Рішення № 72457340, 15.02.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/6434/17

2-а/310/25/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства Оборони України про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити дії в якому зазначив, що він проходив військову службу у період з 23.03.1982 року по 07 травня 1984 року та має статус інваліда війни. Під час виконання обов’язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії він отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, шиї, правої руки, лівої ноги, контузію головного мозку у 1983 році. Йому була встановлена 3 група інвалідності у зв’язку з пораненням, контузією та захворюваннями, пов’язаними з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. У травні 2016 року він звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою про направлення особистих документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975. У серпні 2016 року він отримав витяг з протоколу №38 від 03 червня 2016 року засідання комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги МОУ, яким йому було повернуто документи, оскільки він не надав документи, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що вони не пов’язані з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння. Вважає рішення відповідача таким, що не відповідає вимогам Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме безпідставне вимагання від нього документального підтвердження про причину та обставини поранення, оскільки з наданих ним до комісії документів, а саме військового квитка вбачається, що він проходив військову строкову службу та 07 травня 1984 року звільнений в запас відповідно до Наказу МО СССР №63 від 29 березня 1984 року, тобто за закінченням строку служби, а не за вироком суду. Інформації про те, що він не був притягнений до кримінальної відповідальності в період отримання травми була наявна в матеріалах поданої ним до комісії заяви. Про порушення прав йому стало відомо у вересня 2017 року, тоді він і звернувся за правовою допомогою. Просив поновити строк на звернення до суду, визнати протиправними дії МО України щодо не призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку із настанням ІІІ групи інвалідності, внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обов’язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов’язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу в зв’язку з настанням ІІІ групи інвалідності, внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обов’язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 206 700 грн., а також стягнути на його користь судові витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутності та відсутності його представника, на позовних вимогах наполягали, просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду письмові заперечення в яких позовні вимоги не визнав, оскільки при визначенні права особи на отримання одноразової грошової допомоги Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» делеговано КМУ визначати порядок проведення компенсаційних виплат та умови за яких вони здійснюються, тому при призначення розміру грошової допомоги необхідно керуватися постановою КМУ. На виконання приписів п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ, постановою КМУ від 25.12.2013 року №975 затверджено «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Позивач отримав інвалідність 14.03.2016 року, тому підпадає під дію Постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975, яка набрала чинності 01 січня 2014 року. До переліку документів які подаються до уповноваженого структурного підрозділу державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки, призначення та оформлення виплат, визначених пунктом 11 зазначеного порядку входять копії документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального та адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Позивач не наддав цих документів, тому протоколом №38 від 03 червня 2016 року комісією МОУ було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Також вважав, що позивач пропустив строк на оскарження рішення МОУ до адміністративного суду про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки позивач отримав протокол №38 від 03.06.2016 року в серпні 2016 року, тобто мав право оскаржити рішення в місячний термін до вересня 2016 року, проте позов подав 14 вересня 2017 року. Доводи позивача про те, що йому стало відомо про порушення його прав з моменту звернення до адвоката вважає не прийнятними. Не погоджується з вимогами позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1500 грн. у зв’язку з тим, що державою вже передбачено надання безоплатної правової допомоги визначеним законодавствам особам. Позивач даним правом не скористався, тому вимоги про стягнення витрат в розмірі 1500 грн. вважає безпідставними. Підкреслив, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги є формою втручання виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Просив в задоволенні позову відмовити.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Згідно військового квитка серія НК №4708774 та довідки Бердянського об’єднаного міського військового комісаріату №119 від 17.03.2016 року ОСОБА_1 проходив військову службу з 23.03.1982 року по 17.05.1984 рік (а.с.9-10, 12).

Відповідно до посвідчення серії АБ №199397 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (а.с.7).

Із висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 2467/ж від 09.12.2015 року, складеного відносно ОСОБА_1, при огляді якого виявлено рубці, які є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені в період проходження служби під час виконання бойових дій в 1983 році (а.с.14).

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв МО України №4812 від 16.12.2015 року множинні вогнепальні осколкові поранення голови, шиї, правої руки, лівої ноги (контузія головного мозку – 1983 р.) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2467/ж від 09.12.2015 року, виданого Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, що в подальшому призвело до розвитку: «Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді після травматичної дисциркуляторної енцефалопатії 2 ст., з церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вираженим вестибуло0атактивним синдромом, кризами симпатоадреналового характеру 1-2 рази на тиждень, антено-тривожно-невротичним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією 2-3 ст., мне стичним зниженням, вегетативною дисфункцією. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з лікворо-динамічними порушеннями, стійким цефалічним синдромом», що підтверджуються медичними та військово-обліковими документами – поранення (контузія) та захворювання пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 13).

Захворювання позивача та проходження лікування підтверджуються також виписками із медичних карт стаціонарного хворого та консультативними висновками (а.с.15-17).

За довідкою серії АВ №0550980 від 14.03.2016 року ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності у зв’язку з пораненнями, контузією, захворюваннями пов’язаними з виконанням обов’язку військовослужбовця в державах де проводились бойові дії (а.с. 11).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Бердянської районної державної адміністрації №1 від 08.04.2016 року ОСОБА_1 має статус інваліда війни третьої групи з 04.04.2016 року по 01.04.2018 року (а.с.7, 8).

Із витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №38 від 03 червня 2016 року видно, що комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовців, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975. У зв’язку з викладеним, документи ОСОБА_1 повертаються обласному військовому комісаріату (а.с.19).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 16 зазначеного Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

У відповідності до пункту 6 зазначеного порядку, одноразова грошова допомога призначається і виплачується:

1) військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою за відомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» не визначає який саме документ свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Відповідачем не заперечувалося, що до заяви про виплату одноразової допомоги позивачем було додано всі необхідні документи, окрім документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, що саме й стало підставою для повернення документів на доопрацювання відповідачем, але з таким суд не може погодитися, оскільки обставини поранення підтверджуються наданим позивачем витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №4812 від 16.12.2015 року, висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 09.12.2015 року №2467 та іншими медичними документами.

Крім того, слід зазначити, що на законодавчому рівні форма документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження не визначена, не встановлена та не затверджена, а тому вимога відповідача щодо необхідності надати позивачу докази того, що він отримав поранення (контузії, травми або каліцтва) та йому встановлена ІІІ група інвалідності при обставинах, які не пов'язані з вчиненням ним злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження є такою, що не відповідає вимогам закону та не може бути підставою для обмеження його права на отримання одноразової грошової допомоги.

Суд вважає, що за таких обставин посилання відповідача на необхідність надання додаткових доказів того, що причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження є протиправним, а тому позивачем подано всі необхідні документи, передбачені п. 11 вищезазначеного порядку.

Згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги по ІІІ групі інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, виникло з моменту встановлення йому ІІІ групи інвалідності, а саме 14.03.2016 року в зв’язку із захворюваннями, які пов’язані з виконанням обов’язків військової служби.

Враховуючи, що ОСОБА_1 з 14.03.2016 року вперше встановлено ІІІ групу інвалідності і він не отримував одноразової грошової допомоги, суд вважає, що «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» поширюються на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем.

Також слід відмітити, що порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» врегульований наказом Міноборони № 530 від 14.08.2014 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей».

Відповідно до п. 4.6 цього наказу документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласними військовими комісаріатами.

Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги, згідно з п. 4.8 зазначеного наказу подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України.

Судом встановлено, що позивачем подано повний перелік документів, необхідних для призначення грошової допомоги, які військкоматом надіслано до Міністерства оборони України, для вирішення питання щодо можливості виплати, але відповідач у встановленому порядку зазначені документи не розглянув та не прийняв відповідного рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Діючі нормативні акти не передбачають повноваження відповідача на повернення документів на доопрацювання.

Таким чином, відповідачем порушено право позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів та прийняття у встановленому порядку відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладене, суд вважає, що розгляд заяви позивача відбувся без дотримання встановленого порядку, оскільки будь-яке рішення з даного питання Міністерством оборони не приймалося, тому порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому інвалідності ІІІ групи та зобов'язання Міністерство оборони України розглянути заяву позивача у відповідності до вимог Порядку №499.

За таких обставин Міністерством оборони України прийнято протиправне рішення про необхідність повернення документів на доопрацювання, яке оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.06.2016 року № 38, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вимоги про зобов'язання Міністерство оборони України вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової допомоги не можуть бути задоволені з огляду на те, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідача.

У порушення порядку ст. 134 КАС України позивачем не підтверджено належними доказами витрати на професійну правничу допомогу, а тому підстави для стягнення такої відсутні.

Керуючись ст.ст. 134,139,241-246,255,295,297 КАС України, ЗУ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 26 грудня 2013 року, наказом Міноборони № 530 від 14.08.2014 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання документів стосовно виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку з настанням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, отриманих ним під час виконання обов’язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути документи ОСОБА_1 з питання призначення одноразової грошової допомоги в зв’язку з настання ІІІ групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби з прийняттям рішення згідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя