Ухвала суду № 72455723, 20.02.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3362/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В.,

при секретарі судових засідань Чепізі Є. І.,

за участі власника майна, на яке накладено арешт, ОСОБА_2 та його представника - адвоката ОСОБА_3,

процесуального керівника - прокурора Паршутіна А. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві судове провадження за клопотанням ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2017 у кримінальному провадженні № 42017000000003092,-

В С Т А Н О В И В :

22.01.2018 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника заявника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3, яке передано слідчому судді Литвиновій І.В. 23.01.2018, про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/65101/17-к від 02.11.2017 на майно, яке було виявлено та вилучено 31.10.2017 під час проведення обшуку приватного будинку в якому проживає та зареєстрований директор ТОВ «Атлантік-Трейдинг» (код ЄДРПОУ 39101878) ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1, а саме грошові кошти у сумі 347 900, 00 грн., у кримінальному провадженні № 42017000000003092.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна. Зазначене в своїй сукупності свідчить про безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.

Також, стверджує про відсутність у клопотанні прокурора будь-яких доказів на підтвердження того, що директор ТОВ «Атлантік-Трейдинг» ОСОБА_4 має відношення до кримінального провадження в рамках якого було здійснено обшук.

Окрім того, представник заявника стверджує, що органом досудового розслідування не доведено тієї обставини, що грошові кошти, на які накладено арешт містять сліди злочину, чи якимось чином відносяться до кримінального правопорушення. Зазначає, що у рамках кримінального провадження ОСОБА_4 не є особою, відносно якої можуть бути застосовані заходи забезпечення кримінального провадження. Вказує, що підстави для накладення арешту на майно, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України, відсутні, а відтак він підлягає скасуванню.

Представник заявника - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.

Присутній у судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на обґрунтованість ухвали слідчого судді про накладення арешту, вказав, що на даний час дія вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не втратила свою актуальність, а підстави які були на час накладення арешту продовжують існувати. Разом з тим, вказав, що вилучене майно постановою від 31.10.2017 визнано речовим доказом.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши обґрунтування представника заявника, заперечення прокурора, приходить до наступного.

Судовим розглядом за наданими матеріали встановлено, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000003092 від 28.09.2017 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України..

З матеріалів клопотання вбачається, що 13.10.2017 під час проведення тимчасового доступу до речей та документів ТОВ «Атлантік-Трейдінг» по взаємовідносинам з ТОВ «Інжиніринг Проджект», який проводився за адресою фактичного місця знаходження даного товариства, а саме: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда 4-А, керівник вказаного підприємства, а саме ОСОБА_2 проігнорував ухвалу Печерського районного суду м. Києва справа № 757/54742/17-к в якій вимогою було надання слідству оригіналів документів, а саме: договору поставки товару LK-00001/7 від 01.04.2017 укладеного між ТОВ «Інжиніринг Проджект» та ТОВ «Атлантік-Трейдінг», актів прийому передачі товарів, податкових та видаткових накладних, товаротранспортних накладних, платіжних доручень та інших документів, які стосуються виконання умов вищевказаного договору. В свою чергу ОСОБА_2 надав для вилучення лише копію договору поставки товару LK-00001/7 від 01.04.2017 та специфікацію.

Укладання договору поставки LK-00001/7 від 01.04.2017 між ТОВ «Інжиніринг Проджект» (продавець) та ТОВ «Атлантік-Трейдінг» (покупець) з подальшим перерахуванням у період з 13.05.2017 по 15.05.2017 11 млн. грн. на рахунок ТОВ «Інжиніринг Проджект» слугувало для подальшого виведення та обготівкування вказаних грошових коштів, з метою ухилення від сплати податку на прибуток.

31 жовтня 2017 року у встановленому законом порядку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. від 24.10.2017 працівниками Генеральної прокуратури України проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1, під час якого, окрім іншого виявлено та вилучено грошові кошти, на яке ухвалою слідчого судді від 02.11.2017 накладено арешт.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2017 при накладенні арешту слідчий суддя керувався вимогами ст. 173 КПК України, врахував, що арешт необхідний з метою забезпечення зберігання речових доказів, оскільки вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98, ч. 2 ст. 167 КПК України. Наряду з вказаним, слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, яке було тимчасово вилучено під час обшуку, встановив , що таке обмеження права власності є розумним та співмірним завданням кримінального провадження.

Разом з тим, під час судового розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що майно, яке вилучено під час проведення обшуку, постановою слідчого від 31.10.2017 визнано речовим доказами.

При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів , слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПКУ України

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Зазначена правова підстава для накладення арешту на майно є самостійною правовою підставою та Закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якої воно перебуває. А отже, майно, яке має ознаки, визначені у ч. 2 ст. 167 КПК України, може підлягати арешту у кримінальному провадженні, в якому не повідомлено про підозру жодній особі, а відтак посилання представника заявника, що ОСОБА_2 не має відношення до кримінального правопорушення, як на одну з підстав для скасування арешту, слідчий суддя не приймає уваги.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається представник заявника, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42017000000003092.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ОСОБА_2 обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_2 та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

Разом з тим, звертаю увагу, що при написанні повного тексту судового рішення, слідчим суддею виявлено описку, у вступній та резолютивній частинах короткого тексту ухвали, а саме не вірно зазначено номер кримінального провадження в рамках, якого подане дане клопотання про скасування арешту майна «22017101110000125», проте з наданих матеріалів слідчим суддею встановлено, що клопотання подано в рамках кримінального провадження «42017000000003092», а відтак вважаю за необхідне вказану описку виправити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2017 у кримінальному провадженні № 42017000000003092.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя І. В. Литвинова