Рішення № 72460674, 28.02.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року Справа № 804/8632/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_2, в якій позивач просить:

- звернути стягнення податкового боргу з громадянина ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1) в рахунок погашення податкового боргу з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 8497,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість виникла в результаті несплати нарахованих податкових зобов'язань від 28.05.2015 року №1071-15 та від 07.06.2016 року №5601618-0000 та не сплачених у встановлені законодавством терміни.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечував, в матеріалах справи містяться письмові заперечення на позов, в яких зазначено, що відповідач є платником єдиного податку на підставі свідоцтва платника єдиного податку, відповідно до пункту 297.1 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Окрім того, відповідач не отримував від позивача ніяких розрахунків відносно земельного податку, який звернено до стягнення. Щодо податкового повідомлення-рішення за №1071-15 від 28.05.2015 та №5601618-0000 від 07.06.2016, відповідно до якого визначено суму податкового зобов'язання за платежем - земельний податок з фізичних осіб у сумі 3862,46 та 4634,96 грн. відповідно, то відповідач з їх оскарженням звернувся до суду з позовом (справа №804/2218/17).

Згідно даних комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду” ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 року, суд відкрив провадження у справі №804/2218/17 за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до Криворізької північної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання незаконними, протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, визнання незаконною, протиправною та скасування податкової вимоги.

Ухвалою суду від 11.04.2017 року, суд зупинив провадження у справі до набрання рішенням законної сили у адміністративній справі №804/2218/17, яка розглядається Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень постановою від 20.06.2017 року у справі №804/2218/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/68447172), у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до Криворізької північної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання незаконними, протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.05.2015 №1071-15, від 07.06.2016 №5601618-0000, визнання незаконною, протиправною та скасування податкової вимоги від 04.09.2015 №1770-04 відмовлено повністю.

Правом на апеляційне оскарження ОСОБА_2 не скористався. Постанова від 20.06.2017 року набрала законної сили 30.11.2017 року.

З 15.12.2017 року діє нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 10 Розділу VII "Перехідні положення" якого визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 15.01.2018 року поновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В судове засідання призначене на 20.02.2018 року сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Від відповідача жодних заяв не надходило.

Зважаючи на наведене та з урахуванням приписів ч.3 ст.194, ч.ч. 1, 9 ст. 205 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 13.06.2006 за №22240000000033094, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця Серія В01 № 552886, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи; перебуває на податковому обліку в Криворізькій північній об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та знаходиться на спрощеній системі оподаткування та звітності, є платником єдиного податку на підставі свідоцтва платника єдиного податку Серії И № 869988 від 01.01.2011.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі договору купівлі - продажу від 04.12.2007 №ВКВ 354275 ОСОБА_2 придбав нежитлове приміщення, за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Валове, вул. Комсомольська, буд. 61.

Криворізькою північною об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення - рішення від 28.05.2015 №1071-15 (форми «Ф»), за яким визначено ОСОБА_2 податкове зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб у сумі 3862,46 грн. На вказану суму відповідачем сформовано податкову вимогу від 04.09.2015 №1770-04 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб, код платежу 18010700 у сумі 3862,46 грн.

Також, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення (форми "Ф") від 07.06.2016 №5601618-0000, за яким ОСОБА_3 визначено земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 4634,96 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 року у справі №804/2218/17 встановлено наявність правових підстав у контролюючого органу для визначення позивачу, як платнику податку, податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб та про обов’язок позивача щодо сплати цього виду податку у порядку, передбаченому Податковим кодексом України та в якій зазначено наступне.

Згідно з підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. ст. 125 і 126 цього Кодексу, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України. Згідно зі ст. 378 цього Кодексу право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа-підприємець можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV ПК та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з пунктом 291.2 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У пункті 269.2 статті 269 ПК України також передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Згідно з підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності і земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

У значенні наведених норм права, спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1,пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, правомірність рішень, якими визначено відповідачу до сплати суму податкового боргу з земельного податку в загальному розмірі 8497,42 грн., та на підставі яких позивачем заявлена вимога про стягнення податкового боргу, перевірена в судовому порядку, рішення не оскаржено та відповідно не скасовано, у зв’язку із чим підстави для відмови у позовних вимог відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості по земельному податку з фізичних осіб в сумі 8497,42 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо питання про розподіл судових витрат, то суд зазначає, що у відповідності до положень ч.2, 3 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки у справі не було залучення свідків та проведення експертиз, сплачена позивачем сума судового збору у загальному розмірі 1378,00 грн. (за платіжним дорученням №700 від 28.11.2016 року) не стягується з відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути кошти, які перебувають у власності ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1) в рахунок погашення податкового боргу з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 8497,42 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1