Постанова № 72454468, 26.02.2018, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2542/17

Рядок статзвіту № 87

26 лютого 2018 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі

головуючого судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Федас І. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправною відмову у призначенні пенсії та зобов'язання призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що в 1989 році вона народила дочку, ОСОБА_2, дитина народилась з вродженим вивихом обох стегон, що давало підстави для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. 03 серпня 2016 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України у Костопільському районі Рівненської області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Листом від 30 вересня 2016 року, за вихідним номером 3878/03, відповідачем надано відповідь про відмову у призначенні пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з відсутністю документів про визнання дитини інвалідом з дитинства як на момент досягнення шестирічного віку так і після. Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернулась до Костопільського районного суду Рівненської області із адміністративним позовом. Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від «24» березня 2017 року відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив дане рішення в апеляційному та касаційному порядку. Дану постанову судами вищих інстанцій залишено без змін. В ухвалі Житомирського апеляційного суду від «13» червня 2017 року вказано, що позивач на час звернення із заявою до відповідача від 05 серпня 2016 року та на час прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії від 30.09.20016 року не надала висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Відтак дії відповідача було визнано правомірними, водночас в ухвалі зазначено, що висновок ЛКК про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку № 226 від 08.11.2016 року є підставою для нового звернення позивача до органів пенсійного фонду з заявою та названим переліком документів для розгляду питання щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

19.06.2017 року позивач повторно звернулася до Відповідача з заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як особі, яка є матір'ю інваліда з дитинства, яка виховала її до шестирічного віку. Та надала всі необхідні документи, які необхідні для призначення ОСОБА_1 даного виду пенсії, в тому числі і Висновок № 226 виданий Комунальним закладом "Костопільський районний центр первинної медичної допомоги Костопільської районної ради Рівненської області", 08.11.2016 року в якому зазначено, що дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Рішенням відповідача від 09.08.2017 року позивачу також було відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку з підстав відсутності документів (висновку ЛКК) про повторне визнання дитини інвалідом з дитинства як на момент досягнення 6-річного віку так і після.

Представник відповідача подав письмовий відзив на позов про визнання протиправною відмовою у призначенні пенсії та зобов'язання призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах, в якій просив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю, на тій підставі що немає документів, що підтверджували б той факт, що ОСОБА_2 було встановлено інвалідність після досягнення шестирічного віку.

Представник відповідача ОСОБА_3 подав письмову відповідь на відзив в якому вказує, що закон не вимагає збереження інвалідності після 6 річного віку, як підставу виникнення права на пенсію, вважає, що відповідач спробував розтлумачити норми законодавства на свою користь.

В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, звернулися до суду із заявою, в якій просили справу розглянути у їх відсутності, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 5 Кодексу Адміністративного Судочинства України, кожному гарантується в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Кожна сторона, за нормами ст.77 ч.1КАС України, повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а також розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого зазначеним Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.

Розділом 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"передбачено, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Постанова), до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема, додаються документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом (при призначенні пенсії згідно з абзацом четвертим пункту 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону).

Відповідно до п.2.17 Постанови, при призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.

Відповідно до п.2.18 Постанови, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого 08.08.1989 року Костопільським районним відділом загс Рівненської області, позивач є матір'ю ОСОБА_2, про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено відповідний запис № 363. Згідно свідоцтва про одруження серії № НОМЕР_1, виданого 26.01.2001 року Костопільським районним відділом РАГС, Рівненська область, позивач змінила прізвище на ОСОБА_1.

19 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Костопільського об'єднаного Управління пенсійного фонду України в Рівненської області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

Листом № 1780/05 від 09 серпня 2017 року Костопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю документів про повторне визнання дитини інвалідом з дитинства як на момент досягнення шестирічного віку так і після.

Так, з рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 вбачається, що при поданні заяви, позивачем не було надано документів про визнання дитини інвалідом з дитинства як на момент досягнення шестирічного віку так і після. До документів, доданих позивачем при поданні заяви про призначення пенсії, Управлінням Пенсійного фонду України в Костопільському районі долучено архівну справу №111859 на дитину-інваліда з дитинства ОСОБА_2. Відповідно до медичного заключення №37 від 29.08.1991 року, виданого Костопільською центральною районною лікарнею, ОСОБА_2, 31.07.1989 року була визнана дитиною-інвалідом з дитинства в період з 29.08.1991 року по 31.08.1993 року, була визнана інвалідом з дитинства з 2-х до 4-х років. Згідно висновку №226 від 08.11.2016 року виданого Костопільським районним центром первинної медичної допомоги ОСОБА_2 мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Відповідно до п. 2.18 постанови правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» із змінами, внесеними Постановою правління ПФУ від 07.07.2014 року № 13-1 «Про внесення змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстрованим в міністерстві юстиції України від 31.07.2014 року № 895/25672, в якому зазначено, що визнання особи інвалідом з дитинства до шестирічного віку засвідчується випискою з акту огляду МСЕК чи медичним висновком установи охорони здоров'я.

Суд вважає, що посилання відповідача про те, що ОСОБА_2 мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, але інвалідом станом на день проведення огляду у 2016 році не визнана, а тому позивач не набула права на пенсію є помилковим тлумаченням норми закону, оскільки в п.3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено, тривалість часу протягом якого дитина має бути визнана інвалідом, а чітко прописано, що дитина має бути визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Крім того з Висновку № 226 виданому Комунальним закладом "Костопільський районний центр первинної медичної допомоги Костопільської районної ради Рівненської області" від 08.11.2016 року, який був поданий відповідачу разом з іншими документами для призначення пенсії чітко зазначено, що дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, а тому суд приходить до висновку, що 19 червня 2017 року позивач ОСОБА_1 надала повний пакет документів, які вимагаються законом для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах. Прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 09 серпня 2017 року за № 1780/05 призвело до порушення права позивача на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах як матерям інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку.

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії або МСЕК про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного чи вісімнадцятирічного віку.

Визначальним є факт встановлення інвалідності дитині у відповідному віці до досягнення 6 або 18 років та факт виховання її (дитини-інваліда, інваліда з дитинства) матір'ю до цього віку.

Відповідно до п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

За правилами п. 4.2 вказаного Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі. Відповідно до вимог п. 4.3 цього ж Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Згідно вимог п. 4.7 зазначеного Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем надані всі документи для підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за віком як матері дитини інваліда з дитинства і тому дії відповідача про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід визнати протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства, судові витрати складаються, зокрема із судового збору.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, у зв'язку з чим суд допускає негайне виконання постанови в межах суми стягнення за один місяць.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2,5,6, 10,11,77,132,139,245, ч.4 ст.250, 371,382 КАС України, ст. ст. 3, 19, 46, 55, 64, 124 Конституції України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», , суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправною відмову у призначенні пенсії та зобов'язання призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах - задовольнити.

Визнати протиправними дії та рішення Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09 серпня 2017 року за № 1780/05 щодо відмови в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 як матері дитини-інваліда, яка виховала її до шестирічного віку, відповідно до ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування» .

Зобов'язати Костопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 як матері дитини-інваліда, яка виховала її до шестирічного віку відповідно до ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 19 червня 2017 року.

Подати протягом п'ятнадцяти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч.1 ст.382 КАС України.

Стягнути з Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Костопільський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або за умови розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 лютого 2018 року.

СуддяЛ. А. Грипіч