Рішення № 72463034, 10.01.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5714/17

Провадження № 2/487/595/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2018 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Кузьменко В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Каламурза О.В.,

розглянувши у відсітності сторін у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (третя особа – Універсальна товарна біржа «Недвижимость Н») про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

В С Т А Н О В И В:

27.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Свої вимоги мотивував тим, що 12.04.1996 року його дружина ОСОБА_8 придбала у ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 (Явнарьова) в м. Миколаєві. Договір купівлі-продажу було посвідчено УТБ «Недвижимость Н» та 30.04.1996 року зареєстровано в Миколаївському МБТІ за № 18255. 16.05.2016 року ОСОБА_8 померла. На своє звернення до нотаріальної контори за прийняттям спадщини позивач отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки договір купівлі-продажу не відповідає вимогам чинного законодавства.

Посилаючись на належне виконання договору купівлі-продажу його сторонами, відсутність протягом тривалого часу претензій та спорів щодо відчуженого майна, та на відсутність іншого способу захисту своїх спадкових прав, ОСОБА_1 просив визнати договір купівлі-продажу дійсним.

Позивач у судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідачі та третя особа про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Участі у судовому засіданні не приймали, своїх заперечень щодо позову не висловили.

Ухвалою суду від 01.11.2017 року відкрито провадження у справі у відповідності до ст. 122 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом).

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII Цивільно-процесуальний кодекс України викладено у новій редакції, який набрав чинності 15.12.2017 року.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи зазначене, справу слід розглядати у відповідності до норм ЦПК України від 03.10.2017 року в новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. ст. 280-281 ЦПК України.

Вивчивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 12.04.1996 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (Явнарьова) в м. Миколаєві. Договір посвідчено УТБ «Недвижимость Н» за № 91. 30.04.1996 року договір зареєстровано в Миколаївському МБТІ за № 18255. 16.05.2016 року ОСОБА_8 померла. 05.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Третьої миколаївської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право власності на квартиру, та цього ж дня нотаріусом надано відмову у вчиненні такої нотаріальної дії у зв’язку з невідповідністю правовстановлюючого документу вимогам чинного законодавства.

Оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли у 1996 році, відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, до них належить застосувати положення ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

Статтею 153 ЦК УРСР 1963 року визначено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами у потрібній в належних випадках формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов.

Відповідно до статтей 224, 225 ЦК УРСР 1963 року, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За положеннями статті 227 УРСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 49 цього Кодексу).

Разом з тим, згідно зі статтею 15 Закону України "Про товарні біржі" N 1952 XII від 16.02.93, в редакції, яка діяла на час укладання спірного договору, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до частини 2 статті 47 ЦК УРСР 1963 року, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.

Як роз'яснено в пункті 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними з підстав недодержання нотаріальної форми» від 28.04.1978 № 3, визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі частини 2 статті 47 ЦК УРСР за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Біржове оформлення договорів купівлі-продажу нерухомості не суперечило нормам діючого на час укладання договору законодавста, що також підтверджується реєстрацією права власності на жилий будинок за ОСОБА_9 в Миколаївському МБТІ.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, суд приходить до висновку про те, що при укладанні договору між сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов, які сторони повністю виконали, а саме, продавець отримав грошові кошти, а покупцю передано нерухоме майно і до нього перейшло право власності на квартиру.

Керуючись ст. ст. 258, 259, ст. ст. 264 - 265, 280 — 282,430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 – задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу № 91, оформлений Універсальною Товарною Біржею «Недвижимость Н» 12.04.1996 року, відповідно до якого ОСОБА_8 купила належну ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10 сергіївні, ОСОБА_7 на праві власності квартиру, розташовану за адресою: м. Миколаїв, вул. Январьова (Котовського) АДРЕСА_2, зареєстрований ММБТІ за № 18255 від 30.04.1996 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У відповідності до п. п. 15.5 ч. 1 Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, яка вступила в дію з 15.12.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлено 19.01.2018 року

Суддя Заводського районного суду

м. Миколаєва В.В.Кузьменко