Рішення № 72460971, 20.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 р. Справа№805/627/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Смаль О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовов ОСОБА_1

до відповідача: Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про: визнати неправомірною відмову Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про перерахунок призначеного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, визнання рішення Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 5100 від 28 грудня 2017 року в частині не зарахування половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі – Національної юридичної академії імені ОСОБА_2 з 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року для перерахунку і виплати довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання протиправним та скасування його у цій частині, зобов’язання Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі – Національної юридичної академії імені ОСОБА_2 з 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року, зобов’язання Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 01 січня 2018 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – особисто,

від відповідача: не з’явився.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнати неправомірною відмову Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про перерахунок призначеного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, визнання рішення Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 5100 від 28 грудня 2017 року в частині не зарахування половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі – Національної юридичної академії імені ОСОБА_2 з 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року для перерахунку і виплати довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання протиправним та скасування його у цій частині, зобов’язання Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі – Національної юридичної академії імені ОСОБА_2 з 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року, зобов’язання Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 01 січня 2018 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03 жовтня 2016 року він звернувся до Добропільського ОУПФУ Донецької області з заяво про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши відповідні документи, у тому числі розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання. Позивач зазначає, що відповідно до розпорядження відповідача № 3949 від 13 жовтня 2016 року вбачається, що щомісячне грошове утримання суддів у відставці ОСОБА_1 призначено у розмірі 80% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді. Позивач вважає, що при визначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80% відповідачем неправомірно не зараховано половину стажу навчання за денною формою у Національній юридичній академії ім. Я.Мудрого з 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року. В зв’язку з чим, 19 грудня 2017 року позивач звернувся до Добропільського ОУПФУ з заявою про перерахунок призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці. Позивач зазначає, що за результатами розгляду заяви про перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідачем прийнято рішення № 5100 від 28 грудня 2017 року, яким відмовлено в перерахунку призначеного щомісячного довічного утримання судді у відставці. Позивач вважає таке рішення відповідача неправомірним, оскільки відмовляючи останньому в перерахунку щомісячного грошового утримання судді з 80% на 84% від заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, грубо порушив Конституцію України, вимоги рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Позивач у судовому засіданні підтримав викладені у позовній заяві обставини та просив суд задовольнити вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилався на те, що чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») при визначенні права судді на відставку не передбачає зарахування половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладі, календарного періоду проходження строкової військової служби, стажу роботи на посаді слідчого, а отже, зарахування до стажу роботи половини період навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі – Національної юридичної академії імені ОСОБА_2 з 01.08.1991 року по 29.06.1996 року не підлягають зарахуванню, що в свою чергу не дає позивачу право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 84% суддівської винагороди.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про розгляд справи без його участі суду не надав.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, відповідно до якої зазначив, що не погоджується з доводами відповідача та вважає їх необґрунтованими, та такими, що суперечать вимогам законодавства.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 20 лютого 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи встановлено, що Указом Президента України від 09 січня 2003 року № 13/2003 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 був призначений на посаду судді Добропільського районного суду Донецької області (а.с. 44).

Згідно Наказу начальника управління Державної судової адміністрації в Донецькій області № 14 від 21 січня 2003 року «Про призначення ОСОБА_1Ф», відповідно до якого ОСОБА_1, призначеного суддею Добропільського районного суду Донецької області, наказано приступити до виконання обов’язків судді з 22 січня 2003 року (а.с. 41).

У подальшому, Рішенням ОСОБА_3 юстиції України від 19 вересня 2016 року № 2533/0/15-16 внесено подання до Верховної ОСОБА_3 України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області у зв’язку з поданням заяви про відставку (а.с. 37-38).

Наказом Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2016 року № 4-к «Про звільнення ОСОБА_1Ф.» відраховано ОСОБА_1 зі штату Добропільського міськрайонного суду Донецької області та визначено таким, що звільнений з посади судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області 03 жовтня 2016 року у зв’язку з поданням заяви про відставку, відповідно до Постанови Верховного ОСОБА_3 України від 22.09.2016 року № 1600-VIII «Про звільнення суддів» (а.с. 18).

З позовної заяви вбачається, що 03 жовтня 2016 року позивач звернувся до Добропільського ОУПФУ з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до Розпорядження № 3949 від 13 жовтня 2016 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді, відповідно врахувавши стаж роботи на посаді судді - 20 років 2 місяці 24 дні (а.с. 22).

Не погоджуючись з розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 19 грудня 2017 року звернулася до Добропільської ОДПІ із заявою № 5100 про призначення/перерахунок пенсії, відповідно до якої просив зарахувати до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання за денною формою у Національній юридичній академії імені ОСОБА_2 з 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року (а.с. 23).

Так, згідно копії трудової книжки вбачається, що позивач 01 вересня 1991 року зарахований студентом першого курсу денного факультету Української юридичної академії, яка відповідно до Указу Президента України перейменована у Національну юридичну академію України. 29 червня 1996 року відрахований з зазначеного навчального закладу, у зв’язку з закінченням навчання на денній формі. Отже, у період з 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року проходив навчання у Національній юридичній академії України (а.с. 45-48).

Рішенням № 5100 про відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший від 28 грудня 2017 року, було відмовлено у перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (а.с. 25).

Не погодившись з рішення відповідача про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі по тексту – Закон № 2453) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена ОСОБА_3 ради юстиції, ОСОБА_3 кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. (з урахуванням Рішення ОСОБА_4 Суду України від 08.06.2016 р. № 1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 р. № 545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Також, відповідно до Указів Президента України № 584/95 від 10 липня 1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та № 1061/2002 від 25 листопада 2002 року «Про внесення змін до Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584», до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку і навчання у вищих юридичних навчальних закладах період проходження строкової військової служби.

Пункт 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (редакція до 25.03.2015 року) передбачає, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», який діяв до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, ОСОБА_3 арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби, а також роботу на посадах прокурорів.

Вказані висновки узгоджуються із позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних судах Верховного Суду України у постанові від 06 липня 2016 року №П/800/426/14.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_4 України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституції і законами України.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституції України гарантій незалежності судді (частина 6 статті 47 вказаного Закону).

22.05.2008 року ОСОБА_4 Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, ОСОБА_4 Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». ОСОБА_4 Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_4 Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях ОСОБА_4 Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Також, Рішенням ОСОБА_4 Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016 були визнані неконституційними, зокрема, положення частини 3статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VIу редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, які передбачали зменшення розміру щомісячного грошового утримання судді.

При цьому ОСОБА_4 Суд України визначив порядок виконання рішення, відповідно до якого частина 3статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення ОСОБА_4 Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-VIII, а саме, «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Отже, враховуючи вищезазначені рішення ОСОБА_4 Суду, не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах положення Закону, які призводять до звуження прав судді, а саме, до зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки такі положення, як і положення Закону, поставлені на розгляд ОСОБА_4 Судом, визнані неконституційними та такими, що звужують права судді, шляхом зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд зазначає, що до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має бути зарахована половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

Судом встановлено, що позивач навчався у період з 01.09.1991 року по 29 червня 1996 року у Національній юридичній академії України імені ОСОБА_2 за денною формою навчання, що підтверджується записом у трудовій книжці, дипломом спеціаліста серії ВЕ№001736, а також додатком до диплому спеціаліста № 001736 (а.с. 17, 45-48, 42)

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку що відповідаче зобов’язаний був зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі – Національної юридичної академії імені ОСОБА_2 з 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року.

Таким чином, відповідач неправомірно відмовив позивачу у перерахунку призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці, а відповідне рішення № 5100 від 28 грудня 2017 року в частині не зарахування половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі – Національної юридичної академії імені ОСОБА_2 з 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року для перерахунку і виплати довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов’язання Добропільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 01 січня 2018 року з урахуванням раніше здійснених виплат, суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35,частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

З огляду на те, що позивач звернувся до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді 19 грудня 2017 року, то відповідно з урахуванням положень вищезазначеної статті Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» слід здійснити з першого числа наступного місяця, а отже 01 січня 2018 року.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірною відмову Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про перерахунок призначеного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, визнання рішення Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 5100 від 28 грудня 2017 року в частині не зарахування половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі – Національної юридичної академії імені ОСОБА_2 з 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року для перерахунку і виплати довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання протиправним та скасування його у цій частині, зобов’язання Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі – Національної юридичної академії імені ОСОБА_2 з 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року, зобов’язання Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 01 січня 2018 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірною відмову Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про перерахунок призначеного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, визнання рішення Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 5100 від 28 грудня 2017 року в частині не зарахування половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі – Національної юридичної академії імені ОСОБА_2 з 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року для перерахунку і виплати довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання протиправним та скасування його у цій частині, зобов’язання Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі – Національної юридичної академії імені ОСОБА_2 з 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року, зобов’язання Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 01 січня 2018 року з урахуванням раніше здійснених виплат – задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про перерахунок призначеного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1.

Визнати рішення Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 5100 від 28 грудня 2017 року в частині не зарахування половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі – Національної юридичної академії імені ОСОБА_2 з 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року для перерахунку і виплати довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання протиправним та скасування його у цій частині.

Зобов’язати Добропільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі – Національної юридичної академії імені ОСОБА_2 з 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року.

Зобов’язати Добропільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 01 січня 2018 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 20 лютого 2018 року в присутності позивача.

Повний текс рішення складено та підписано 28 лютого 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська B.В.