Рішення № 72461100, 21.02.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року м.Житомир справа № 806/3193/17

категорія 8.2.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Мельниченко О.В., Недашківська Н.В. ,

за участю: представника позивача Захарко Н.В. ,

представника відповідача Івашкевич О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" про стягнення 2317751,94 грн.,

встановив:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" податкову заборгованість в сумі 2317751, 94 грн. з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги зазначає, що відповідач має перед бюджетом податкову заборгованість зі сплати податку на додану вартість у загальній сумі 2317751,94 грн. , з них 1993294 грн. - основний платіж, 295691,74 грн. - штрафна санкція та 28766, 20 грн.- пеня. Вказана сума боргу утворилися, у зв"язку з несплатою (несвоєчасною сплатою) грошових зобов"язань, самостійно визначених у податкових деклараціях від 16.05.2017, 16.06.2017, 17.07.2017, 16.08.2017, 18.09.2017, 18.10.2017 та за податковим повідомленням-рішенням від 07.09.2017 №0032991208.. Указана сума боргу у добровільному порядку відповідачем не погашена.

Ухвалою від 20.12.2017 відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін .

24.01.2017 в судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог у якій просив стягнути з відповідача 1114673,51 грн. податкової заборгованості, тобто позовні вимоги зменшив.

Ухвалою суду від 24.01.2018, яка занесена у протокол судового засідання, суд не приймає до розгляду заяви про уточнення позовних вимог, у зв"язку з пропуском строку її подання у відповідності до ст.49, 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судових засіданнях 24.01.2017 та 13.02.2018 оголошено перерву для проведення взаємозвірки та витребування додаткових доказів у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях. Пояснив, що упродовж грудня 2017 та січня 2018 в рахунок оплати ПДВ відповідачем перераховано 570000 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Вказала, підприємством подавались уточнюючі розрахунки податкових зобов"язань з ПДВ у зв"язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18.01.2018 за червень, липень та вересень 2017. Отже, борг у підприємства відсутній. Крім іншого зазначила, що підприємством здійснювалися дії щодо погашення поточної заборгованості, однак позивачем протиправно такі кошти зараховувались в рахунок погашення попередніх боргів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" зареєстровано як юридична особа та як платник податків і зборів знаходиться на обліку в Малинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.

Згідно зведеного розрахунку, на момент звернення до суду з вказаним позовом, заборгованість відповідача перед бюджетом з податку на додану вартість у загальній сумі становила 2317751,94 грн., з них 1993294 грн. - основного платежу, 295691,74 грн. - штрафна санкція та 28766,20 грн. пеня.

Вказаний податковий борг утворився, за рахунок самостійно поданих ТОВ "Малин Енергоінвест" податкових декларацій з податку на додану вартість, штрафних санкцій, застосованих податковим повідомленням рішенням та пені за несвоєчасну сплату.

Так, відповідачем подавалися податкові декларації з самостійно визначеними сумами податкових зобов"язань, що за результатами звітного періоду підлягають сплаті, а саме:

-декларація №9090742162 від 16.05.2017 на суму 179168,00 грн.;

-декларація №9115037750 від 16.06.2017 на суму 184593,00 грн.;

-декларація №9137797198 від 17.07.2017 на суму 681874,00 грн.;

-декларація №9164205784 від 16.08.2017 на суму 200322,00 грн.;

-декларація №9189730309 від 18.09.2017 на суму 169977,00 грн.;

-декларація №9215781926 від 18.10.2017 на суму 577360,00 грн. (а.с.12-17)

Крім того, актом перевірки №5341/06-30-12-01-27 від 16.08.2017 встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов"язання по податку на додану вартість, визначеного Податковим Кодексом України та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України нараховане грошове забезпечення за штрафними санкціями в сумі 295691,74 грн. про що складено податкове повідомлення-рішення №0032991208 від 15.09.2017 (а.с.18)

Вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалося. У строк, встановлений законом, узгоджене грошове зобов"язання відповідачем сплачено не було.

За несплату узгодженого грошового зобов"язання у строки, встановлені законом, відповідачу була нарахована пеня у розмірі 28766,20 грн., у зв"язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов"язань по податку на додану вартість .

З метою погашення заборгованості, позивачем на адресу відповідача направлено податкову вимогу від 05.01.2016 №5-25. (а.с.19)

Вказана вимога позивачем отримана та неоскаржена.

Таким чином, на момент звернення до суду з позовом, податковий борг з податку на додану вартість становить 2317751,94 грн.

Проте, в ході розгляду справи встановлено та не заперечується позивачем, відповідачем 18.01.2018 були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов"язань з ПДВ у зв"язку з виправленням самостійно виявлених помилок по деклараціях за червень, липень та вересень 2017.(а.с.97-99)

Крім того, у матеріалах справи містяться копії платіжних доручень №6054 від 15.12.2017 на суму 100000,00 грн., №6019 від 12.12.2017, на суму 170000,00 грн., №6060 від 18.12.2017 на суму 100000,00 грн., №6076 від 26.12.2017 на суму 10000,00 грн., №6084 від 04.01.2018 на суму 10000,00 грн., що підтверджують часткове погашення заборгованості з податку на додану вартість. (а.с.82-86)

Представником позивача в судовому засіданні не заперечується часткова сплата податкової заборгованості.

При цьому, згідно довідки ГУ ДФС від 12.02.2018 та зведеного розрахунку, станом на 12.02.2018 ТОВ "Малин Енергоінвест" має перед бюджетом заборгованість з податку на додану вартість у загальній сумі 577553,62 грн., що включає: 577360,00 грн. основного платежу та 193,62 грн. пені. (а.с.150,152)

Вказаний податковий борг виник по податковій декларації з податку на додану вартість №9215781926 від 18.10.2017, у якій самостійно визначено грошове зобов"язання з податку на додану вартість та не сплачено в строк у розмірі 577360,00 грн. та у зв"язку з несвоєчасною сплатою якого, нарахована пеня у розмірі 193,62 грн. відповідно до п.п.129.1.1 ст.129 ПКУ.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача частина заборгованості відповідачем погашена, несплаченою залишилась сума 577553,62 грн., що підлягає стягненню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1. статті 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.46.1 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пп. 203.1, 203.2 ст.203 Податкового Кодексу України, податкова декларація по податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Приписами п.56.11 ст. 56 Податкового кодексу встановлено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

За змістом пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 38.1 ст.38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В ході розгляду справи встановлено та не заперечується позивачем, з метою погашення заборгованості відповідачем 18.01.2018 були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов"язань з ПДВ у зв"язку з виправленням самостійно виявлених помилок по деклараціях за червень, липень та вересень 2017.(а.с.97-99)

Крім того, у матеріалах справи містяться копії платіжних доручень №6054 від 15.12.2017 на суму 100000,00 грн., №6019 від 12.12.2017, на суму 170000,00 грн., №6060 від 18.12.2017 на суму 100000,00 грн., №6076 від 26.12.2017 на суму 10000,00 грн., №6084 від 04.01.2018 на суму 10000,00 грн., що підтверджують часткову сплату боргу. (а.с.82-86)

Отже, матеріали справи свідчать та не заперечується представником позивача факт часткового погашення відповідачем податкової заборгованості з податку на додану вартість, з огляду на що вимоги в частині стягнення заборгованості з податку на додану вартість в частині 1415934,00 грн. основного платежу, 295691,74 грн. - штрафних санкцій та 287572,58 грн.- пені задоволенню не підлягають.

Водночас, як встановлено судом, станом на 12.02.2018 ТОВ "Малин Енергоінвест" має перед бюджетом заборгованість з податку на додану вартість у загальній сумі 577553,62 грн., що включає: 577360,00 грн. основного платежу та 193,62 грн. пені. Вказаний борг виник по податковій декларації з податку на додану вартість №9215781926 від 18.10.2017, у якій самостійно визначено грошове збов"язання з податку на додану вартість та не сплачено в строк у розмірі 577360,00 грн. та у зв"язку з несвоєчасною сплатою якого, нарахована пеня у розмірі 193,62 грн. відповідно до п.п.129.1.1 ст.129 ПКУ.

Представник відповідача в судовому засіданні розмір нарахованої пені визнав та погодився лише із залишком заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 244348 грн. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що поданим уточнюючим розрахунком від 18.01.2017, було зменшено борг з податку на додану вартість по декларації за вересень 2017. При цьому, вказав, що останнім сплачувались до державного бюджету суми визначених грошових зобов'язань , однак вони протиправно податковою скеровувались на погашення інших боргів.

Як пояснив представник позивача, згідно інтегрованої картки платника податків, суми, які сплачувались підприємством, надходили у рахунок погашення податкового боргу з інших платежів з урахуванням черговості його виникнення, тому сума грошового зобов"язання з податку на додану вартість вважається несплаченою.

Суд погоджується з такими доводами.

Як встановлено у ході судового розгляду та не заперечується сторонами, що позивачем сплачувались кошти на погашення грошових зобов'язань, що виникли по зареєстрованих за вказаний період поданих деклараціях, в тому числі, за судовими рішеннями (розстрочення), проте контролюючим органом було змінено цільове призначення сплачених коштів та здійснено їх зарахування на погашення податкової заборгованості, яка виникла раніше.

Відповідно до п.п. 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Механізм погашення заборгованості регулюється правилами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у якому встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються Інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Відповідно до розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну №422 від 07.04.2016р., зареєстрованого в Мінюсті 20.05.2016р. за №751/28881 (далі - Порядок №422), інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників; облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку; оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП; первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску.

Згідно з п. 3 розділу І Порядку №422 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Відповідно до п. 6 розділу І Порядку №422 за даними оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску ДФС та її територіальними органами формується звітність про нарахування та надходження податків, зборів, єдиного внеску, надходження митних та інших платежів до бюджетів, податковий борг, недоїмку зі сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати контрольно-перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачені податки, збори, єдиний внесок тощо.

Отже, будь-які нарахування, збільшення або зменшення сум податкових зобов'язань платника податків, розрахунки з бюджетом контролюючий орган відображає в інтегрованій картці платника податків.

У п.2 Розділу 6 Порядку визначено, що у разі наявності у платника податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) кошти, що надходять від такого платника або в результаті здійснених щодо стягнення податкового боргу, простроченої заборгованості органами ДФС (Державної виконавчої служби України, органами Казначейства) заходів, зараховуються в рахунок погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником: у першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення основної суми боргу, далі - в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на такий борг, в останню чергу - в рахунок погашення пені, нарахованої на такий борг.

У разі погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) у спосіб, інший ніж надходження коштів, таке погашення здійснюється згідно з черговістю його виникнення: в першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення основної суми боргу, далі - в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на такий борг, в останню чергу - в рахунок погашення пені, нарахованої на такий борг.

Із системного аналізу вказаних правових норм слідує, що законом імперативно встановлено обов'язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу (крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Отже, кошти, що сплачує платник податків, зараховуються в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, тому доводи представника відповідача з даного приводу в ході розгляду справи спростовані та є безпідставними.

Крім того, у п.2 Розділу 6 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну №422 від 07.04.2016 містяться визначення первинних показників документів органів ДФС, відображених в підсистемі, що забезпечує облік платежів, які підлягають перенесенню до ІКП, щодо сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, зокрема, є: 1) відомості органів Казначейства про надходження сум податків, зборів, єдиного внеску у вигляді технологічних файлів @В та @Е; 2) подана платниками звітність, в тому числі уточнена (зменшення суми податкового боргу / заборгованості зі сплати єдиного внеску за рахунок зменшення платником сум грошових зобов'язань / сум єдиного внеску); 3) декларація з ПДВ із заявленою сумою від'ємного значення у рахунок погашення боргу, сумою до відшкодування з державного бюджету на поточний рахунок платника податків.

В контексті наведеного суд відмічає, що первинним документом на підставі яких здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу, крім іншого, є подана платниками звітність, в тому числі уточнена .

Тобто, в інтегрованій картці платника податків, при наявності у позивача заборгованості за попередніми деклараціями, поданим уточнюючим розрахунком від 18.01.2017, борг з податку на додану вартість по декларації за вересень 2017 не було зменшено, оскільки було погашено попередню заборгованість, а борг по такій декларації залишився в сумі 577360,00 грн.

Тому, доводи представника відповідача з приводу наявності у підприємства заборгованості по декларації за вересень 2017 лише у сумі 244348 грн., у зв"язку її погашенням, є безпідставними та судом до уваги не приймаються.

Виходячи із вищевикладеного суд дійшов висновку, що зарахування податковим органом коштів, що надходили від позивача в оплату податкових зобов'язань за відповідний період на погашення податкового боргу, що виник у попередніх податкових періодах, є правомірним, а тому відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом.

Статтею 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до п.п. 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України узгоджене грошове зобов"язання у сумі 577553,62 грн. вважається податковим боргом. Доказів погашення податкового боргу у вказаній сумі у матеріалах справи відсутні.

При цьому, суд відмічає, що відповідачем сума пені у розмірі 193,62 грн. визнається та не оспорюється.

Згідно п.п. 20.1.18 п. 20.1.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 95.1- п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Будь-яких доказів сплати податкового боргу у сумі 577553,62 грн. у справі не міститься.

Враховуючи встановлений судом факт часткового погашення податкого боргу з податку на додану вартість, що позивачем не заперечується, а докази погашення у сумі 577553,62 грн. у матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 9,77,90,242-246,371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" ( вул. Українських повстанців, буд.25-А, м.Малин, Житомирська область, 11601, код ЄДРПОУ 37555721) на користь державного бюджету в особі Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 39459195) податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 577553,62 грн. (п"ятсот сімдесят сім тисяч п"ятсот п"ятдесят три гривні шістдесят дві копійки), у тому числі - 577360,00 грн. (п"ятсот сімдесят сім тисяч триста шістдесят гривень) основного платежу та 193,62 грн. (сто дев"яносто три гривні шістдесят дві копійки) пені, з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 26 лютого 2018 року