Постанова № 72456498, 21.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 752/1456/17-ц Номер провадження 22-ц/796/1338/2018Головуючий у суді першої інстанції О.О. КолдінаДоповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач21 лютого 2018 року місто Київ

Номер справи 752/1456/17-ц

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач)

судді: Вербової І.М., Шахової О.В.,

секретар судового засідання: Горак Ю.М.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «КДД Інжиніринг»

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт»

відповідач Приватне акціонерне товариство «Київмісьбуд - 1»

відповідач Генеральна прокуратура України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року, постановлену у складі судді Колдіної О.О. в приміщенні Голосіївського районного суду м.Києва (інформація про час ухвалення судового рішення та дату складення повного тексту судового рішення відсутня)

в с т а н о в и в :

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «КДД Інжиніринг», ТОВ «Оболоньторгстандарт», ПрАТ «Київмісьбуд - 1», Генеральної прокуратури України про відновлення становища, що існувало до порушення. Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власником квартири 17 по АДРЕСА_1 у м. Києві. Відповідачі ТОВ «КДД Інжиніринг», ТОВ «Оболоньторгстандарт», ПрАТ «Київмісьбуд - 1» проводять будівництво житлово - офісного центру по вул. Горького, 74-78 у м. Києві, на ділянці, що знаходиться в постійному користуванні Генеральної прокуратури України, зовнішня довга стіна якого збудована з порушенням ДНБ прямо біля квартири позивача, що прямо порушує її право, а тому вона просить суд відновити становище, яке існувало до порушення шляхом зобов'язання відповідачів знести споруди побудовані ближче ніж на відстані 15 метрів до будинку 84 по вул. Горького у м. Києві.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 січня 2017 року відкрито провадження у справі.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила забезпечити поданий нею позов шляхом заборони Державній архітектурно - будівельній інспекції України, Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управлінню державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) приймати в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 та видавати відповідачам сертифікат на цей об'єкт, посилаючись на те, що невжиття забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки прийняття спірного об'єкту будівництва в експлуатацію практично унеможливить виконання рішення суду, знесення будівлі буде неможливим, так як інвестори отримають право власності на проінвестоване житло та нежитлові приміщення, а забудовник отримає право реалізовувати квартири. Вважає такий вид забезпечення позову співмірними заявленим нею позовним вимогам.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про забезпечення позову. Також просила задовольнити позов. Посилається на незаконність та необґрунтованість постановленої ухвали, порушення судом норм процесуального права, не встановлення судом обставин, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову.

В обґрунтування вказала на те, що відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд не пересвідчився у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання рішення суду у разі задоволення позову. Вважає висновок суду про відсутність підстав для забезпечення позову передчасним та необґрунтованим. Зазначила, що матеріали справи містять належні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Зазначила, що після передачі спірної будівлі в експлуатацію відповідачі у справі вже не будуть його власниками, відповідно покласти на них обов'язок виконати рішення суду буде неможливим. Вважає, що у даному випадку мають місце саме ті обставини, що визначені ЦПК України, як підстави для забезпечення позову.

Зважаючи на положення п.8 ч.1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Представник відповідача Генеральної прокуратури України Ступак Д.В. у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, ухвалу суду просив залишити без змін як законну та обґрунтовану.

Представник відповідача ТОВ «Оболоньторгстандарт» Біла Я.Г. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, ухвалу суду просила залишити без змін як законну та обґрунтовану.

Позивач ОСОБА_1 будучи належно повідомленою про час та дату розгляду справи у судове засідання до суду апеляційної інстанції повторно не з'явилася, будь - яких заяв чи клопотань до суду від неї не надходило. Відповідачі ТОВ «КДД Інжиніринг» та ПрАТ «Київмісьбуд - 1» (їх представники) у судове засідання апеляційної інстанції також повторно не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлялись у відповідності до вимог закону, причини неявки суду не повідомили, будь - яких заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції від цих юридичних осіб не надходило. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача та представників вказаних відповідачів з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду справи.

Так, відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходи в з того, що ОСОБА_1 належним чином не обґрунтувала необхідність вжиття судом вказаного нею виду забезпечення позову, не зазначила у чому саме полягає неможливість виконання рішення у майбутньому у випадку задоволення позову. Крім того, суд вважав, що забезпечення позову у такий спосіб може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є учасниками даної справи та яким позивач просить суд заборонити вчиняти певні дії.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Так, відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Порушуючи питання про забезпечення позову у спосіб заборони Державній архітектурно - будівельній інспекції України, Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управлінню державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) приймати в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 та видавати відповідачам сертифікат на цей об'єкт позивачем було зазначено, що прийняття спірного об'єкту будівництва в експлуатацію практично унеможливить виконання рішення суду, знесення будівлі буде неможливим, так як інвестори отримають право власності на проінвестоване майно, а забудовник отримає право реалізовувати квартири. За таких умов неможливо буде зобов'язати відповідачів виконати рішення суду у разі задоволення позову.

Так, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Частиною 2 ст.151 ЦПК України(у редакції 2004 року, що діяла до 15 грудня 2017 року, на момент подачі заяви про забезпечення позову) було передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Як вбачається, суд першої інстанції вирішуючи питання про забезпечення позову встановив, що між сторонами виник спір, який носить немайновий характер. Проте заява ОСОБА_1 не містить достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову.

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції законно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заявник не надала суду доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову у запропонований нею спосіб в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Будь-яких інших причин, у зв'язку з якими необхідно здійснити забезпечення саме у такий спосіб, позивачем наведено не було, суду не було надано доказів на обґрунтування мотивів необхідності забезпечення позову.

Крім того, суд першої інстанції вірно вважав, що забезпечення позову у такий спосіб вплине на права і обов'язки осіб, які не є учасниками даної справи та яким позивач просить суд заборонити вчиняти певні дії.

За таких обставин, підстави для скасування оскаржуваної ухвали і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності застосування заходів забезпечення, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали суду, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Так, відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, є такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду. Оскільки подана позивачем заява не містить обґрунтованих посилань, а матеріали заяви - відповідних доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, п.8 ч.1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року,п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд -

п о с т а н о в и в :

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 26 лютого 2018 року.

Судді: Л.Д. Поливач

І.М. Вербова

О.В. Шахова