Рішення № 72461083, 28.02.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Житомир справа № 806/3470/17

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання рішення незаконним, поновлення на посаді, стягнення суми заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу,

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати рішення про звільнення ОСОБА_1 незаконним та поновити останню у Центрі надання адміністративних послуг при Попільнянській районній державній адміністрації, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначає, що 27.03.2017 її було звільнено у зв'язку з скороченням штатів незаконно, так як позивач має переважне право на залишенні на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; їй не було запропоновано іншої роботи.

Ухвалою від 09.01.2018 року, якою визнано поважними причини пропуску звернення до адміністративного суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

30.01.2018 відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву (а.с.41-43), в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що перевага на залишення на роботі була надана іншим особам, посада яких скорочувалась, оскільки ОСОБА_1 мала найменший стаж роботи на посаді адміністратора Центру надання адміністративних послуг та менший коефіцієнт за кількістю наданих послуг/відпрацьваних днів, тобто не мала рівних умов продуктивності праці і кваліфікації поряд з іншими працівниками; відповідачем дотримано порядок звільнення ОСОБА_1, яку своєчасно попереджено про звільнення за два місяці, в райдержадміністрації були відсутні вакантні посади, що передбачають виконання за професією чи спеціальністю, яка відповідає її кваліфікації.

Згідно поданих клопотань (а.с.73,83), відповідач просив розглянути справу без участі його представника.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю, вказавши, що вона незаконно була звільнена з посади розпорядженням голови Попільнянської районної державної адміністрації від 24.03.2017 № 13-к, просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, який станом на 21.02.2018 становить 73032,99 грн. (а.с.108) із розрахунку середньоденної заробітної плати 239,39 грн., до якої застосовується коефіцієнт підвищення заробітної плати 1,16.

В судовому засіданні 21.02.2018 суд, за згодою позивача, перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2017 було видано розпорядження голови Попільнянської районної державної адміністрації № 17 "Про попередження працівників райдержадміністрації" (а.с. 44), на підставі якого Центр надання адміністративних послуг прийняв наказ від 24.01.2017 № 1 "Про можливе вивільнення або зміну істотних умов праці" (а.с. 45), з яким було ознайомлено ОСОБА_1

Розпорядженням голови Попільнянської районної державної адміністрації від 01.02.2017 № 42 "Про упорядкування структури та встановлення граничної чисельності працівників райдержадмінстрації" (а.с.47-49) була затверджена гранична чисельність працівників апарату та структурних підрозділів районної державної адміністрації, внаслідок чого зі штату Центру надання адміністративних послуг при Попільнянської районної державної адміністрації (далі - ЦНАП) була виведена одна посада - адміністратор (а.с.57-58).

15.03.2017 відповідач надав повідомлення адміністратору ЦНАП ОСОБА_1, яким повідомив про майбутнє звільнення з посади 27.03.2017. В даному повідомлені також зазначив, що можливості її переведення на іншу роботу немає, у зв'язку з відсутністю в райдержадміністрації рівнозначних чи нижчих вакантних посад (а.с. 89).

Розпорядженням голови Попільнянської районної державної адміністрації від 24.03.2017 № 13-к (а.с. 56), на підставі попередження про заплановане вивільнення працівників від 24.01.2017, листа директора ЦНАП від 09.02.2017 № 08/01-11 та відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, статті 87 Закону України "Про державну службу", звільнено ОСОБА_1, адміністратора Центру надання адміністративних послуг при Попільнянської районної державної адміністрації, з 27.03.2017 з займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності працівників.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" встановлено:

"1. Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі;

...

3. Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу."

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, частиною другою вищевказаної статті передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ст. 49-1 Кодексу законів про працю України:

"Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації."

Так, відповідач в повідомлені адміністратору ЦНАП ОСОБА_1 від 15.03.2017 зазначив, що можливості її переведення на іншу роботу немає, у зв'язку з відсутністю в райдержадміністрації рівнозначних чи нижчих вакантних посад (а.с. 89).

Проте, суд вважає за необхідне зауважити, що розпорядженням голови Попільнянської районної державної адміністрації від 15.03.2017 року № 98 "Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади спеціаліста-бухгалтера відділу фінансово-господарського забезпечення апарату райдержадміністрації" (а.с. 95) оголошено конкурс на заміщення вакантної посади державного службовця категорії "В" - спеціаліста-бухгалтера відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Попільнянської районної державної адміністрації. Варто зазначити, що наявність вакантної посади спеціаліста-бухгалтера на дату звільнення позивача, також відображена в листі Міжрегіонального управління Нацдержслужби у Вінницькій, Житомирській та Хмельницькій областях від 23.08.2017 № 139/03-08-17 (а.с. 16).

Як вбачається з диплому спеціаліста від 20.02.2009 серії НОМЕР_2 (а.с. 91), позивач має вищу освіту за спеціальністю "Економіка підприємства" та здобула кваліфікацію спеціаліст з економіки підприємства, а тому, відповідно до умов проведення конкурсу на заміщення вакантної посади спеціаліста-бухгалтера відділу фінансово-господарського забезпечення апарату райдержадміністрації (а.с.96-98), ця посада відповідає кваліфікації ОСОБА_1

Тобто, в день повідомлення позивача про відсутність посад, відповідач оголошує конкурс на зайняття вакантної посади яка, враховуючи освіту ОСОБА_1, могла бути запропонована позивачу, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не запропоновано ОСОБА_1 переведення на існуючу вакантну посаду спеціаліста-бухгалтера відділу фінансово-господарського забезпечення.

При цьому суд звертає увагу, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.21), вона була призначена на посаду в Попільнянській районній державній адміністрації за результатами конкурсу.

Також суд вважає, що доведення до позивача наказу Центру надання адміністративних послуг від 24.01.2017 № 1 "Про можливе вивільнення або зміну істотних умов праці" не є персональним попередженням ОСОБА_1 про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, оскільки в ньому мова ідеться лише про можливість такого вивільнення, на момент прийняття вказаного наказу ніяких розпорядчих документів щодо скорочення чисельності або штату державних службовців не було - таки документи були видані лише з 30.01.2017 (а.с.46-49).

Щодо посилань відповідача на лист директора ЦНАП від 09.02.2017 № 08/01-11, аналіз продуктивності праці та кваліфікації адміністраторів ЦНАП, пояснювальну записку директора ЦНАП (а.с.50-53), згідно яких має місце низька якість надання адміністративних послуг адміністратором ОСОБА_1 (найбільша кількість помилок при заповнені заяв, не сприйняття інформації щодо допущених помилок, створення конфліктних ситуацій), тобто позивач мала нижчу продуктивність праці і кваліфікації поряд з іншими працівниками, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про державну службу":

"1. Результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар'єри, виявлення потреби у професійному навчанні.

2. Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

3. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу.

4. Державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання.

Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення.

5. За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.

6. У разі отримання державним службовцем негативної оцінки не раніше ніж через три місяці проводиться повторне оцінювання результатів його службової діяльності."

З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не було надано доказів того, що ним на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання державним службовцем правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції проводилось оцінювання ОСОБА_1, результати якого затверджувались наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення з виставленням відповідної оцінки, а тому суд не приймає твердження відповідача, що позивач мала нижчу продуктивність праці і кваліфікації поряд з іншими працівниками.

При цьому суд звертає увагу, що ОСОБА_1 працює у відповідача з 30.12.2013 (а.с.21) та в її сім'ї немає працівників із іншим самостійним заробітком (а.с.9,88,90), а тому, відповідно до пунктів 2, 3 ч. 2 ст.42 Кодексу законів про працю України, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації має перевагу в залишенні на роботі; відповідачем доказів того, що інші адміністратори ЦНАП на час скорочення посади мали перевагу в залишенні на роботі не надано.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що звільнення позивача було проведено з порушенням вимог ст. 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу", статтей 40, 49-1 Кодексу законів про працю України, а тому розпорядження голови Попільнянської районної державної адміністрації № 13-к від 24.03.2017 є протиправним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на посаді.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до абз.3 п.2 даного Порядку в усіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (в т.ч. у випадку вимушеного прогулу) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

З довідки ЦНАП Попільнянської РДА від 14.02.2018 року № 14 (а.с. 84) вбачається, що середньоденний заробіток позивача становив 239,39 грн. Тривалість вимушеного прогулу позивача до дня ухвалення рішення у справі становить 233 робочих дні. Відтак, розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу становить 55777,87 грн. (233*239,39грн.).

Щодо посилань позивача на застосування коефіцієнту підвищення заробітної плати при розрахунку середньоденної заробітної плати, суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 1 п. 10 Порядку № 100, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Враховуючи те, що суду доказів підвищення за час вимушеного прогулу позивача тарифних ставок і посадових окладів працівникам, які займають посаду адміністратора послуг ЦНАП не надано, суд розраховує середньоденну заробітну плату позивача з наявної в матеріалах справи довідки ЦНАП Попільнянської РДА від 14.02.2018 року № 14 (а.с. 84).

Відповідно до п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, номер НОМЕР_1) до Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області (вул. Б.Хмельницького, 7, смт. Попільня, Житомирський район, 13501, код 04053648) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Попільнянської районної державної адміністрації № 13-к від 24.03.2017 "Про звільнення ОСОБА_1" та поновити її на посаді адміністратора Центру надання адміністративних послуг при Попільнянській районній державній адміністрації з 27.02.2017.

Стягнути з Попільнянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.03.2017 по день ухвалення судового рішення в сумі 55777,87 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк