Ухвала суду № 72457701, 19.02.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/565/14-ц

Провадження № 2-і/461/1/18

У Х В А Л А

СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

19.02.2018 року Галицький районний суд м.Львова в складі: головуючого судді Волоско І.Р., секретар Мисько С.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Радченку В.Є. в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Управління Держземагенства у м. Львові, Львівського регіональної філії центру державного земельного кадастру, ОСОБА_2 про скасування ухвали, визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю, визнання недійсною державної реєстрації державного акту на право приватної власності на землю ,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді Галицького районного суду м. Львова Радченка В.Є. знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Управління Держземагенства у м. Львові, Львівського регіональної філії центру державного земельного кадастру, ОСОБА_2 про скасування ухвали, визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю, визнання недійсною державної реєстрації державного акту на право приватної власності на землю.

Під час судового засідання по даній справі 14.02.2018 року позивач ОСОБА_1 подала заяву про відвід судді Радченко В.Є. з мотивів упередженості.

Відповідно до ч.8 ст.40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове за сідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суд не вбачає необхідності повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Відповідно до частини 1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, встановлених законом ( ст.ст.126,129 Конституції України).

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України рішення судді і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов'язані з підготовкою, розглядом справ в судових інстанціях, перевіркою справ в апеляційному і касаційному порядку, звернення рішення до виконання, тощо) можуть оскаржуватися в чинному в даний час порядку.

Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23 травня 2001 №6-рп\2001 судоустрій і судочинство визначаються виключно законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

В п.10 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 13.06.2007 р. «Про незалежність судової влади» зазначено наступне. Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Із заяви позивача ОСОБА_1 вбачається, що остання заявила відвід судді Радченко В.Є., оскільки йому не довіряє, а суд (суддя Радченко В.Є.) вважає, що заява про відвід ОСОБА_1 є необґрунтована.

Ч.4 ст. 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Головуючим суддею Радченко В.Є. не допускались порушення чи зловживання при розгляді справи, які б могли свідчити про його упередженість, очевидність майбутнього судового рішення і тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відводу, передбачених ст. 36 ЦПК України.

Керуючись ст. 36, 37, 40 ЦПК України, суд , -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Радченку В.Є. в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Управління Держземагенства у м. Львові, Львівського регіональної філії центру державного земельного кадастру, ОСОБА_2 про скасування ухвали, визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю, визнання недійсною державної реєстрації державного акту на право приватної власності на землю - відмовити.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя І.Р.Волоско.