Постанова № 72456441, 22.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ справи: 752/20246/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/846/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Шкірай М.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів:

головуючий - Немировська О.В.,

судді - Чобіток А.О., Соколова В.В.

при секретарі - Шепель К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_4, про визнання припиненими правовідносин за договором поруки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 р.

встановила:

у грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати припиненими правовідносини за Договором поруки, укладеним 03.08.2007 між АКБ «Укрсоцбанк» та ним.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що він на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 03.08.2007, того ж дня уклав з АКБ «Укрсоцбанк» Договір поруки. Останній платіж за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії було здійснено у жовтні 2013 р., кредитор не звернувся до нього з вимогою по стягнення заборгованості протягом шести місяців, а тому правовідносини за Договором поруки є припиненими.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за Договором поруки визначено зміст забезпеченого порукою зобов'язання, яке має кінцевий термін повернення - до 02 серпня 2017 р., а також дострокового погашення у випадках, встановлених Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії. На час звернення до суду цей термін не настав, доказів зміни строку виконання основного зобов'язання сторонами не надано, а тому факт здійснення останньої сплати на погашення кредиту в жовтні 2013 р. не може бути безумовною підставою для визнання правовідносини припиненими.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення стст. 251, 553, 554, 559, 1054 ЦК України.

Як видно з матеріалів справи, 03.08.2007 між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено Договір про надання не відновлювальної кредитної лінії №014-290-КП. Того ж дня на забезпечення виконання цього Договору між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки, за яким він взяв на себе зобов'язання у повному обсязі відповідати солідарно перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій з наступним порядком погашення, що визначений в п. 1.1 Договору кредиту та кінцевим терміном повернення всіх траншів кредиту до 02 серпня 2017 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Із настанням повної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В ч. 4 ст. 559 ЦК України закріплено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, всі були досліджені судом першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як видно з ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2016 р., на час звернення позивача до суду з даним позовом, рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 16 лютого 2016 р. було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за Договором №-014-290-КП від 03.08.2007.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись стст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановила:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2018 року.

Головуючий

Судді