Рішення № 72463259, 27.02.2018, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2056/16-а

Провадження № 2-а/480/1/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря Бойко В.Д., представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії, а також про стягнення моральної шкоди,

встановив:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області, обґрунтовуючи вимоги тим, що він є інвалідом ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності в ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області. Рішенням вказаного управління від 08 липня 2016 року за № 23/2 утримано з нього надміру виплачених сум пенсії в розмірі 3190 грн. 14 коп., за період з 14 травня 2015 року по 31 травня 2016 року, у зв'язку з наданням недостовірних відомостей про суми заробітної плати за період з 1984 по 1989 роки. Вказане рішення позивач вважає протиправним, при цьому посилається на те, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. В жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у разі призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера.

Позивач зазначає, що жодних зловживань, які б призвели до виплати суми пенсій в більшому розмірі, з його боку допущено не було, відповідних відомостей не міститься також і в оскаржуваному рішенні ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області, а тому, підстав для прийняття рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої пенсії з пенсіонера у суб’єкта владних повноважень не було.

У зв’язку з викладеним вище, позивач просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19 вересня 2016 року: визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області від 08 липня 2016 року № 23/2; визнати неправомірними дії ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області, що полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_3; зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області відновити розмір пенсії ОСОБА_3; зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області виплатити кошти, недоплачені з моменту зменшення пенсії; стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва 5000 грн. моральної шкоди. Також позивач просить стягнути з відповідача 2400 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 08 червня 2017 року у справі замінено відповідача ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області правонаступником - Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав і просив його задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав на адресу суду заперечення проти позовної заяви. Представник відповідача в судовому засіданні також позов не визнав, при цьому як у судовому засіданні так і в запереченнях на позов посилався на те, що з 14.05.2015 ОСОБА_3 призначено пенсію по інвалідності 2 групи відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV.

При призначенні пенсії заявником надана довідка про заробітну плату за період з 01.01.1982 по 31.12.1991, видана ТОВ “Миколаївська агропромтехніка” від 02.06.2015 № 02/06. Для обчислення пенсії вибрано найбільш вигідний варіант заробітку – з 01.06.1984 по 31.05.1989 та з 01.01.2004 по 19.06.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року.

За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

На виконання норм вищезазначеної статті, спеціалістом відділу платежів до пенсійної системи, контрольно-перевірочної роботи та ведення електронних реєстрів, в травні 2016 року при проведенні зустрічної перевірки встановлено, що суми заробітку за період з 01.01.1984 по 31.12.1985 та з 01.01.1988 по 31.12.1989 відповідають даним, зазначеним в розрахунково-платіжних відомостях.

Розрахунково-платіжні відомості за період з 01.01.1986 по 31.12.1987 для перевірки не надані.

Відповідно до пояснень директора ТОВ “Миколаївська агропромтехніка” дійсно первинні документи про заробітну плату за 1986-1987 роки відсутні.

Зважаючи на викладене, заробітна плата за період з 01.01.1986 по 31.12.1987 в розрахунку пенсії врахована з нульовим показником, внаслідок чого виникла переплата пенсійної виплати в розмірі 3109 грн. 14 коп. за період з 14.05.2015 по 31.05.2016.

Відповідно до ст. 50 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Розмір відрахувань з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати, з якого може бути відраховано не більше 20 відсотків пенсії.

Зважаючи на вищевказане, управлінням прийнято рішення від 08.07.2016 № 23/2 про взяття на облік переплати ОСОБА_3 та у разі ненадходження коштів від пенсіонера протягом місяця з дати винесення цього рішення утримувати переплату по 20% від розміру пенсійної виплати.

Також відповідач посилається на п. 3 ч. 2 ст. 11, п. 8 ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України і зазначає, що протиправні дії позивача полягають в отриманні незаконної пенсії, а саме в розмірі призначеної пенсії.

Шкода (або збитки) як така, полягає в нецільовому використанні коштів Пенсійного фонду, які б мали бути спрямовані Пенсійним фондом на цілі, передбачені ст. 73 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV.

Відшкодування шкоди в цьому випадку має здійснюватися незалежно від наявності вини відповідача або її форми, враховуючи пряму вказівку на це в законі.

Отже, за висновком позивача, позивачем завдано шкоди (збитків) управлінню на суму 3190 грн. 14 коп., які мають бути відшкодовані ним. Враховуючи наявність у позивача цивільного зобов’язання, яке виникло внаслідок завдання шкоди правам та інтересам управління, та у зв’язку з вищевикладеним, відповідач просив відмовити у задоволені позову.

Крім цього, відповідач зазначає, що необхідною умовою повернення надмірно виплачених сум пенсій є, зокрема, зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Відповідач зазначає, що в даному випадку допускається наявність вибору однієї з двох рівнозначних підстав, а не їх сукупність.

Відповідач вважає, що ТДВ “Миколаївська агропромтехніка” виступає страхувальником, подання яким недостовірних даних є однією з підстав стягнення територіальними органами Пенсійного фонду сум пенсій виплачених надміру.

Щодо застосування положень ст. 1215 Цивільного кодексу України, то закон передбачає повернення переплати пенсії пенсіонером як внаслідок зловживань з його боку, так і в разі подання страхувальником недостовірних даних.

При цьому, зазначає відповідач, норми Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV у даному випадку мають пріоритет перед нормами Цивільного кодексу України.

Також відповідач заперечує проти вимог про відшкодування моральної шкоди, при цьому посилається на те, що позивач не надав доказів щодо завдання йому діями управління моральної шкоди, з наведених доказів не випливає настання відповідних наслідків, зумовлених безпосередньо діями управління.

Відповідач зазначає, що надані позивачем копії медичних документів стосуються періоду з 15.01.2016, в той час як оскаржуване рішення винесено управлінням 08.07.2016. З наведеного слідує, що позивач систематично протягом тривалого періоду звертався за медичною допомогою, у тому числі у період, що передував прийняттю управлінням оскаржуваного рішення.

Крім того, відповідач вказує на те, що визначивши суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн., позивач не надав розрахунку вказаної суми чи обґрунтування щодо визначення суми відшкодування.

Також відповідач заперечує проти стягнення 2400 грн. на правову допомогу, при цьому посилається на те, що відсутній розрахунок таких витрат, а також документальне підтвердження їх понесення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого:

ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи, з 14 травня 2015 року отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Зазначені обставини сторони у справі не оспорюють.

ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області від 08 липня 2016 року № 3834/04 повідомлено ОСОБА_3 про те, що після приведення у відповідність матеріалів пенсійної справи встановлено переплату пенсійної виплати за період з 14.05.2015 по 31.05.2016 в розмірі 3190 грн. 14 коп. та направлено рішення від 08.07.2016 за № 23/2 про відшкодування надміру виплачених коштів, яке прийнято на підставі проведеного засідання робочої групи по вирішенню спірних питань з пенсійного забезпечення управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області.

Також в листі зазначено, що згідно з положеннями ст. 50 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_3 має можливість зайво нараховану суму пенсії повернути добровільно на рахунок управління, в іншому випадку переплата стягуватиметься в судовому порядку.

Раніше, рішенням ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області від 08 липня 2016 року № 23/2 встановлено, що ОСОБА_3 отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

У травні 2016 року при проведенні зустрічної перевірки правильності видачі довідки від 02.06.2015 за № 02/06 про заробітну плату ТДВ “Миколаївська агропромтехніка” на ОСОБА_3 за період з 1984 по 1989 роки встановлено, що суми заробітної плати за 1984-1985, 1988-1989 роки вказані в довідці відповідають даним, зазначеним в розрахунково-платіжних відомостях. Розрахунково-платіжні відомості за 1986-1987 рр. для перевірки не надані. У зв’язку з цим заробітна плата за цей період із розрахунку пенсійної виплати була виключена. Це призвело до виникнення переплати пенсійної виплати у розмірі 3190 грн. 14 коп. за період з 14.05.2015 по 31.05.2016.

Відповідно до ст. 50 Закону № 1058 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати, з якого може бути відраховано не більше як 20 відсотків пенсії.

Також у рішенні ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області від 08 липня 2016 року № 23/2 зазначено про те, що вирішено взяти на облік переплати пенсійної виплати ОСОБА_3 за період з 14.05.2015 по 31.05.2016 в розмірі 3190 грн. 14 коп., надіслати повідомлення та у разі ненадходження коштів від пенсіонера протягом місяця, утримати переплату по 20% від розміру пенсійної виплати, починаючи з 01.09.2016.

Відповідно до ст. 50 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно з положеннями ст. 103 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Отже, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування, яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

Суд дійшов висновку, що відповідач не навів у своєму рішенні обґрунтованих обставин щодо фактів зловживання з боку пенсіонера при наданні ним довідки у 2015 році для обчислення пенсії, його обізнаності щодо недостовірних даних, які враховувались при обчисленні пенсії.

Відповідно до ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно з положеннями ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV посадові особи суб’єктів солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування, винні в порушенні законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Отже, відповідальність за правильність та достовірність документів, що подаються для призначення пенсій, в тому числі персоніфікованих відомостей про заробітну плату, які вносяться до реєстру застрахованих осіб, законодавець поклав на роботодавця (страхувальника).

Оскільки ст. 50 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV визначений вичерпний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсій, а саме внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, що не має місце бути в даному випадку, суд дійшов висновку про протиправність рішення ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області щодо утримання з позивача надміру виплачених сум та вважає обґрунтованими вимоги про визнання неправомірними дій ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області, що полягають у зменшенні розміру пенсії, зобов’язання відновити розмір пенсії та виплатити кошти, недоплачені з моменту зменшення пенсії.

Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди в сумі 5000 грн., завданої йому неправомірним рішенням та неправомірними діями відповідача, суд виходить з такого:

На підставі ч.1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. п. 3, 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, обов'язок доказування завданої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що звертається з таким позовом.

У зв’язку з прийняттям 08.07.2016 органом Пенсійного фонду України оскаржуваного рішення, позивач, який є інвалідом ІІ групи, враховуючи його фізичний стан та постійне погіршення стану здоров’я, зазнав душевних страждань, був позбавлений у повній мірі соціального захисту та допомоги, зокрема, можливості отримувати гідну пенсію і, відповідно, здійснювати в повному обсязі лікування, що призвело до ще більшого погіршення стану його здоров’я, що підтверджується записами в Медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_3. Так у записі від 11.07.2016 зазначено, що стан хворого погіршився внаслідок стресової ситуації; у записі від 25.07.2016 зазначено, що стан хворого незначно поліпшився. При цьому з медичної документації позивача вбачається, що він перебуває під спостереженням лікарів, систематично звертається до лікарів, що обумовлено характером перенесеного захворювання та його наслідків, а також тим, що позивач є інвалідом ІІ групи.

З огляду на викладене, а також враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд погоджується з розміром заподіяної моральної шкоди, яку позивач оцінив в грошовій сумі у розмірі 5000 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є також обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До витрат пов’язаних з розглядом справи, належать у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України встановлено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. За винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У підтвердження сплачених витрат на правову допомогу позивачем подані договори про надання правової допомоги від 08.08.2016 та 08.08.2017, а також розрахункова квитанція від 08.08.2016 на суму 2400 грн.

За таких обставин, сплачені позивачем та документально підтверджені витрати на правничу допомогу, належить відшкодувати позивачу, шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області від 08 липня 2016 року № 23/2.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області, що полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_3.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області відновити розмір пенсії ОСОБА_3.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області виплатити кошти, недоплачені з моменту зменшення пенсії.

Стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (проспект Богоявленський, 55 е, м. Миколаїв, 54018; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41250753) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер обліковий номер платника податків НОМЕР_1; номер і серія паспорта ЕР 147496) 5000 грн. моральної шкоди.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (проспект Богоявленський, 55 е, м. Миколаїв, 54018; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41250753) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер обліковий номер платника податків НОМЕР_1; номер і серія паспорта ЕР 147496) 2400 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Н.О. Шаронова

Повне рішення суду складено 27 лютого 2018 року