Постанова № 72456570, 26.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/2499/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 756/17038/17

26 лютого 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- БорисовоїО.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 січня 2018 року, постановлену під головуванням судді Андрейчук Т.В., про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_2 до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, -

в с т а н о в и в :

15 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори, в якому просила скасувати постанову державного нотаріуса Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Кравця Я.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язати нотаріуса видати їй Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона є спадкоємицею і прийняла спадщину за своїм померлим дядьком ОСОБА_4. Проте, так як спадкове майно знаходиться на території Автономної Республіки Крим, яка наразі анексована Російською Федерацією, державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори відмовлено їй у вчиненні нотаріальної дії та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Вважає, що таке рішення нотаріуса порушує її права, так як вона є єдиною спадкоємицею померлого, вчинила весь необхідний обсяг дій для оформлення спадщини, подала всі потрібні документи, надала оригінали правовстановлюючих документів для огляду, а тому є всі законні підстави для видачі їй свідоцтва.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15 січня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій визнано неподаною та повернено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 січня 2018 року скасувати та направити матеріали позовної заяви до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою і постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначила, що нею було сплачено судовий збір шляхом переведення необхідної суми коштів з банківського рахунку свого чоловіка ОСОБА_5. Вказані кошти, в силу положень статей 60, 61 СК України, є спільним майном подружжя, а тому вона мала законне право здійснити оплату судового збору за їх рахунок. Зазначила, що нею до позовної заяви було долучено копію свідоцтва про шлюб, тобто, твердження суду про те, що вона не надала документів, які б свідчили на користь того, що ОСОБА_5 має право сплачувати від її імені платежі, є помилковим. Посилалася на те, що чинним законодавством встановлено вимоги про зарахування визначеної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, проте не встановлено вимог щодо перевірки джерел походження таких коштів і осіб, які здійснили операцію по їх перерахуванню. Вказала, що такі формальні дії з боку суду першої інстанції перешкоджають їй в доступі до правосуддя, яке гарантоване Конституцією України і Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, п. 14 ч. 1 ст. 353, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 січня 2018 року розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк протягом десяти днів для усунення недоліків позову, шляхом подання до суду: документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 1280,00 грн. або документів, що підтверджують наявність у позивача пільг по сплаті судового збору; нової редакції позовної заяви із зазначенням в ній посилання на доказ - належним чином оформлену постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

05 січня 2018 року до Оболонського районного суду міста Києва від ОСОБА_2, в порядку виконання ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року, надійшла заява про усунення недоліків позову з додатками: платіжним дорученням №Р24А348649140А36477 від 02 січня 2018 року на суму 1280,00 грн. та позовною заявою в новій редакції, із зазначенням того, що постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії відсутні в позивача, проте наявна в матеріалах спадкової справи, яку остання просить витребувати.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15 січня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій визнано неподаною та повернено.

Визнаючи позов ОСОБА_2 неподаним і повертаючи його, суд першої інстанції посилався на положення статей 175, 177, 185 ЦПК України, зазначаючи, що позивач не усунула визначених судом недоліків, так як платіжне доручення №Р24А348649140А36477 від 02 січня 2018 року на суму 1280,00 грн. не підтверджує сплату нею збору, оскільки платником в ньому зазначено іншу особу - ОСОБА_5, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ця особа має право діяти від імені позивача при оплаті судового збору.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам цивільного процесуального законодавства.

Так, згідно ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частина 4 статті 177 ЦПК України передбачає, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. (стаття 133 ЦПК України)

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

З сукупного аналізу вказаних положень законодавства варто зробити висновок про те, що під сплатою судового збору розуміється надходження до спеціального фонду Державного бюджету України визначеної законом суми коштів за подання до суду конкретно визначеної позовної заяви.

Як встановлено з матеріалів справи, на усунення недоліків позову, ОСОБА_2 було подано платіжне доручення №Р24А348649140А36477 від 02 січня 2018 року, яке свідчить про перерахування коштів в розмірі 1280,00 грн. за подання позовної заяви на спеціальний рахунок Оболонського районного суду міста Києва.

Зазначаючи, що платіжне доручення №Р24А348649140А36477 від 02 січня 2018 року на суму 1280,00 грн. не може вважатися документом, що підтверджує сплату судового збору в розумінні ст. 177 ЦПК України, суд першої інстанції не посилався на те, що грошові кошти за подання позову у визначеній судом сумі не надійшли на рахунок суду, як того вимагає Закон України «Про судовий збір», чи проведений платіж неможливо ідентифікувати як такий, що сплачений за подання саме цього позову.

Всі висновки суду першої інстанції щодо невиконання ОСОБА_2 вимог ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року ґрунтувалися виключно на тому, що операція по перерахування коштів в якості судового збору була проведена від імені іншого платника, хоча закон не передбачає необхідності перевіряти джерела коштів, за рахунок яких сплачується збір, та особу, якою безпосередньо здійснено фінансову операцію.

Як роз'яснено в пункті 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).

Таким чином, Законом України «Про судовий збір» не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжного документу про сплату судового збору, зокрема не вимагається, щоб в графі «Платник» було зазначено саме ту особу, якою подану позовну заяву чи скаргу. Достатнім для підтвердження належного виконання вимоги про підтвердження сплати судового збору є подання документу, що свідчить про перерахування визначеної суми коштів на реквізити рахунку суду із зазначенням того, за яку позовну заяву даний збір сплачено.

Враховуючи зазначене та те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо того, що грошові кошти за платіжним дорученням №Р24А348649140А36477 від 02 січня 2018 року не надійшли на рахунок суду чи платіж неможливо ідентифікувати як такий, що був сплачений за подання цього позову, так як позивачем ОСОБА_2 надано суду документ, що підтверджує проведення операції по переведенню до спеціального фонду коштів у розмірі, що був визначений в ухвалі суду про залишення позову без руху, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не виконано вимог ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року.

За правилом ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції .

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 є обґрунтованими, ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 15 січня 2018 року про повернення позовної заяви постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому, підлягає скасуванню з одночасним направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 січня 2018 року скасувати та направити справу до Оболонського районного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженау касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2018 року.

Головуючий: Судді: