Ухвала суду № 72458684, 26.02.2018, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1627/17

Номер провадження 2/289/38/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2018 м. Радомишль

Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Сіренко Н.С., вирішуючи питання про прийняття до свого провадження цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Райдуга», треті особи на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості по виплаті вартості частини майна, -

ВСТАНОВИВ :

18.09.2017 року позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Райдуга» (далі СТОВ «Райдуга») на його користь 330 000,00 грн. заборгованості по виплаті вартості частини майна, пропорційній його частці у статутному капіталі СТОВ «Райдуга».

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено ОСОБА_4 (а.с.39).

Ухвалою судді Невмержицького І.М. від 19.09.2017 року справу відкрито провадження у справі (а.с.41) та в подальшому проводилися судові засідання (а.с.52-54, 69, 123).

14.02.2017 року ухвалою судді Невмержицького І.М. заявлено самовідвід та справу передано на повторний авторозподіл, в результаті якого головуючим по справі визначено ОСОБА_5.

При вирішенні питання про прийняття справи до свого провадження, суддею враховується, що 15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03.10.2017 року, яким, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс України викладений в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оглянувши матеріали цивільної справи, приходжу до наступного.

У відповідності до статті 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Зі змісту частини першої статті 167 Господарського кодексу України вбачається, що корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Згідно з частиною третьою статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК) під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Справи, що виникають з корпоративних відносин, - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Також і у рішенні Європейського суду з прав людини у справах «Сокуренко і Стригун проти України» зазначається, що термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, враховуючи вимоги чинного законодавства, практику Європейського суду з прав людини, суд буде вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції й у законному складі суду.

Таким чином приходжу до висновку, що, відповідно до змісту позовної заяви та доданих документів, спір виник з господарських відносин, який підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 21 ГПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Питання сплаченого судового збору вирішується у відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 1 частини 1 статті 205, 206 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Райдуга», треті особи на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості по виплаті вартості частини майна.

Роз'яснити позивачу, що вирішення спірних правовідносин відноситься до юрисдикції господарського суду Житомирської області в порядку господарського судочинства з урахуванням суб'єктного складу сторін та правил територіальної підсудності.

Зобов'язати управління Державної казначейської служби України в Радомишльському районі Житомирської області повернути ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3 300,00 грн., який був сплачений за квитанцією від 12.09.2017 № 3, внесений на рахунок № 31218206700519, відкритому в ГУ ДКСУ в Житомирській області, МФО 811039.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд Житомирської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя /підпис/ ОСОБА_5

Згідно з оригіналом

Суддя Н. С. Сіренко

"___" _____ 20 __

(дата засвідчення копії)