Рішення № 72464662, 26.02.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м.Житомир справа № 806/465/18

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Військової частини 3047 Національної гвардії України про стягнення 5967,08 грн.,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Військової частини 3047 Національної гвардії України суму заборгованості за неотримане речове майно згідно довідки №1 від 05 січня 2018 року в розмірі 5967,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що при звільненні з військової служби йому не було виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яку було нараховано відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №1 від 05.01.2018 в розмірі 5967,08 грн. Вказує, що 10 січня 2018 року звернувся до відповідача з заявою про виплату йому заборгованості, однак було отримано відповідь, що грошова компенсація буде виплачена після надходження коштів на рахунки Військової частини 3047 Національної гвардії України. при звільненні з військової служби йому не було виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яку було нараховано відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №1 від 05.01.2018 в розмірі 5967,08 грн. Вказує, що 10 січня 2018 року звернувся до відповідача з заявою про виплату йому заборгованості, однак було отримано відповідь, що грошова компенсація буде виплачена після надходження коштів на рахунки Військової частини 3047 Національної гвардії України.Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі. Зазначив, що після звільнення з військової служби позивач втратив статус військовослужбовця, а тому не має право на отримання такої компенсації. Крім того, в кошторисі військової частини не передбачено видатки на виплату такої компенсації.

Вислухавши пояснення учасників процесу, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 проходив військову службу в Збройних Силах України та наказом командира військової частини 3047 від 20.12.2017 №22 о/с був звільнений у запас Збройних Сил України відповідно до пункту "а" частини шостої з урахуванням підпункту "і" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із закінченням строку контракту).

В подальшому, наказом тимчасово виконуючим обов'язків командира військової частини 3047 від 05 січня 2018 року № 5 позивач виключений зі списку особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до довідки військової частини 3047 №1 від 05.01.2018, яка видана солдату ОСОБА_3, вартість речового майна, що належить до видачі позивачу складає 5967,08 грн.

10 січня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до командира військової частини 3047 Національної гвардії України з вимогою щодо погашення заборгованості за неотримане речове майно згідно довідки №1 від 05.01.2018.

Командир військової частини 3047 16 січня 2018 року надав позивачу відмову, викладену у листі №1/47-29, в якій зазначив, що у кошторисі військової частини 3047 Національної гвардії України на 2018 рік видатки на грошову компенсацію за неотримане речове майно відсутні.

Вважаючи дії відповідача щодо невиплати компенсації за неотримане під час проходження військової служби речового майна протиправними, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178).

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

За приписами абзацу 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Крім того, відповідно до п.7 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.

Аналізуючи вищевказані правові норми, суд дійшов висновку про те, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, в тому числі у разі звільнення з військової служби. При цьому, на день звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу військової частини особа має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Відповідно до положень Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, згідно з п. 4 розділу ІІІ військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Виходячи зі змісту вказаних норм, військовослужбовці, звільнені з військової служби, мають право отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього, у разі наявності такого права, за умови подання відповідного рапорту, яким висловлюється волевиявлення на отримання такої компенсації.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 було подано до військової частини 3047 Національної гвардії України вимогу щодо погашення заборгованості за неотримане речове майно згідно довідки №1 від 05.01.2018, проте йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю у кошторисі військової частини 3047 Національної гвардії України на 2018 рік видатків на таку компенсацію (а.с.12-13).

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

З огляду на зазначене випливає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у невиплаті позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а тому позивач має право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 5967,08 грн.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Військової частини 3047 Національної гвардії України (м.Житомир, вул.Михайла Грушевського,95-А, код ЄДРПОУ 08803738) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 5967 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 08 коп. грошової компенсації за неотримане речове майно.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду у порядку, визначеному статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення через суд першої інстанції.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 28 лютого 2018 року