Рішення № 72464274, 27.02.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/6288/17

Провадження № 2-а/500/40/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року

15год. 00хв.

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Адамова А.С.,

при секретарі – Нікітіної Ю.П.,

за участю: позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського ГРПП ВОДГР УПД ГУНП в Одеській області ОСОБА_2, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи,

В С Т А Н О В И В:

13.11.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, з урахуванням уточнення від 09.01.2018р., в якому просить: визнати протиправними дії поліцейського ГРПП ВОДГР УПД ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 щодо винесення у відношенні неї постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДР № 049585 від 04.11.2017 року, якою на підставі ч. 2 ст. 122 КупАП застосовано до неї адміністративне стягнення штрафу у розмірі 425 грн.; постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДР № 049585 від 04.11.2017 року, яким на підставі ч. 2 ст. 122 КУпАП застосовано до неї адміністративне стягнення - штраф у розмірі 425,00 грн. визнати незаконною та скасувати; провадження по адміністративній справі — закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 04 листопада 2017 року поліцейським ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 на 25 км а/в М-15 Одеської області у відношенні неї було складено постанову про накладення на неї адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДР № 049585, якою на підставі ч. 2 ст. 122 КУпАП застосовано до неї адміністративне стягнення штраф у розмірі 425 грн. Вважає дану постанову незаконною і необґрунтованою, такою, що не відповідає обставинам справи, вимогам закону та яка підлягає скасуванню. Так, у вказаній постанові зазначено, що вона, керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser-100 04.11.2017 року о 10 год. 45 хв. на 25км а/в Н-15 Одеська область при наявності суцільної лінії дорожньої розмітки здійснила обгін, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. На момент початку обгону, вузька суцільна лінія була відсутня, лінія почалася лише після початку маневру. Були відсутні будь-які дорожні знаки. Окрім цього, вона здійснювала обгін вантажівки, що рухалася зі швидкістю близько 20 км/год., що було зафіксовано на спідометрі, яким обладнаний будь-який автомобіль. Протягом деякого часу (1-2 хвилини) позивачка рухалася за автомобілем, обгін якого здійснила, і який раніше не могла обігнати у зв'язку з наявністю автомобілів на зустрічній смузі, і чітко зафіксувала швидкість цієї вантажівки. Таким чином, вважає, що правила обгону нею не були порушені та вона діяла у відповідності до Правил Дорожнього руху. Також, позивач вказує на те, що постанова оформлена у порушення норм чинного законодавства,з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, що призвело до порушення її прав, передбачених статтею 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо. Більш того, в порушення ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення взагалі не складався. Крім цього, в постанові не зазначено докази, на яких базується висновок про вчинення нею адміністративного правопорушення. При винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення не було досліджено усіх обставин справи, висновок щодо притягнення її до відповідальності є однобічним та необ'єктивним.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити у повному обсязі. Надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідачі, поліцейський ГРПП ВОДГР УПД ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 та ГУНП в Одеській області,в судове засідання не з’явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Від представника ГУНП в Одеській області до суд надійшов відзив, в якому останній заперечує проти позову з огляду на встановлення порушення з боку позивача пункту 1 розділу 34 Правил дорожнього руху України, що виразилося у перетині, в ході проведення обгону водієм горизонтальної вузької суцільної лінії, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків. Процедуру складення матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності порушено не було. Також у відзиві просить суд розглядати справи за відсутності представника ГУ.

У судовому засіданні 10.01.2018р. було допитано у якості свідка ОСОБА_3, який їхав неподалік від автомобіля позивача та бачив обставини обгону позивачем іншого автомобіля та був присутнім при складанні постанови. Свідок пояснив, що перед автомобілем позивача дуже повільно їхала фура зі швидкістю близько 20 км/год. Свідок зазначив, що там була нова ділянка дороги після ремонту, та не було нанесено розмітку та позивач не перетинав суцільну смугу. Свідок був присутній під час складання постанови, проте у нього поліцейські відмовилися відбирати пояснення. Поліцейський грубо себе поводив, не представився та не роз’яснював права притягуваному.

Також під час розгляду справи судом було досліджено наданий представником відповідача відеозапис обставин правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, свідка, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДР №049585 від 04.11.2017 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 425 грн.

Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови позивач звернувся до суду, посилаючись на її протиправність.

Стаття ст.251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст.252 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо.

Частина 1 ст.8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 1995 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах пор деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно п.1 розділу 34 Правил дорожнього руху, (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється.

При цьому, як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Враховуючи матеріали справи, суд доходить до висновку, що оскаржена постанова не містить належних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Так, як зазначає позивач, на момент початку обгону, вузька суцільна лінія була відсутня, суцільна лінія з’явилася лише після початку маневру. Були відсутні будь-які дорожні знаки. Протягом деякого часу (1-2 хвилини) позивачка рухалася за автомобілем, обгін якого здійснила, і який раніше не могла обігнати у зв'язку з наявністю автомобілів на зустрічній смузі, і чітко зафіксувала на спідометрі швидкість цієї вантажівки, а саме - близько 20 км/год.

При цьому, відповідачем не спростовано вказаних доводів позивача та не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, незважаючи на покладення на відповідача такого обов’язку згідно приписів КАС України.

Також із показів свідка вбачається, що перед автомобілем позивача рухався інший автомобіль зі швидкістю близько 20 км/год. Крім того, свідок зазначив, що на місці обгону була нова ділянка дороги після ремонту, не було нанесено розмітку та позивач не перетинав суцільну смугу. Свідок був присутній під час складання постанови, проте у нього поліцейські відмовилися відбирати пояснення. Поліцейський грубо себе поводив, не представився та не роз’яснював права притягуваному.

Крім того, із наданого представником відповідача відеозапису вбачається, що автомобіль, щодо якого здійснив обгін позивач, рухався із дуже низькою швидкістю та у момент обгону його позивачем швидкість була наближена майже до повної зупинки вказаного автомобілю при перетинанні стику нового та старого дорожнього покриття, що уговорився в результаті ремонтних робіт.

Також із вказаного відеозапису вбачається, що обгін позивачем було здійснено саме на стику нового (на якому відсутня дорожня розмітка) та старого (на якому наявна дорожня розмітка) дорожнього покриття, тобто автомобіль позивача почав здійснювати маневр щодо обгону іншого автомобілю на тій ділянці дороги, на якій відсутня дорожня розмітка, а закінчив маневр вже перетинаючи вказану вузьку суцільну лінію, яка з’явилася раптово на ділянці не відремонтованої дороги.

При цьому, суд звертає увагу, що перед виникненням суцільної лінії був відсутній знак «Обгін заборонено», який би міг попередити позивача про наближення ділянки дороги, на якій буде заборонено здійснення обгону інших транспортних засобів (крім поодиноких, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год) та про виникнення вузької суцільної лінії. Вказане також вбачається із дослідженого відеозапису.

Суд звертає увагу, що сама по собі постанова про притягнення особи до відповідальності не може без підтвердження іншими доказами свідчити про встановлення факту порушення позивачем ПДД.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а отже безпідставність складення відповідачем оскарженої постанови.

При цьому, суд звертає увагу, що за змістом ч.ч.2,5 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Отже, враховуючи викладені у ст.258 КУпАП положення, з огляду на те, що позивача було притягнуто за вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції у сфері забезпечення дорожнього руху, протокол про адміністративне правопорушення у даному випадку не складається.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом (ст.288 КУпАП).

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1,ч.2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак відповідачі, незважаючи на покладення на них статтею 77 КАС України обов’язку щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не виконали його та не надали належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності своїх дій та оскарженого рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 241-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Макарова, АДРЕСА_1) до поліцейського ГРПП ВОДГР УПД ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 (юридична адреса: 65014, м. Одеса, вул.. Єврейська, 12, Ідентифікаційний код 40108740), Головного управління Національної поліції в Одеській області (юридична адреса: 65014, м. Одеса, вул.. Єврейська, 12, Ідентифікаційний код 40108740) про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи задовольнити.

Визнати протиправними дії поліцейського ГРПП ВОДГР УПД ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 щодо винесення у відношенні ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДР №049585 від 04.11.2017 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 425 грн.

Визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДР №049585 від 04.11.2017 року, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 425 грн., передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: ОСОБА_4