Рішення № 72464382, 28.02.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2018 р. Справа № 809/69/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Івано-Франківська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України про визнання протиправним та нечинним пункту 7 рішення № 410-17 від 15.12.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Івано-Франківська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України про визнання протиправним та нечинним пункту 7 рішення № 410-17 від 15.12.2017 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 7 оскаржуваного рішення та заборони Івано-Франківській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України вчиняти дії, право на вчинення яких надано пунктом 7 рішення Івано-Франківської міської ради за № 410-17 від 15.12.2017 року.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 року, в задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Івано-Франківська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України про визнання протиправним та нечинним пункту 7 рішення за № 410-17 від 15.12.2017 року - відмовлено.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог земельного законодавства України, згідно оскаржуваного рішення надано третій особі дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки відносної якої, встановлено земельний сервітут в інтересах позивача як сервітуарія.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 01.02.2018 року. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.43-46). Просив суд в задоволенні позову відмовити у зв’язку з тим, що спірне рішення жодним чином не порушує права чи інтереси позивача, оскільки поділ земельної ділянки не припиняє дії обмежень та обтяжень, встановлених на такій земельній ділянці.

Також, 01.02.2018 року адресу суду надійшли пояснення щодо позову третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, згідно яких Івано-Франківська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України просить суд у задоволенні позову відмовити з мотивів, викладених у поясненні, що міститься в матеріалах справи (а.с.84-86).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.

У відповідності до пункту 7 рішення сімнадцятої сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15.12.2017 року за № 410-17 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань", Івано-Франківській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 1,2627 га (кадастровий номер 2610100000:24:002:0099) на вул. Гетьмана Мазепи, 144 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (реєстрація права постійного користування земельної ділянки від 30.07.2014 року № 6517755, довідка з МБК № 5777) (а.с.10).

В той же час судом встановлено, що земельна ділянки за реєстраційним номером об’єкта нерухомого майна 420030226101, кадастровий номер 2610100000:24:002:0099, загальною площею 1,2627 га з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування інших будівель громадської забудови, що знаходиться за адресою Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 144 перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради.

30.07.2014 року здійснено державну реєстрацію права користування земельною ділянкою площею 1,2627 га для розміщення і експлуатації будівель і споруд (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 420030226101) за суб’єктом - Івано-Франківська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна за № 74785466 від 05.12.2016 року (а.с.78-82).

Рішенням восьмої сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 21.10.2016 року за № 297-8 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань" (пункт 27) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, на які поширюється право сервітуту, громадянину ОСОБА_1 на вул. Гетьмана Мазепи, 144 загальною площею 0,0360 га (в тому числі: земельна ділянка площею 0,0325 га – для обслуговування та реконструкції викупленого приміщення, земельна ділянка площею 0,0035 га – для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм: навіс для зберігання дров) за рахунок території, що перебуває в постійному користуванні Івано-Франківської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України, за згодою (державний акт на право постійного користування землею від 15.04.1998 року № 235), з передачею в сервітутне користування, терміном на п’ять років (рішення 7 сесії міської ради від 19.08.2016 року № 258-7 щодо надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою) (а.с.15).

21.10.2016 року між Івано-Франківською міською радою як Власником та ОСОБА_1 як Сервітуарієм укладено договір про встановлення земельного сервітуту (а.с.11-14).

У відповідності до предмету договору, земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки комунальної власності, що розташована в м. Івано-Франківську за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 144 площею 0,0360 га (ділянка 1 площею 0,00035 га та ділянка 2 площею 0,0325 га) кадастровий номер 2610100000:24:002:0099, цільове призначення "Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови" (код класифікації 03.15), в інтересах Сервітуарія, а саме "для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм: навіс для зберігання дров)" (ділянка 1 площею 0,0035 га) та "для обслуговування та реконструкції викупленого приміщення" (ділянка 2 площею 0,0325 га) згідно з планом меж земельних ділянок, що є додатком до договору. Також умовами договору встановлено строковий земельний сервітут терміном на 5 років, а саме до 21.10.2021 року (а.с.11-14).

Приписами частини 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 3 статті 2 Земельного кодексу України об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно частини 2 коментованої статті суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Право власності на землю гарантується (частина 2 статті 1 Земельного кодексу України).

У відповідності до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Приписами частини 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок (частина 2 статті 79-1 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Таким чином, підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Положеннями статті 56 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об’єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об’єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об’єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв’язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

В свою чергу, поняття обмеження у використанні земельних ділянок та обтяження прав на земельну ділянку наведено у нормах статтей 110, 111 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 110 Земельного кодексу України визначено, що на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб.

Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень (частина 2 статті 110 Земельного кодексу України).

Суд зазначає, що сервітут за своєю правовою природою обмежує власника речі у вчиненні перешкод для її використання іншою особою, без зміни речових прав власника щодо самої речі.

Так, за змістом статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими та здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 401 Цивільного кодексу України визначено поняття права користування чужим майном (сервітут), який може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом; сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

За правилами статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (частина 1); земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки (частина 2); земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (частина 3).

Аналогічні за правовою суттю положення містяться у статті 402 Цивільного кодексу України, де вказано, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина 1); земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (частина 2); у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (частина 3).

Судом встановлено, що Державний земельний кадастр містить інформацію щодо зареєстрованого земельного сервітуту, встановленого щодо земельної ділянки (кадастровий номер 2610100000:24:002:0099) в інтересах ОСОБА_1, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-2602045442016 від 16.11.2016 року (а.с.16-18).

Приписами частини 3 статті 110 Земельного кодексу України встановлено, що поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність порушень існуючого на момент виникнення спірних правовідносин порядку поділу земельної ділянки при повному збереженні цивільних прав ОСОБА_1 як сервітуарія та законності спірного рішення Івано-Франківської міської ради, яким Івано-Франківській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 1,2627 га (кадастровий номер 2610100000:24:002:0099) на вул. Гетьмана Мазепи, 144 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (реєстрація права постійного користування земельної ділянки від 30.07.2014 року № 6517755, довідка з МБК № 5777).

Разом з тим, суд зазначає, що надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки не тягне за собою юридичних наслідків, а є лише певним етапом у процесі формування земельної ділянки шляхом її поділу, реалізація якого може бути здійснена лише після затвердження розробленої документації із землеустрою.

Відтак, надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки не може мати наслідком позбавлення права позивача як сервітуарія на користування земельною ділянкою, щодо якої встановлений земельний сервітут, в силу прямої вказівки частини 3 статті 110 Земельного кодексу України.

Стосовно твердження позивача про те, що результатом реалізації наданого відповідачем землекористувачу - Івано-Франківській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України права на поділ земельної ділянки за кадастровим номер 2610100000:24:002:0099 стане скасування запису про державну реєстрацію цієї земельної ділянки та скасування її кадастрового номеру і, як наслідок, позбавлення ОСОБА_1 права сервітутного користування земельною ділянкою, суд зазначає наступне.

Оскаржуваним рішенням, Івано-Франківській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України надано виключно дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. В свою чергу, державній реєстрації земельної ділянки, яка утворилась в результаті її поділу передує процес погодження та затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу такої земельної ділянки.

Суд зазначає, що правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон України "Про Державний земельний кадастр".

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Статтею 27 коментованого Закону регламентовано особливості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку у разі її поділу чи об'єднання з іншою земельною ділянкою, а також відновлення її меж.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр" у разі поділу або об'єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається.

У Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об'єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об'єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок (частини 2 статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Відповідно до частини 3 статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр" записи про обмеження у використанні земельної ділянки, яка була поділена чи об'єднана з іншою, переносяться до поземельних книг на земельні ділянки, сформовані в результаті такого поділу чи об'єднання (крім випадків, коли обмеження поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до новосформованої земельної ділянки).

Порядок внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку в разі її поділу чи об'єднання з іншою земельною ділянкою, а також відновлення її меж регламентовано окремим розділом Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року за № 1051 (надалі - Порядок).

Так, згідно пункту 135 Порядку внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку в разі її поділу чи об'єднання з іншою земельною ділянкою, а також відновлення її меж здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

Пунктом 136 Порядку визначено, що відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку в разі її поділу чи об'єднання з іншою земельною ділянкою вносяться на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, яка утворилася в результаті такого поділу чи об'єднання, шляхом здійснення Державним кадастровим реєстратором таких дій:

1) скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги відповідно до пункту 60 цього Порядку із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

2) здійснення державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу чи об'єднання, згідно з пунктами 107-111 і 113 цього Порядку;

3) внесення до Поземельної книги на земельну ділянку, сформовану в результаті поділу чи об'єднання земельних ділянок, запису про такий поділ чи об'єднання із зазначенням скасованого кадастрового номера земельної ділянки шляхом: проставлення на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначки про утворення земельної ділянки в результаті поділу чи об'єднання за формою згідно з додатком 28, в якій зазначаються скасований кадастровий номер земельної ділянки, підстава для поділу чи об'єднання земельної ділянки, дата такого поділу чи об'єднання, відомості про Державного кадастрового реєстратора, який зробив позначку; проставлення на титульному аркуші Поземельної книги в електронній формі відповідної електронної позначки за власним електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора;

4) внесення до Поземельної книги на земельну ділянку, сформовану в результаті поділу чи об'єднання земельних ділянок, запису про обмеження у використанні земельної ділянки, яка поділена чи об'єднана з іншою (крім випадків, коли обмеження поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої земельної ділянки).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено послідовний алгоритм проведення поділу земельної ділянки, починаючи від технічної документації і закінчуючи державною реєстрацією земельних ділянок, що утворилися в результаті такого поділу з обов’язковим врахуванням усіх обмежень у використанні земельної ділянки, що існували шляхом їх перенесення до поземельних книг на земельні ділянки, які сформовані в результаті такого поділу.

Таким чином, наведене однозначно вказує на відсутність у позивача порушеного права на момент розгляду даної справи.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, вул. Подільська, 35/2, м. Івано-Франківськ, 76000) до Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 33644700, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Івано-Франківська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України (код ЄДРПОУ 02722803, вул. Гетьмана Мазепи, 144, м. Івано-Франківськ, 76026) про визнання протиправним та нечинним пункту 7 рішення № 410-17 від 15.12.2017 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.