Рішення № 72460930, 26.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 р. Справа№805/487/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату, Генерального штабу збройних сил України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

19 січня 2018 року, позивач, ОСОБА_1, (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 84202, Донецька область, м.Дружківка, вул.Кірпічна, б.62) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецького обласного військового комісаріату (ідентифікаційний код 08301764, 87535, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Громової, б.67), Генерального штабу збройних сил України (ідентифікаційний код 24980888, 03168, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 6), в якому просив стягнути з Донецького обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у зв'язку із невиконанням постанов суду про поновлення на посаді за період з 17.08.2017 по день розгляду справи судом з урахуванням 238,54 грн. за кожний день, стягнути солідарно з Донецького обласного військового комісаріату та Генерального штабу збройних сил України моральну шкоду в розмірі 60000,00 грн. В обґрунтування позову зазначив, що постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/5196/15-а від 06.09.2017 визнано незаконним та скасовано наказ командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 10 листопада 2015 року № 867 в частині увільнення від займаної посади підполковника ОСОБА_1, військового комісара Дружківського міського військового комісаріату Донецької області і призначення на посаду військового комісару Софіївського районного військового комісаріату Дніпропетровської області; визнано незаконним та скасовано наказ т.в.о. Дружківського міського військового комісару від 08 грудня 2015 року № 124 в частині виключення підполковника ОСОБА_1 , військового комісара Дружківського міського військового комісаріату Донецької області зі списків особового складу військового комісаріату та всіх видів забезпечення з 8 грудня 2015 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді військового комісара Дружківського міського військового комісаріату Донецької області з 9 грудня 2015 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2016 по справі №805/823/16-а визнано незаконним та скасовано наказ начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 19 лютого 2016 року № 65, в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення військового звання; визнано незаконним та скасовано наказ начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 15 березня 2016 року № 112, в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас за пунктом "ж" ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та виключення зі списків особового складу Збройних Сил України; поновлено ОСОБА_1 на посаді військового комісара Дружківського міського військового комісаріату Донецької області; стягнуто з Донецького обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 лютого 2016 року по 05 травня 2016 року в сумі 18367,58 грн.

У зв'язку із невиконанням постанови Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2016 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2017 по справі №805/1938/17-а період з 06.05.2016 по 16.08.2017 визнано часом затримки виконання рішення суду та стягнуто з Донецького обласного військового комісаріату середній заробіток за час вимушеного прогулу в цей період. Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2016 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді станом на час звернення до суду не виконана, у зв'язку з чим просить стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду.

08 лютого 2018 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням осіб про дату судового засідання.

Копія ухвали отримана позивачем 10 лютого 2018 року, відповідачами 13 лютого 2018 року, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

У судове засідання призначене на 26 лютого 2018 року позивач не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, представники відповідачів до суду не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

21 лютого 2018 року до суду надійшов відзив Генерального штабу збройних сил України в якому зазначено, що позивачем не надано доказів спричинення моральної шкоди і не обґрунтованої її розмір, у зв’язку з чим, просив відмовити у задоволені позовних вимог.

26 лютого 2018 року до суду надійшов відзив Донецького обласного військового комісаріату в якому зазначено, що позивач з приводу позовних вимог до Донецького ОВ не звертався, рішення про відмову на приймалося, отже відсутні підстави для звернення з вказаним позовом до суду. Крім того, зазначив, що стягнення з суб’єкта владних повноважень заробітної плати за час вимушеного прогулу може здійснюватися в межах місячного строку. По суті зазначив, що рішення суду про поновлення на посаді ОСОБА_1 відповідач виконати не може, з огляду на певну процедуру. Отже, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу є неправомірним. Щодо стягнення моральної шкоди зазначив, що ОСОБА_1 за судовими рішеннями виплачено грошові кошти за час вимушеного прогулу, при цьому середньомісячна сума перевищує суму прожиткового мінімуму в України, з огляду на це, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі суд встановив наступне.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2016 у справі №805/823/16-а позов ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних сил України, Донецького обласного військового комісаріату про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України ОСОБА_2 від 19.02.2016 № 65 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення військового звання. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України ОСОБА_2 від 15.03.2016 № 112 в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас за п. «ж» ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та виключення зі списків особового складу Збройних Сил України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді військового комісара Дружківського міського військового комісаріату Донецької області. Стягнуто з Донецького обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.02.2016 по 05.05.2016 в сумі 18367,58 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2016 у справі № 805/823/16-а залишено без змін.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2017 у справі №805/1938/17-а позов ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних сил України, Донецького обласного військового комісаріату про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено. Стягнуто з Донецького обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді в період з 06.05.2016 по 16.08.2017 включно в розмірі 110205,48 грн.

З відзиву вбачається, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2016 у справі № 805/823/16-а в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді військового комісара Дружківського міського військового комісаріату Донецької області не виконана.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Суд зазначає, що згідно з положеннями п.3 ч. 1 ст.256 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Крім цього, частиною 5 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про наявність у роботодавця прямого та безумовного обов'язку негайного виконання рішення суду в частині поновлення особи на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

Відтак, суд вважає, що у суб'єкта владних повноважень був обов'язок щодо негайного виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2016 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді військового комісара Дружківського міського військового комісаріату Донецької області та стягнення з Донецького обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в сумі 7156,20 грн.

На момент розгляду цієї справи по суті постанова Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2016 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді не виконана.

Таким чином, оскільки постановами Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2016 по справі №805/823/16-а та від 16.08.2017 по справі №805/1938/17-а стягнуто з Донецького обласного військового комісаріату середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.02.2016 по 05.05.2016 в сумі 18 367,58 грн. та з 06.05.2016 по 16.08.2017 включно в розмірі 110 205,48 грн., тому період з 17.08.2017 по 26.02.2018 також є часом затримки виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч. 9 ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

У главі I КАС України (звернення до адміністративного суду та відкриття провадження в адміністративній справі) розділу III (провадження в адміністративній справі) не має будь-яких застережень щодо обов’язковості звернення позивача в порядку ст.267 КАС України у випадку несвоєчасного або неналежного виконання судового рішення.

Тобто, заборони щодо звернення позивача до суду саме з позовом про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за затримку виконання рішення не має, а так позивач діяв відповідно до норм КАС України.

При затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, такий працівник має право на оплату вимушеного прогулу. Це право передбачене ст. 236 Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

До спірних правовідносин суд застосовує ст. 236 КЗпП України з урахуванням правових позицій, висловлених Верховним Судом України у постанові від 23.06.2015 у справі № 21-63а13, від 01.07.2015 у справі № 6-435цс15 та від 16.12.2015 у справі № 6-648цс15.

Суд відзначає, що ст. 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 має право відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу через затримку виконання судового рішення за період з 17.08.2017 по 26.02.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2016 у справі №805/823/16-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 встановлено наступне.

Згідно довідки Донецького обласного військового комісаріату від 06.04.2016 № ФЗ/62 середньоденне грошове забезпечення позивача складає 238,54 грн. З відзиву вбачається, що надати розрахувати розмір середнього заробітку є неможливим, з огляду на те, що до грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Разом з цим, суд зазначає, що спір, між сторонами, щодо розміру середньоденного грошового забезпечення позивача відсутній.

Таким чином, за час вимушеного прогулу за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 17.08.2017 по 26.02.2018 включно з Донецького обласного військового комісаріату на користь позивача підлягає стягненню сума 46279,76 грн. (194 календарних дня х 238,54 грн.). у зв’язку з чим, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд критично ставиться на посилання відповідача про застосування місячного строку звернення, з огляду на те, що ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Звертаючись до суду 16 січня 2017 року позивачем не порушено строк звернення визначений ч.2 ст. 122 КАС України.

Щодо відшкодування та стягнення моральної шкоди у розмірі 60000,00 грн. суд зазначає наступне.

Положеннями ст.56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. №4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Цю частину позовних вимог позивач мотивував тим, що фактична втрата роботи призвела до погіршення фінансового стану родини, сварок і розладів в сім’ї.

Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди внаслідок протиправної поведінки відповідача, не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується; не підтвердив наявність причинного зв'язку між моральною шкодою і протиправним діянням відповідача.

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, визнання судом протиправною бездіяльності відповідача стосується виключно меж застосування законодавства про виконавче провадження, у той час як моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.

Керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату, Генерального штабу збройних сил України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Донецького обласного військового комісаріату (ідентифікаційний код 08301764, 87535, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Громової, б.67) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 84202, Донецька область, м.Дружківка, вул.Кірпічна, б.62) середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді в період з 17.08.2017 по 26.02.2018 включно в розмірі 46276 (сорок шість тисяч двісті сімдесят шість) грн. 76 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 28 лютого 2018 року.

Суддя Кошкош О.О.