Рішення № 72454547, 15.02.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2490/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2018 м. Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi ОСОБА_1,

з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

справу № 569/2490/17 за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 10 листопада 2014 року у сумі 48770,02 грн та 1600,00 грн судових витрат по справі.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 подав суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд розгляд справи провести без участі представника позивача.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_4 подала суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без участі відповідача та представника відповідача. Позовні вимоги визнає частково, а саме, в частині стягнення тіла кредиту у сумі 24737,69 грн та відсотків у сумі 8645,18 грн. У стягненні інших сум заборгованості просить суд відмовити.

Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що 10 листопада 2014 року між сторонами була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н (далі – кредитний договір), відповідно до якої ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 26739,68 грн на строк 24 місяці, з 10 листопада 2014 року по 30 листопада 2016 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в обмін на зобов’язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків у розмірі 1,5% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту у вказані у Заяві, Умовах і правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 1338,05 грн для погашення заборгованості по кредиту, яка складається з заборгованості по кредиту, відсотків, а також інших витрат відповідно до Умов і правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 30 листопада 2016 року.

Як зазначено у преамбулі кредитного договору, вказаний договір був укладений з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов’язань по кредитному договору № RO10RG345090351 від 25 серпня 2013 року та по кредитному договору № б/н від 25 червня 2013 року, а також приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт.

Пунктом 2.2 кредитного договору передбачено, що згідно статей 212,611,651 ЦК України при порушенні позичальником строків погашення заборгованості більше ніж на 31 день по зобов’язанням, строк яких не настав, сторони погодили, що строк повернення кредиту рахується 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 1965,15 грн.

В порушення умов договору та вимог статей 526,527,530 ЦК України, ОСОБА_2 взяті на себе за кредитним договором зобов’язання належним чином не виконував, що призвело до утворення станом на 27 листопада 2016 року заборгованості, яка, згідно з розрахунком позивача, становить 48770,02 грн і складається із заборгованості за кредитом у сумі 24737,69 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 8645,18 грн, заборгованості по комісії у сумі 13422,00 грн, а також з штрафу, нарахованого відповідно до п.2.2 кредитної угоди, у сумі 1965,15 грн.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов кредитного договору та вимог частини другої статті 1050, частини другої статті 1054 ЦК України, у разі порушення позичальником зобов’язання щодо повернення чергової частини кредиту позивач, як позикодавець, має право вимагати дострокового повернення частини суми кредиту, що залишилася, а також сплати належних процентів.

Згідно статей 526,527,530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Оцінюючи досліджені по справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у сумі 24737,69 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 8645,18 грн, а також штрафу у сумі 1965,15 грн, є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Заборгованість за кредитом у сумі 24737,69 грн та заборгованість по відсоткам за користування кредитом у сумі 8645,18 грн відповідачем визнаються і суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин (характеру заборгованості та її розміру) та добровільності їх визнання. Крім того, зазначена заборгованість підтверджується належними доказами та розрахунками.

Обґрунтованими та доведеними суд визнає і вимоги про стягнення штрафу у сумі 1965,15 грн.

Пунктом 2.2 кредитного договору штраф у вказаному розмірі встановлений за порушення позичальником строків погашення заборгованості. Оскільки відповідачем факт порушення своїх зобов’язань за кредитним договором, а саме порушення строків погашення заборгованості, визнається, наявні достатні підстави для стягнення з нього штрафу у сумі 1965,15 грн.

Що стосується вимог про стягнення заборгованості по комісії у сумі 13422,00 грн, то вказані вимоги суд визнає безпідставними та недоведеними, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

У позовній заяві сума 13422,00 грн зазначається позивачем як заборгованість по комісії за користування кредитом.

Разом з тим, у доданому до позовної заяви розрахунку вказана сума зазначається як заборгованість по комісії та пені. Суд звертає увагу на ту обставину, що комісія і пеня за своєю правовою природою є абсолютно різними платежами.

У своїх додаткових поясненнях представник позивача ОСОБА_3 уточнив, що позовна вимога в частині стягнення 13422,00 грн є вимогою про стягнення пені, яка нарахована відповідачу згідно пункту 2.7.7.5.1 Умов та Правил надання банківських послуг.

Однак, як слідує з укладеної між сторонами Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, позивач погодився на приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, а не до Умов та Правил надання банківських послуг.

У заяві позичальника № RO10RG345090351 від 25 серпня 2013 року відповідач вказував на свою згоду з тим, що ця заява разом із запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами, Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір.

У анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у А-Банку від 20 серпня 2012 року (саме така анкета-заява долучена позивачем до позовної заяви, а не кредитний договір № б/н від 25 червня 2013 року) відповідач погодився на те, що ця заява разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови та Правил надання банківських послуг, пунктом 2.7.7.5.1 яких передбачено нарахування та сплату пені, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки такі Умови не містять підпису позичальника.

Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували те, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи 25 серпня 2013 року заяву позичальника, 20 серпня 2012 року анкету-заяву про приєднання чи 10 листопада 2014 року Генеральну угоду, а також те, що Умови містили положення про нарахування і сплату пені в момент підписання згаданих заяви позичальника, анкети–заяви чи Генеральної угоди, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо пені, не змінювались.

Доданий позивачем до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, пункту 2.7.7.5.1 не містить.

У наданому додатково позивачем витягу з Умов та правил надання банківських послуг, що містить пункт 2.7.7.5.1, відомості про дату їх затвердження відсутні.

Як встановлено частиною першою статті 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 78,79,80,81 ЦПК України встановлені вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

Оцінюючи досліджені по справі докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними, допустимими, достовірним та достатніми доказами не доведені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії чи пені у сумі 13422,00 грн.

Таким чином, суд визнає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 35348,02 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 24737,69 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 8645,18 грн, а також з штрафу, нарахованого відповідно до п.2.2 кредитної угоди, у сумі 1965,15 грн.

Враховуючи положення частини дев’ятої статті 141 ЦПК України та приймаючи до уваги ту обставину, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає необхідним, незалежно від часткового задоволення позову, покласти на відповідача судові витрати повністю. При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1600 грн є мінімальним.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, при ухваленні рішення суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15) та у постанові від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

На пiдставi ст.ст.509,526,527,530,610,1046,1048,1049,1050,1054 ЦК Укpаїни, керуючись ст.ст.258,259,263,264,265,273,352,354 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 10 листопада 2014 року у сумі 35348 (тридцять п’ять тисяч триста сорок вісім) гривень 02 копійки та 1600 (одну тисячу шістсот) гривень 00 копійок судових витрат по справі, що складаються з судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач - ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Суддя: Ю.П.Куцоконь