Рішення № 72462200, 01.02.2018, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/1351/17

Провадження №2/472/109/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 року смт. Веселинове Миколаївська область

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Орленко Л.О.,

за участі секретаря судового засідання - Крамарчук Л.Б.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Мизгало Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове цивільну справу № 472/1351/17 за позовом ОСОБА_1 до Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.

На обґрунтування своїх вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_9 року померла її мати ОСОБА_5, смерть якої було зареєстровано 13 листопада 1987 року Веселинівським районним відділом реєстрації актів громадянського стану Миколаївської області за актовим записом № 83.

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, входить її право на житловий будинок АДРЕСА_1, перейменованій Розпорядженням Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області від 19 лютого 2016 року № 21-р "Про перейменування вулиць, провулків селища Веселинове та ліквідацію атрибутів тоталітарного режиму" в вулицю АДРЕСА_2.

На час відкриття спадщини позивачка проживала разом з матір'ю, та провівши її поховання, продовжила проживати в спадковому будинку, де проживає і по сьогоднішній день. Тому, відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, що діяв на час відкриття спадщини вважається спадкоємцем, який прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та/або володіння спадковим майном.

До нотаріуса за свідоцтвом про право на спадщину вона не зверталася, оскільки ст. 560 ЦК УРСР це передбачалося як можлива, а не обов'язкова дія спадкоємця, який прийняв спадщину.

В теперішній час їй стало відомо, що відповідно до ст. 1297 ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

На виконання вимог закону в червні 2017 року вона звернулася до державної нотаріальної контори з питанням про видачу їй свідоцтва про право на спадщини на спадковий житловий будинок. Нотаріус, оглянувши документи на спадкове майно, відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, пославшись на ненадання нею беззаперечних доказів прийняття спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_5, та ненадання нею правовстановлюючих документів на нерухоме майно, зокрема, на житловий будинок, розташований в смт. АДРЕСА_3. Тому, вона звернулася з відповідним позовом до суду та просить повністю задовольнити її позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, просить суд встановити факт прийняття нею спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 року в смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області, та визнати за нею у порядку спадкування право власності на житловий будинок АДРЕСА_5, успадкований нею після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 року в смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області. Суду пояснила, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_6, належав на праві власності ОСОБА_6 на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 про право власності на житловий будинок від 10 жовтня 1977 року. 25 квітня 1978 року її матір ОСОБА_5 купила у ОСОБА_6 даний житловий будинок за договором купівлі - продажу, нотаріально посвідченим державним нотаріусом Веселинівської державної нотаріальної контори Кривенцовою В.А., та зареєстрованим в реєстрі за № 482, але за невідомих їй обставин договір - купівлі продажу було втрачено.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 просив задовольнити позовні вимоги позивача з підстав, які викладені в позовній заяві, а саме: встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 року в смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області, та визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування право власності на житловий будинок АДРЕСА_5, успадкований нею після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 року в смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області.

Представник відповідача Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області Мизгало Т.С. в судовому засіданні позов визнала, не заперечує щодо задоволення позовної заяви.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Мизгало Т.С., дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та з урахуванням наданих доказів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_9 року в смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим 10 жовтня 1996 р. -(а.с. - 7).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, входить її право на житловий будинок АДРЕСА_4, розташований в смт. Веселинове по вул. Дмитрова, перейменованій Розпорядженням Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області від 19 лютого 2016 року № 21-р "Про перейменування вулиць, провулків селища Веселинове та ліквідацію атрибутів тоталітарного режиму" на вулицю АДРЕСА_2 (а.с.18).

Оскільки ОСОБА_5 заповіту не склала, то у відповідності зі ст. ст. 524, 529 ЦК УРСР право на спадкування за законом у першу чергу отримала позивачка ОСОБА_1, як дочка.

На час відкриття спадщини позивачка ОСОБА_1 проживала разом з матір'ю, та провівши її поховання, продовжила проживати в спадковому будинку, де проживає і по сьогоднішній день. Тому, відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, що діяв на час відкриття спадщини, вважається спадкоємцем, який прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та/або володіння спадковим майном.

До нотаріуса за свідоцтвом про право на спадщину позивачка ОСОБА_1 не зверталася, оскільки ст. 560 ЦК УРСР це передбачалося як можлива, а не обов'язкова дія спадкоємця, який прийняв спадщину.

В теперішній час позивачці стало відомо, що відповідно до ст. 1297 ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

На виконання вимог закону в червні 2017 року вона звернулася до державної нотаріальної контори з питанням про видачу їй свідоцтва про право на спадщини на спадковий житловий будинок. Нотаріус, оглянувши документи на спадкове майно, відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, надавши роз'яснення за № 509/01-16 від 01.06.2017 року, пославшись на ненадання нею беззаперечних доказів прийняття спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_5, та ненадання нею правовстановлюючих документів на нерухоме майно, зокрема, на житловий будинок, розташований в смт. АДРЕСА_3. (а.с.8).

Таким чином, в позасудовому порядку позивач позбавлена можливості оформити своє право власності на успадковане майно.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до довідки, виданої Веселинівською селищною радою Веселинівського району Миколаївської області № 150/02-12 від 18.01.2016 року, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 року. Знятий з реєстраційного обліку як померлий. На день смерті за цією адресою були зареєстровані і проживали: дружина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_11 року; донька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, з 27.01.1980 року по теперішній час. (а.с. 9).

Відповідно до домової книги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрована за адресою АДРЕСА_8 з 27.01.1980 року (а.с.10-14).

Таким чином, з огляду на досліджені докази, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні підтвердився факт прийняття спадщини ОСОБА_1, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 року в смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області.

Відповідно до ст.16 ЦК України одним із способів захисту порушеного права чи інтересу може бути визнання права.

Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до довідки № 261 від 19.11.2017 року, виданої начальником Веселинівської філії Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації, за замовленням від 27.06.2017 року № 210 було проведено поточну інвентаризаційно-оцінювальну роботу житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_9 Власником станом на 28.12.2012 рік була ОСОБА_5 - 1/1 на праві особистої власності на підставі договору купівлі - продажу від 25.04.1978 року № 482, зареєстровано Вознесенським МБТІ 25.08.1982 року за реєстровим № 495. (а.с. 24).

Зазначене свідчить, що ОСОБА_5 на законних підставах володіла житловим будинком, розташованим в смт. АДРЕСА_10

Виходячи з цього, до складу спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_5, входить і її право власності на спадковий будинок, проте позивач не може оформити належне їй право власності на вказаний будинок в порядку спадкування відповідно до вимог закону з тих підстав, що відсутній правовстановлюючий документ про належність спадкового майна спадкодавцеві.

Оскільки позивач прийняла спадщину відповідно до ч.2 ст.548 ЦК УРСР, то спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 50460977 від 29.12.2017 року (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 року ОСОБА_5 не заводилася та нікому свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Таким чином, виходячи з викладеного, враховуючи, що позивач прийняв спадщину в установленому законом порядку, однак, не може отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документу, то суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11,12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 року в смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, яка проживає та має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_11, у порядку спадкування право власності на житловий будинок АДРЕСА_5, успадкований нею після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 року в смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Веселинівський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 12 лютого 2018 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко