд вважає, що зміна цільового призначення земельної ділянки є по своїй суті тривалий та доволі складний процес, який потребує значних зусиль з боку позивача.

При цьому, якщо позивач у подальшому дійде до висновку про зайняття торгівельною діяльністю на вказаній земельній ділянці, йому необхідно буде знову замовляти та погоджувати проектну документацію, затверджувати її у відповідних органах місцевого самоврядування.

Суд наголошує, що Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів дозволяє відповідачу при визначенні коефіцієнту функціонального призначення земельної ділянки враховувати прибутковість земельної ділянки. Та, в залежності відносної прибутковості видів економічної діяльності на земельній ділянці, визначати вказаний коефіцієнт.

А тому, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо скасування витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2015 -2016 роки підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині скасування витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017 рік у зв’язку із невірним застосуванням коефіцієнту у розмірі 2,0, суд зазначає наступне.

З 01.01.2017 набрав чинності наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489, яким затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, що є обов’язковим для територіальних органів Держгеокадастру при формуванні витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (далі – Порядок №489).

В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Згідно із Порядком №489, визначення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів розраховується за формулою: Цн=ВхНп/Нк*Кф*Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях), В – витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях), Нп – норма прибутку (6%), Нк – норма капіталізації (3%), Кф – коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

При цьому, згідно із п. 5 розділу 2 Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1).

Додаток 1 визначає коефіцієнти які характеризують функціональне використання земельної ділянки.

При цьому, Додатком 1 до Порядку, який має назву «Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф)» визначено дві примітки наступного змісту: 1) для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0; 2) у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

З урахуванням призначення земельної ділянки позивача, остання відповідає категорії земель за функцією використання – « 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» із застосуванням Кф – 2,5.

Суд звертає увагу, що у новому Порядку, який регулює спірні правовідносини, на відміну від Порядку №№18/15/21/11, відсутнє таке визначення – як землі під майбутнє будівництво.

У той же час, у розділі секції В, підрозділі 03.17 у землях громадської забудови міститься таке визначення як « для цілей підрозділів 03.01-03. 15, 03.17 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду» має застосовуватися Кф – 0,5.

На думку суду, це означає, що для цілей будівництва та обслуговування будівель торгівлі має використовуватися з урахуванням призначення земельної ділянки коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки – 0,5.

При цьому, новий Порядок також містить застереження, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, має ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності на земельній ділянці.

А тому, за таких обставин, та беручи той факт, що позивач не отримує ніякого прибутку з даної земельної ділянки, відповідач безпідставно застосував до останньої коефіцієнт у розмірі – 2,5.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що оскільки у Державному земельному кадастрі у зазначеної земельної ділянки відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель, то у витязі за 2017 рік відповідно до Примітки 2 Порядку №489 він правомірно застосував коефіцієнт функціонального використання – 2, з огляду на наступне.

Так, згідно із статтею 198 Земельного кодексу призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до статті 1 Закону України від 07.06.2011 №3613-IV «Про Державний земельний кадастр» (надалі Закон України ) від 07.06.2011 №3613-IV) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно із частиною першою статті 9 вказаного Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень.

Як убачається з державного акту позивача, державна реєстрація земельної ділянки була проведена на момент прийняття Закону України від 07.06.2011 № 3613-IV.

Отже, жодним нормативним актом не передбачено скасування, оновлення та обов’язок користувачів земельних ділянок змінювати коди цільового використання землі, внесених до Державного земельного кадастру згідно Українського класифікатора цільового використання землі.

Відповідно до п. «б» частини другої статті 21 зазначеного Закону, відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Жодних змін виду цільового використання позивачем земельної ділянки не відбулось, а тому у позивача відсутні підстави для подання заяви відповідача про внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру та розроблення нової технічної документації на земельну ділянку, яка перебуває у власності позивача.

Отже, відповідачем при формуванні витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.09.2017 №898 за 2017 рік, посилаючись на Примітку Додатку 1 до Порядку необґрунтовано застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки у розмірі – 2,0.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору на загальну суму 6 598,00 грн. (квитанції від 04.12.2017 № ПН849 та № ПН834).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити.

Скасувати витяг Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2015 рік від 04.09.2017 № 902.

Скасувати витяг Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2016 рік від 04.09.2017 № 903.

Скасувати витяг Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017 рік від 04.09.2017 № 898.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (07363, Київська обл., Вишгородський р-н., с. Хотянівка, вул. Валова, 1, код 20530154491,) судові витрати у сумі 6 598 (шість тисяч п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (07300, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.