Постанова № 72456591, 27.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року м. Київ

Справа № 22-2573 Головуючий у1-й інстанції - Ул'яновська О.В.

Унікальний №759/5503/16-ц Доповідач - Пікуль А.А.

Апеляційний суд міста Києва. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

НевідомоїТ.О.

секретар Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Служба у справах дітей Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення порядку користування приміщеннями квартири, виділення частини житлового приміщення в натурі, визнання його об'єктом права власності,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 пред'явила позов до відповідачів про встановлення (у тексті позовної заяви - зміну) порядку користування приміщеннями квартири, виділення частини житлового приміщення в натурі, визнання його об'єктом права власності.

Позивач просила суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між її співвласниками, надавши у користування ОСОБА_4 житлову кімнату площею 12,5 кв. м, ОСОБА_5 житлову кімнату площею 13,9 кв. м, ОСОБА_3 та членам її сім'ї житлову кімнату площею 17,6 кв. м та вбудовану шафу площею 1,2 кв. м; визнати спільним майном загального користування коридор площею 15,0 кв. м, кухню площею 8,6 кв. м, ванну кімнату площею 2,6 кв. м, вбиральню площею 1 кв. м.

Виділити ОСОБА_4 у натурі кімнату площею 12,5 кв. м та визнати її об'єктом права приватної власності ОСОБА_4, припинити право власності ОСОБА_3 на 1,5 кв. м житлової площі з виплатою їй грошової компенсації ринкової вартості у розмірі 25 503 грн. 32 коп. за рахунок позивача.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, позивачу та відповідачу ОСОБА_5 здійснювалися перешкоди із боку ОСОБА_3 у користуванні правом власності спірною квартирою.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Суд встановив порядок користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1, надавши у користування ОСОБА_4 житлову кімнату площею 12,5 кв. м, ОСОБА_5 житлову площу 13,9 кв. м, ОСОБА_3 та членам її сім'ї житлову кімнату площею 17,6 кв. м та вбудовану шафу площею 1,2 кв. м, а коридор площею 15,0 кв. м кухню площею 8,6 кв. м, ванну кімнату площею 2,6 кв. м та вбиральню площею 1,0 кв. м. визнано судом спільним майном загального користування.

У задоволенні позовних вимог про виділення ОСОБА_4 у натурі кімнату площею 12,5 кв. м та визнати її об'єктом права приватної власності ОСОБА_4, припинення права власності ОСОБА_3 на 1,5 кв. м житлової площі з виплатою їй грошової компенсації ринкової вартості у розмірі 25 503 грн. 32 коп. за рахунок позивача судом відмовлено.

Суд вирішив питання розподілу судових витрат між сторонами.

Не погодившись з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог про встановлення порядку користування приміщеннями квартири, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі (а.с.143-144).

У своєму відзиві на апеляційну скаргу представник позивача, адвокат ОСОБА_11, заперечував проти її задоволення та вказав, що рішення суду в його оскаржуваній частині відповідає нормам матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, та правовим позиціям Верховного Суду України щодо їх застосування.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про виділення частини житлового приміщення в натурі, визнання його об'єктом права власності сторонами не оскаржується, а тому у апеляційному порядку в цій частині не перевіряється.

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII " Перехідні положення" ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В суд апеляційної інстанції ОСОБА_5 та треті особи не з'явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Відповідно до завіреного штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотного повідомлення про вручення судової повістки ОСОБА_5 отримала судову повістку-повідомлення про дату, місце та час розгляду справи у апеляційному суді 20 лютого 2018 року (а.с.170).

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність ОСОБА_5 та третіх осіб, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення ОСОБА_3, яка підтримала подану нею апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити, ОСОБА_4 та її представника, адвоката ОСОБА_11, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

В рамках даної справи сторонами не оспорюються встановлені районним судом обставини щодо належності позивачці ОСОБА_4 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування та належності ОСОБА_3 на праві власності 1/2 частини указаної квартири на підставі договору купівлі-продажу.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів убачається, що ОСОБА_5 є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування, право власності посвідчене реєстраційним посвідченням від 10 грудня 2003 року (а.с.12-13).

Докази того, що за оспореним ОСОБА_3 та визнаним судом недійсним договором дарування ОСОБА_5 своєї частини спірної квартири ОСОБА_12 останньою було зареєстроване право власності на це майно за собою і сторони за договором дарування не були повернуті у попередній стан, у розпорядженні суду відсутні.

Таким чином, наявні у розпорядженні суду докази свідчать про те, що ОСОБА_5 є власником 1/4 частини спірної квартири, доказів іншого ОСОБА_3 суду не надано, тому доводи апеляційної скарги у цій частині не можуть бути прийняті у якості підстав для скасування рішення.

При визначенні розміру житлових кімнат та підсобних приміщень квартири суд бере за основу технічний паспорт на квартиру, виготовлений ТОВ "Київське бюро технічної інвентаризації" станом на 26 травня 2006 року (а.с.17-18).

Відповідно до технічного паспорту квартира АДРЕСА_1 складається із трьох житлових кімнат загальною площею 44,0 кв. метрів у тому числі: перша кімната - 13,9 кв. м; друга кімната - 17,6 кв. м; третя кімната - 12,5 кв. м, кухні - 8,6 кв. м, ванної кімнати - 2,6 кв. м, вбиральні - 1,0 кв. м, коридору - 15,0 кв. м., вбудованої шафи - 1,2 кв. м та лоджій - 7,1 кв. м, загальна площа квартири складає 79,5 кв. м.

Доводи апеляційної скарги про те, що вбудована шафа 1,2 кв. м демонтована, приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки не оспорюються позивачем. В свою чергу ОСОБА_3 пояснила, що за рахунок демонтажу вбудованої шафи збільшилася площа коридору.

Сторони фактично визнають той факт, що спірна квартира не може бути поділена між ними в натурі.

Позивачка з посиланням на положення ст. 358 ЦК України звернулася до суду з позовом про встановлення порядку користування приміщеннями квартири, яка перебуває у спільній частковій власності сторін, та просить суд встановити порядок користування спірною квартирою, надавши у користування ОСОБА_4 житлову кімнату площею 12,5 кв. метрів, ОСОБА_5 житлову кімнату площею 13,9 кв. метрів, ОСОБА_3 та членам її сім'ї житлову кімнату площею 17,6 кв. метрів та вбудовану шафу площею 1,2 кв. метри. Усі допоміжні приміщення квартири залишити у спільному користуванні сторін.

Спірна квартира не має жодної житлової кімнати, відповідної до ідеальної долі кожного із співвласників у житловій площі спірної квартири - 11.0 кв. метрів для власників 1/4 частини квартири та 22,0 кв. метри для власника 1/2 частини квартири ОСОБА_3

Із взаємоузгоджених пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час апеляційного розгляду убачається, що час вирішення справи спірною квартирою користується лише один зі співвласників - ОСОБА_3

ОСОБА_3 пояснила суду, що вона займає дві ізольовані житлові кімнати: житлову кімнату площею 12,5 кв. метрів та житлову кімнату площею 13,9 кв. метрів, та бажає залишити за собою ці дві житлові кімнати, а кімнатою площею 17,6 кв. метрів, яка зараз стоїть зачиненою і потребує капітального ремонту, нехай спільно користуються двоє інших співвласників, які є одностатевими родичами.

Площа наведених двох кімнат (12,5 кв. метрів та 13,9 кв. метрів, загалом - 26,4 кв. метри) на 4,4 кв. метри перевищує долю ОСОБА_3 у житловій площі квартири.

Слід враховувати, що порядок володіння і користування майном, що належить на праві спільної часткової власності, встановлюється саме між співвласниками цього майна. Тому, ураховуючи положення ч.3 ст. 319 ЦК України, наявність у одного із співвласників членів сім'ї, яким він має намір дозволити чи дозволив користуватися належним йому майном, не може бути підставою для надання цьому співвласнику переваг перед іншими при встановленні порядку користування спільним майном.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 у цій частині відхиляються апеляційним судом як безпідставні.

За правилом ч.3 ст. 319 ЦК усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема при встановленні порядку користування будинком кожному із співвласників передається в користування конкретна частина будинку, виходячи із його частки в праві спільної власності на будинок. Разом з тим виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Встановлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень в натурі, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них (постанова Верховного Суду України від 03.04.2013 року № 6-12 цс 13).

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2016 року № 6-1500цс 15, оскільки правовідносини щодо порядку встановлення користування спільним майном не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Відповідно до роз'яснень п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" №20 від 22 грудня 1995 року (з наступними доповненнями) квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Ураховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, роз'яснення та правові позиції Верховного Суду України у контексті обставин даної справи, суд вважає, що виділення позивачці у користування житлової кімнати площею 12,5 кв. метрів, яка є наближеною за розміром до ідеальної долі позивача у житловій площі квартири, оскільки лише на 1.5 кв. метра перевищує її розмір, буде відповідати вимогам розумності і справедливості та не порушить балансу рівності прав співвласників, на відміну від виділення ОСОБА_3 у користування двох житлових кімнат, що за своєю загальною площею - 26,4 кв. метри, на 4,4 кв. метри перевищує долю ОСОБА_3 у житловій площі квартири.

Той факт, що житловою кімнатою площею 12,5 кв. метрів зараз користується ОСОБА_3, та члени її сім'ї, у контексті обставин даної справи не може бути підставою для відмови у позові. Доказів проведення у цій кімнаті коштовного ремонту ОСОБА_3 суду не надала. Наявність ремонту також не є підставою для відмови в даному позові, а може бути підставою для самостійного позову про відшкодування його вартості.

У даній справі ОСОБА_4 не має повноважень представляти інтереси ОСОБА_5 Сама відповідач, ОСОБА_5, діючи на власний розсуд, не висловила своєї думки щодо порядку користування приміщеннями спірної квартири. Кімната, яку просить виділити у користування ОСОБА_5 позивач - житлова кімната площею 13,9 кв. метрів, майже на три метри перевищує долю ОСОБА_5 у житловій площі квартири. На час вирішення спору цей співвласник фактично не користується спірною квартирою.

Ураховуючи ці обставини у їх сукупності та взаємному зв'язку, апеляційний суд приходить до висновку, що при встановленні порядку користування квартирою дві ізольовані житлові кімнати: площею 13,9 кв. метрів та площею 17,6 кв. метрів з лоджією слід виділити у спільне користування відповідачів, які, у разі виникнення між ними спору, вирішать це питання між собою.

За правилом ч.4 ст.367 ЦПК суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч.2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки районний суд в порушення вимог ст. 358 ЦК України встановив порядок користування приміщеннями квартири не тільки між її співвласниками, а також між особами, які мають право сервітуту, апеляційний суд вважає за необхідне вийти за межі апеляційної скарги та встановити порядок користування квартирою між її співвласниками.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині вирішення позовних вимог про встановлення порядку користування приміщеннями квартири та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про встановлення порядку користування приміщеннями квартири скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1.

Виділити у користування ОСОБА_4 ізольовану житлову кімнату площею 12,5 кв. метрів з лоджією.

Виділити у спільне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 дві ізольовані житлові кімнати: площею 13,9 кв. метрів та площею 17,6 кв. метрів з лоджією.

Підсобні приміщення квартири: кухню площею 8,6 кв. метрів; вбиральню площею 1,0 кв. метр; ванну кімнату площею 2,6 кв. метри; коридор площею 15,0 кв. метрів із вбудованою шафою 1,2 кв. метри, залишити у спільному користуванні ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Стягнути на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_3, ОСОБА_5 - по 275 грн. 60 коп. (двісті сімдесят п'ять грн. 60 коп.) з кожної, в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 лютого 2018 року.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О.Невідома