Рішення № 72454323, 22.02.2018, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2395/16-ц

22 лютого 2018 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Цвіркун О. С.

з участю секретаря Забейди А.В.

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за позовом Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 сільська рада Костопільського району Рівненської області звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої ОСОБА_3.

В ході розгляду справи Малолюбашанська сільська рада Костопільського району Рівненської області була залучена до участі у вказаній цивільній справі, як правонаступник позивача ОСОБА_5 сільської ради Костопільського району Рівненської області.

Позивач, збільшивши позовні вимоги просив суд стягнути з відповідача на його користь суму недостачі у розмірі 3159,95 грн., суму додаткових витрат в сумі 11281,11 грн. та судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, та просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що позивачем не доведено, які дії чи бездіяльність відповідача ОСОБА_3 спричинили позивачу матеріальної шкоди у вигляді недостачі у розмірі 3159,95 грн. та додаткових витрат.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 була прийнята на посаду завідувача ОСОБА_5 дошкільного навчального закладу «Журавлик-2».

4 травня 2006 року між ОСОБА_5 сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 – завідуючою дошкільного навчального закладу «Журавлик-2» було укладено Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно якого працівник, що займає посаду завідуючого дитячого садка або виконує роботу безпосередньо пов’язану із збереженням, використанням та отриманням товарно-матеріальних цінностей бере на себе повну відповідальність за збереження схоронності довірених йому підприємством, установою, організацією матеріальних цінностей (а.с. 7).

Наказом начальника відділу освіти Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області ОСОБА_6 від 17.10.2016 року № 430-к «Про звільнення ОСОБА_3М.» ОСОБА_3 було звільнено з посади завідувача ОСОБА_5 дошкільного навчального закладу «Журавлик-2» 17 жовтня 2016 року у зв’язку з переведенням на посаду вихователя Костопільського дошкільного навчального закладу № 5 «Ромашка» (а.с. 8).

18 жовтня 2016 року розпорядженням сільського голови ОСОБА_5 сільської ради Костопільського району Рівненської області «Про призначення матеріально відповідальної особи, інвентаризацію та передачу матеріальних цінностей» було створено інвентаризаційну комісію по ОСОБА_5 дошкільному навчальному закладі «Журавлик-2» на період передачі товарно-матеріальних цінностей (а.с. 10-11).

25 жовтня 2016 року розпорядженням сільського голови ОСОБА_5 сільської ради Костопільського району Рівненської області було продовжено термін інвентаризації по передачі товарно-матеріальних цінностей у ОСОБА_5 ДНЗ «Журавлик-2» (а.с. 12).

Згідно акту інвентаризації товарно-матеріальних цінностей станом на 18 жовтня 2016 року, проведеної в ДНЗ «Журавлик-2» в зв’язку із передачею товарно-матеріальних цінностей, комісією, призначеною розпорядженням сільського голови № 76 від 18.10.2016 року в складі: голови комісії – ОСОБА_7, членів комісії: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, в присутності матеріально-відповідальних осіб – завідуючої ДНЗ «Журавлик - 2» ОСОБА_3 та ОСОБА_12 було виявлено нестачу на загальну суму 3195,95 грн. по продуктах харчування (а.с. 18-19).

ОСОБА_3 було направлено лист № 716/02-17 від 09.12.2016 року з повідомленням про виявлення недостачі в сумі 3159,95 грн. та запропоновано добровільно погасити суму виявленої недостачі по продуктах харчування у термін до 15.12.2016 року (а.с. 22).

Враховуючи, що ОСОБА_3 добровільно не погасила суму виявленої недостачі представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом про відшкодування матеріальної шкоди завданої ОСОБА_3

Позивач просить суд задоволити позовні вимоги керуючись статтями 130, 134, 135-1, 136 КЗпП України та статтями 1166, 1191 ЦК України.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

З аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що за трудовим законодавством суб’єктом матеріальної відповідальності може бути лише працівник, який знаходиться в трудових правовідносинах з підприємством, установою, організацією і заподіяв матеріальну шкоду внаслідок невиконання чи неналежного виконання трудових обов’язків, покладених на нього трудовими договором.

Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов’язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.

Згідно з частиною другою статті 130 КЗпП передбачено умовами настання матеріальної відповідальності працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Обов’язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина.

Трудове законодавство не містить визначення вини. Тому, суд вважає за вірне використовувати визначення вини викладене в статтях 23–25 Кримінального кодексу України з урахуванням особливостей трудових правовідносин.

Вина працівника – це його психічне ставлення до вчинюваної дії чи бездіяльності, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Отже, працівник визнається винним у заподіянні шкоди, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно або з необережності (за винятком випадків, коли шкоду нанесено джерелом підвищеної небезпеки).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоду завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Отже, повна матеріальна відповідальність працівника за цією підставою можлива також тільки у випадках наявності вини у діях чи бездіяльності працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що саме в результаті протиправних дій матеріально-відповідальної особи ОСОБА_3 сільському бюджету ОСОБА_5 сільської ради завдано прямої шкоди в сумі 3159,95 грн.

Представник позивача вказував на ту обставину, що за матеріалами ОСОБА_5 сільської ради щодо порушень завідувачем ОСОБА_5 дошкільного навчального закладу «Журавлик-2», ОСОБА_5 сільської ради Костопільського району Рівненської області (далі - ДНЗ) ОСОБА_3 слідчим Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016180150000168 з ознаками вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 статті 191 КК України.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження за № 12016180150000168 судом встановлено, що дійсно 04.03.2016 року було розпочате кримінальне провадження за № 12016180150000168 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України по факту розкрадання державних коштів завідувачем ОСОБА_5 ДНЗ «Журавлик-2» ОСОБА_3, однак на момент винесення рішенням по вказаній справі жодних рішень про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 191 КК України позивач суду не надав.

Інших доказів на підтвердження протиправної винної поведінки ОСОБА_3, яка полягала б у невиконанні чи неналежному виконанні останньою її трудових обов’язків, що призвело до завдання матеріальної шкоди позивачу суду надано не було.

Окрім того, представником позивача не було жодним чином конкретизовано, якими саме своїми діями чи бездіяльністю як завідувача, ОСОБА_3 допустила недостачу.

Факт вчинення протиправних дій чи невиконання відповідачем належним чином своїх трудових обов’язків, які призвели до недостачі продуктів харчування, також не підтверджується і показами свідків.

Зокрема свідок ОСОБА_7, в судовому засіданні показала, що вона була головою інвентаризаційної комісії по ОСОБА_5 дошкільному навчальному закладі «Журавлик-2» на період передачі товарно-матеріальних цінностей від ОСОБА_3 для ОСОБА_12 Вказала, що під час проведення інвентаризації ОСОБА_3 була присутня і зауважень до комісії не було.

Свідок ОСОБА_9, в судовому засіданні показала, що вона була членом інвентаризаційної комісії по ОСОБА_5 дошкільному навчальному закладі «Журавлик-2» на період передачі товарно-матеріальних цінностей від ОСОБА_3 для ОСОБА_12 Зазначила, що ОСОБА_3 була присутня при проведенні інвентаризації, зауважень та заперечень не було ні з сторони ОСОБА_3, ні з сторони ОСОБА_12, однак від підпису у акті ОСОБА_3 відмовилася. Вказала, що про недостачу свідку стало відомо від бухгалтерів, на наступний день, коли вона прийшла підписувати акт.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що вона працює кухарем у ОСОБА_5 дошкільному навчальному закладі «Журавлик-2», вказала, що вона готує їжу, а дегустує її завідувач, меню розробляли колективно, згідно норм харчування. Свідок показала, що закупку продуктів здійснювала ОСОБА_3, продукти харчування зберігалися у коморі, ключ від якої був у завідуючої ОСОБА_3 та один зберігався на кухні, до нього мали доступ всі працівники закладу, оскільки кухня не закривалася. Повідомила суду, що випадків коли ОСОБА_3 забирала продукти харчування особисто чи від її імені це робили інші особи не було. Вказала,що зауважень щодо якості їжі ніколи не було. Зазначила, що інвентаризацію продуктів харчування проводили на початку року і в кінці, зауважень до неї чи ОСОБА_3, за результатами проведених інвентаризацій не було.

Відповідно до ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача також покликався на ту обставину, що з ОСОБА_3 було підписано Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно якого працівник, що займає посаду завідуючого дитячого садка або виконує роботу безпосередньо пов’язану із збереженням, використанням та отриманням товарно-матеріальних цінностей бере на себе повну відповідальність за збереження схоронності довірених йому підприємством, установою, організацією матеріальних цінностей.

Однак, з дослідженої в судовому засіданні посадової інструкції завідувача дитячого навчального дошкільного закладу вбачається, що у посадових обов’язках ОСОБА_3 безпосередньо не прописано обов’язок по збереженню, використанню та отриманню товарно-матеріальних цінностей, зокрема продуктів харчування, по яких було виявлено недостачу.

Окрім того, вказаною інструкцією також не передбачено повну матеріальну відповідальність завідуючого ДНЗ у разі виявлення недостачі продуктів харчування, за результатами інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що виявлена недостача на суму 3159,95 гривень була спричинена саме з вини відповідача та внаслідок її протиправних дій, чи в результаті неналежного виконання її трудових обов’язків, та доказів про їх причинно-наслідковий зв’язок, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з ОСОБА_3 суми недостачі 3159,95 гривень до задоволення не підлягає.

Враховуючи ту, обставину, що позовна вимога про стягнення з ОСОБА_3 додаткових витрат в сумі 11281,11 гривень є похідною від задоволення позовної вимоги про стягнення недостачі, яка задоволенню не підлягає, то відповідно суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 додаткових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. 130, 134, 135-1 КЗпП України, ст. 81, 141, 247, 258, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області, місце знаходження с. Мала Любаша, вул. Соборна, 10, Костопільського району Рівненської області до ОСОБА_3, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої ОСОБА_3 - відмовити за необґрунтованістю.

Повний текст рішення складено 27 лютого 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяОСОБА_14