Постанова № 72456578, 22.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ справи: 757/16456/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2339/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Батрин О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Соколової В.В., Чобіток А.О.

при секретарі - Шепель К.В.

розглянувши у відкритому судовомузасіданні в м. Києві виділені матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики

та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року,

встановив:

у квітні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 на його користь заборгованості за договором позики та просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Ухвалами Печерського районного суду від 22 квітня 2016 року було відкрито провадження у справі та задоволено заяву про забезпечення позову, накладено арешт на належну ОСОБА_4 квартиру.

У липні 2016 року представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на іншу квартиру, належну відповідачу, та грошові кошти.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 22 липня 2016 року вказану заяву було задоволено частково, накладено арешт на належну відповідачу квартиру.

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики. Також ОСОБА_6 просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на належний відповідачу будинок АДРЕСА_1, посилаючись на те, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою заяву задовольнити, посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п 8 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7, дослідивши виділені матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_4 посилалась на те, що 08 вересня 2014 року між ОСОБА_3 та компанією «Compass invest team LP» було укладено договір позики, відповідно до якого передано ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 250 000 Євро строком до 23 вересня 2016 року. Зазначала, що вона набула право вимоги за вказаним договором позики відповідно до договору переуступки прав вимоги, укладеного 28 квітня 2017 року між нею та компанією «Compass invest team LP».

Також ОСОБА_4 просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_3 будинок, посилаючись на те, що він не виконує свої зобов'язання за договором позики, та враховуючи значну суму заборгованості, і невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що реальна загроза невиконання рішення суду відсутня, оскільки на час укладення договору переуступки прав, на підставі

якого ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом, компанія «Compass invest team LP» була ліквідована.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак, судом першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову було фактично вирішено питання щодо обґрунтованості позовних вимог, що не відповідає вимогам процесуального права.

В ст. 149 ЦПК України передбачено забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Заява про забезпечення позову повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення позову.

В даному випадку між сторонами виник спір щодо заборгованості за договором позики, яку просить стягнути з відповідача на свою користь ОСОБА_4, та яка складає 316 875,98 дол. США., що, враховуючи значний розмір заборгованості, може унеможливити виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що 30 листопада 2017 року позовні вимоги первісного та зустрічного позову були роз'єднані, а позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 виділено в окреме провадження.

Вказані обставини свідчать про те, що підстави для забезпечення позову ОСОБА_4 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 - відсутні. ОСОБА_4 не позбавлена права звернутись до суду із такою заявою про забезпечення в ході розгляду справи за її позовом.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2018 року.

Головуючий

Судді