Рішення № 72462419, 27.02.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19888/17

Провадження № 2/161/964/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року місто ОСОБА_1

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Черняка В.В.,

при секретарі судового засідання – Новаковській В.В.,

з участю позивача – ОСОБА_2,

представників позивача – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Перший відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області про визнання права власності на автомобіль, звільнення майна з-під арешту та зняття з розшуку,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.12.2016 року між ним та громадянином ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля VOLKSWAGEN Vento, 1996 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 84 000, 00 грн. Вважає, що укладенням даного договору та передачею транспортного засобу набув право власності на вказаний автомобіль. Крім того, як визначено умовами договору, відповідач надав йому нотаріально посвідчену довіреність, яка надає право користуватись, володіти та розпоряджатись автомобілем, у тому числі провести державну реєстрацію у відповідному сервісному центрі. Однак, у зв’язку з різного роду причинами не переоформив право власності у встановленому законом порядку. На даний час автомобіль вилучено працівниками поліції у зв’язку з накладенням на нього державною виконавчою службою арешту за борговими зобов’язаннями попереднього власника, який вказаний борг не визнає.

У зв’язку з зазначеним, просить визнати за ним право власності на автомобіль VOLKSWAGEN Vento, 1996 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, звільнити його з-під арешту та зняти з розшуку.

Позивач та його представники в судовому засіданні позов підтримали повністю із наведених в заяві підстав, просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, причин нез’явлення не повідомив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердив факт купівлі позивачем даного автомобіля у відповідача та сплати за нього коштів.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні докази, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що 20.12.2016 року між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу автомобіля VOLKSWAGEN Vento, 1996 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2. Вартість ТЗ по узгодженні сторін становить 84 000, 00 грн. (п.4.1. договору).

Як визначено ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Розділом 2 договору встановлені обов’язки сторін, а саме, продавець зобов’язується передати автомобіль покупцю вільним від будь-яких прав і вимог третіх осіб, про які в момент підписання договору продавець знав чи не міг знати, а також всі необхідні документи на нього відповідно до умов цього договору; покупець зобов’язується прийняти автомобіль і сплатити його вартість відповідно до умов цього договору, поставити автомобіль на облік у відповідному сервісному центрі МВС України, відповідно до вимог діючого законодавства України.

Актом приймання передачі автомобіля від 20.12.2016 року підтверджується факт передачі автомобіля та сплати за нього визначеної договором суми коштів (а.с.9).

За загальним правилом право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК).

Відповідно до ст. 392 ЦК особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов’язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов’язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов’язального права);

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

З аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку, що позивачем у позові про визнання права власності має виступати особа, яка вже є власником.

Водночас, пунктами 7, 8, 15 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року, передбачено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух").

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є, в т.ч., оформлені в установленому порядку: нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

У разі наявності відомостей про арешт або розшук транспортного засобу його реєстрація не проводиться. Реєстрація транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, проводиться за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки в спільному майні.

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

До цього часу вищезазначена процедура не була виконана позивачем та відповідачем, не був знятий з реєстрації або перереєстрований на нового власника спірний транспортний засіб у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС або через центр надання адміністративних послуг, утворений відповідно до Закону України "Про адміністративні послуги" та не отриманий технічний паспорт на нього на ім’я позивача.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Між тим, позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності підстав набуття ним права власності на автомобіль VOLKSWAGEN Vento, 1996 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 не надано.

Враховуючи те, що набуття права власності на транспортні засоби регулюється окремими нормами, позивач у відповідності до вимог, передбачених Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року, при купівлі автомобіля не дотримався, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.391, 392 ЦК України, Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року, ст.ст. 10, 12, 77, 78, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Перший відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області про визнання права власності на автомобіль, звільнення майна з-під арешту та зняття з розшуку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28.02.2018 р.

Суддя Луцького міськрайонного суду Черняк В.В.