Рішення № 72461124, 26.02.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м. Житомир справа № 806/195/18

категорія 2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірною бездіяльність, зобов'язання надати інформацію,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині ненадання ОСОБА_1 інформації про підсумки розгляду заяви від 05.12.2017 та прийняте рішення;

- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надати ОСОБА_1 інформацію про підсумки розгляду заяви від 05.12.2017 та прийняте рішення.

В обґрунтування позову зазначає, що керуючись вимогою п. 7 розділу ІІІ, п. 1 розділу V Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2017 №512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" 05 грудня 2017 року звернувся до відповідача та просив вирішити питання про направлення виконавчого документа до відповідного органу державної виконавчої служби, сповістити про підсумки розгляду заяви та прийняте рішення та враховуючи неправомірну складову у діях боржника - витребувати у боржника - Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України. Однак, відповідач, порушуючи вимоги Закону України "Про звернення громадян", Закону України "Про інформацію", не сповістив про підсумки розгляду заяви від 05.12.2017 та прийняте рішення. Позивач вважає, що відповідач не виконав вимоги, викладені в заяві від 05.12.2017, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи (а.с.2-3).

Ухвала про відкриття спрощеного провадження вручена відповідачу, що підтверджуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.15).

19.02.2018 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.16-17), у якому представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. Зазначає, що державний виконавець діяв у межах та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

05 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі №806/2971/16. Керуючись вимогою п.7 розділу ІІІ, п.1 розділу V Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2017 №512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень", просить вирішити питання про направлення виконавчого документа до відповідного органу державної виконавчої служби; сповістити про підсумки розгляду заяви та прийняте рішення; враховуючи неправомірну складову у діях боржника - витребувати у боржника - Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 6).

12 грудня 2017 року вищезазначена заява ОСОБА_1 зареєстрована у Міністерстві юстиції (а.с.23).

30 січня 2018 року виконавчий лист № 806/2971/16 від 12.06.2017 передано до виконання державному виконавцю Канцедало Олександру Олександровичу (а.с. 22).

31 січня 2018 року старшим державним виконавцем Канцедалом О.О. розглянуто заяву стягнувача про виконання рішення суду щодо примусового виконання виконавчого листа № 806/2971/16 від 12.06.2017 та повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання (а.с. 28-29).

Звертаючись до суду з даним позовом до суду ОСОБА_1 зазначає, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України порушив вимоги Закону України "Про звернення громадян", Закону України "Про інформацію" не сповістивши про підсумки розгляду заяви від 05.12.2017 та прийняте рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 розд. І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 20.07.2017 №2314/5), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Інструкція), органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Підвідомчість цих органів державної виконавчої служби встановлена пунктом 4 розд. І вказаної Інструкції.

Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини другої статті 26 Закону та у разі виконання рішення Європейського суду з прав людини. На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувачем подається окрема заява про примусове виконання рішення.

Приписами п.7 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що до відкриття виконавцем виконавчого провадження виконавчий документ за заявою стягувача може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю (крім виконавчих документів, визначених частиною другою статті 5 Закону).

Порядок передачі виконавчого документа здійснюється в порядку, встановленому розділом V цієї Інструкції.

Пунктом 1 розділу V Інструкції визначено, що у випадку, передбаченому абзацом першим пункту 7 розділу ІІІ цієї Інструкції, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження заяви стягувача виносить постанову про передачу виконавчого документа відповідному органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю, зазначеному у заяві стягувача.

У випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 розділу ІІІ цієї Інструкції, передача виконавчого документа від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби здійснюється на підставі письмового доручення начальника цього відділу.

Питання про передачу виконавчого документа іншому органу державної виконавчої служби вирішується начальником органу державної виконавчої служби вищого рівня (про передачу виконавчого документа з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - директором цього Департаменту), про що виноситься відповідна постанова (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 6 цього розділу).

Аналізуючи вищезазначені норми суд приходить до висновку, що передача виконавчого документу відповідному органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю є правом, а не обов'язком державного виконавця. Крім того, стягувач у своїй заяві повинен вказати відповідний орган державної виконавчої служби або приватного виконавця, до якого повинен бути переданий виконавчий документ.

Частиною 4 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

Пунктом 10 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Судом безспірно встановлено, що виконавчий лист №806/2971/16 від 12.06.2017 зареєстровано в АСВП за №55674178 та передано державному виконавцю 30.01.2018 (а.с.22).

31.01.2018 державним виконавцем прийнято процесуальне рішення у формі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (а.с.28-29).

Повертаючи виконавчий документ стягувачеві, державний виконавець посилається на пункт 10 частини четвертої статті 4 Закону "Про виконавче провадження" та зазначає, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Вказує, що боржник є територіальним органом з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В адміністративному позові позивачем ставиться питання про визнання бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині ненадання позивачу інформації про підсумки розгляду його заяви від 05.12.2017 та прийняття рішення та зобов'язання відповідача надати позиву інформацію про підсумки розгляду його заяви від 05.12.2017, посилаючись на Закон України "Про звернення громадян" та ЗУ "Про інформацію".

Суд вважає такі позовні вимоги безпідставними, враховуючи, що 05 грудня 2017 року позивачем до Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України була подана заява в порядку звернення до примусового виконання виконавчого документу, (а.с. 6), а не відповідно до Законів України "Про звернення громадян" та "Про інформацію".

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України "Про виконавче провадження", у відповідності до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 20.07.2017 №2314/5.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул.Городецького,13, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання неправомірною бездіяльність, зобов'язання надати інформацію - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович