Рішення № 72462540, 27.02.2018, Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 164/2547/17

п/с 2/164/86/2018

Категорія: 47

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Панасюк Ю.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. Свої вимоги обґрунтувала тим, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двоє неповнолітніх дітей: синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно рішення Маневицького районного суду Волинської області від 18 липня 2014 року шлюб між ними було розірвано. У відповідності до судового наказу Маневицького районного суду Волинської області від 27 червня 2014 року, винесеного у справі № 164/992/14-ц, з відповідача було стягнуто на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_4 в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, починаючи з 12 червня 2014 року та до досягнення ними повноліття. ОСОБА_2 ніде не працює, від виконання судового рішення ухиляється, матеріальної допомоги на утримання неповнолітніх дітей не надає. Станом на 1 жовтня 2017 року за відповідачем рахується заборгованість по аліментах на загальну суму 34262 гривень 42 копійки. Позивач вважає, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей, дана заборгованість по аліментах виникла з причин, які не є поважними, а тому він зобов’язаний сплатити неустойку за прострочення сплати аліментів. За розрахунками позивача у відповідності до ст. 196 СК України сума неустойки за прострочення сплати аліментів за період з 12 червня 2014 року по 3 листопада 2017 року становить 205647 гривень 45 копійок. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_2 205647 гривень 45 копійок неустойки за прострочення сплати аліментів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду заяві, а також їх уточнила, просила стягнути з відповідача на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів з 1 червня 2014 року по вересень 2017 року включно на суму 10433 гривень 41 копійка.

Відповідач ОСОБА_2 на виклик в судове засідання не з’явився і не повідомив суд про причини неявки, хоча у встановленому законодавством порядку завчасно повідомлявся судом про час та місце слухання справи, що підтверджується розпискою про одержання судової повістки.

Враховуючи думку позивача ОСОБА_1, яка не заперечує щодо розгляду справи у відсутності відповідача, а також те, що в справі є достатньо доказів для вирішення її по суті, суд ухвалив - розглядати справу у відсутності відповідача ОСОБА_2, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 26.01.2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Маневицького районного суду Волинської області від 18.07.2014 року між ними було розірвано. Від даного шлюбу вони мають двоє неповнолітніх дітей: синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4. У відповідності до судового наказу Маневицького районного суду Волинської області від 27.06.2014 року, винесеного у справі № 164/992/14-ц, з відповідача було стягнуто на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_4 в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, починаючи з 12.06.2014 року та до досягнення ними повноліття. Позивач ОСОБА_1 являється підприємцем. Відповідач ОСОБА_2 ніде не працює, від виконання судового рішення ухиляється, матеріальної допомоги на утримання неповнолітніх дітей не надає. Станом на 1 жовтня 2017 року за відповідачем рахується заборгованість по аліментах на загальну суму 34262 гривень 42 копійки. Відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей, однак сплачувати визначені рішенням суду кошти на утримання дітей категорично відмовляється, заборгованість по аліментах виникла з причин, які не є поважними. Зазначені обставини підтвердила позивач в судовому засіданні, а також це встановлено з досліджених судом письмових доказів, зокрема, свідоцтв про народження серії І-ЕГ № 115992 від 28.05.2003 року та серії І-ЕГ № 086641 від 9.01.2009 року, рішення Маневицького районного суду Волинської області від 18.07.2014 року, довідки-розрахунку заборгованості по аліментах № 03-07/8380 від 17.10.2017 року, судового наказу Маневицького районного суду Волинської області від 27.06.2014 року.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” роз?яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв?язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Згідно ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем ОСОБА_2 відповідно до ст. 81 ЦПК України не подано до суду будь-яких заперечень на заявлені позовні вимоги про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, а також доказів про безпідставність заявлених позивачем вимог.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем не вживались будь-які заходи для погашення заборгованості по аліментах, сплачувати аліменти в розмірі, визначеному рішенням суду, ОСОБА_2 категорично відмовляється. Відповідачем не доведено, що заборгованість по аліментах утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв?язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає, що наявні визначені законом підстави для нарахування неустойки за прострочення сплати аліментів.

Оскільки зобов?язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з?ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов?язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов?язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Зазначена позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року та 1 липня 2015 року (справи №6-81цс13 та №6-94цс-15).

З урахуванням правової природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов?язку, та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом ст. 196 Сімейного кодексу України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто, неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Вказаний позивачем у заяві про уточнення позовних вимог розмір неустойки за прострочення сплати аліментів на загальну суму 10433 гривень 41 копійка є невірним, оскільки позивачем при проведенні розрахунку неустойки не було враховано, що аліменти згідно рішення суду нараховуються з 12.06.2014 року, а не 1.06.2014 року, як вказано у зазначеному розрахунку. В решті розрахунок неустойки, проведений позивачем, суд вважає вірним, оскільки він відповідає вимогам ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, так як неустойка обчислена окремо за кожен місяць, виходячи з розрахунку: один відсоток від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Проаналізувавши та оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2, будучи зобов’язаним сплачувати аліменти згідно рішення суду, від сплати визначених судовим рішенням коштів на утримання неповнолітніх дітей ухиляється, внаслідок чого з його вини виникла заборгованість по аліментах, відповідач має можливість надавати допомогу на утримання своїх неповнолітніх дітей, не вживав заходів для погашення заборгованості по аліментах, аліменти сплачувати категорично відмовляється, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення в межах заявлених позовних вимог, які позивачем не збільшувались в ході розгляду справи, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів з 12 червня 2014 року по вересень 2017 року включно на суму 10380 гривень 57 копійок.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на рахунок УДКСУ у Манев.р-ні(Манев.р-н)22030001 (рахунок отримувача 31211206700287, код отримувача 37950857, код банку отримувача 803014, банк отримувача – ГУДКСУ у Волинській області, найменування суду – Маневицький районний суд Волинської області) 704 гривень 80 копійок судового збору.

Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 20, 180, 196 Сімейного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, б. 32-ААДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 10380 (десять тисяч триста вісімдесят) гривень 57 копійок неустойки за прострочення сплати аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на рахунок УДКСУ у Манев.р-ні(Манев.р-н)22030001 (рахунок отримувача 31211206700287, код отримувача 37950857, код банку отримувача 803014, банк отримувача – ГУДКСУ у Волинській області, найменування суду – Маневицький районний суд Волинської області) 704 (сімсот чотири) гривень 80 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Маневицьким районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя районного суду О.В. Невар