Постанова № 72456606, 27.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ справи: 755/11035/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1987/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Соколової В.В., Чобіток А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» - Сокуренка Євгена Сергійовича на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року,

встановив:

у липні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором, укладеним між ним та відповідачем 01 березня 2011 року, посилаючись на те, що відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 63 334 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п 8 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що 01 березня 2011 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в розмірі 15 200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості. Позивач зазначав, що відповідач не виконала належним чином свої зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка складається з 9 523 грн. 50 коп. тіла кредиту, 47 068 грн. 69 коп. відсотків за користування кредитними коштами, 3 250 грн. заборгованості за пенею та комісією, а також штрафі у розмірі 500 грн. та 2 991 грн. 11 коп.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року у задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено наявності заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором. Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на ст.ст. 526, 626, 628, 638, 639, 1054 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 березня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, який складається з Анкети-заяви, Умов та правил банківських послуг та Тарифів банку, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 15 200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Згідно електронної копії Довідки про закриття картки від 15 серпня 2014 року картка НОМЕР_1 та всі технічні рахунки, які використовувались для її роботи, було закрито.

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було помилково зроблено висновок про те, що заборгованість відповідача була погашена, а карткові рахунки закриті, у зв'язку з тим, що при укладенні спірного кредитного договору відповідачу було відкрито картковий рахунок НОМЕР_2 Однак, такі доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки не підтверджені жодними доказами.

При зверненні до суду з позовом та апеляційною скарго, позивачем не було надано доказів на підтвердження того, яку саме картку було видано відповідачу. Апелянт зазначав, що у відповідача в банку відкрито декілька рахунків, а тому надана довідка не може свідчити про те, за яким саме кредитним договором відповідачем було погашено заборгованість. Однак, доказів на підтвердження наявності у відповідача інших кредитних договорів, укладених з ПАТ КБ «Приватбанк» до суду також надано не було.

Крім того, п. 1.1.7.42 Умов надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною кредитного договору, визначено, що сторони визнають, що дія Договору припиняється в момент закриття останнього рахунку клієнта, відкритого в рамках Договору. За наявності у Клієнта на момент закриття останнього рахунку непогашеної заборгованості перед банком, дія Договору припиняється після погашення такої заборгованості.

Вказані обставини свідчать про те, що станом на день видачі відповідачу довідки про закриття карткового рахунку, заборгованість ОСОБА_3 перед банком була відсутня. Представником апелянта не було наведено доводів, підтверджених доказами, про те, у зв'язку з чим відповідачу була видана така довідка, за наявності у неї заборгованості перед ПАТ КБ «Приватбанк».

Також слід звернути увагу на те, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж за кредитним договором було здійснено відповідачем у серпні 2014 року, і довідку про закриття карткових рахунків було видану відповідачу також у серпні 2014 року.

Не може слугувати доказом наявності укладеного між сторонами іншого кредитного договору наданий до суду апеляційної інстанції розрахунок заборгованості за договором б/н від 02 травня 2012 року, оскільки нараховані та сплачені суми заборгованості у вказаному розрахунку повністю збігаються з сумами, які містять у розрахунку за договором від 01 березня 2011 року.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» - СокуренкаЄвгена Сергійовича залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді