Ухвала суду № 72454132, 16.02.2018, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/769/17

1-кп/544/15/2018

Номер рядка звіту 4

У Х В А Л А

16 лютого 2018 року м.Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого – судді Нагорної Н.В.,

за участю:

секретаря Киричевської В.М.,

прокурора Ярмак М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисників обвинуваченого – адвоката ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника потерпілих – адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пирятин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017170290000262 від 23.06.2017, за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Пирятинського районного суду Полтавської області знаходиться дане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор Ярмак М.С. заявила клопотання про продовження ОСОБА_1 строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, поклавши на обвинуваченого обов’язки носити електронний засіб контролю; прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду; не залишати місце постійного проживання у період з 20-00год. до 07-00год. Клопотання мотивовано тим, що застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до завершення судового розгляду є вимушеною необхідністю, яка зумовлена забезпеченням виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов’язків, запобіганню спробам останнього переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення та впливати на потерпілих та свідків. Підставою для продовження застосування такого запобіжного заходу як домашній арешт є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також ті обставини, що обвинувачений не працює, проживає в будинку, який не належить йому на праві власності, вчинив злочин, який носить особливу суспільну небезпеку, оскільки життя та здоров’я людини визнаються найвищою соціальною цінністю.

Представник потерпілих вказав, що ризики, на які посилається прокурор, не відпали, крім ризику впливати на свідків, так як всі свідки допитані. Вважає, що є всі підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_2 просив у задоволенні клопотання відмовити. Вказав, що ризики, на які посилається прокурор, відсутні, у обвинуваченого сталі зв’язки, проживає з сім’єю, має тимчасові заробітки, відшкодував потерпілим шкоду у сумі 7000грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що ризики, на які посилається прокурор, відсутні, у нього є тимчасові заробітки, проживає з сім’єю у будинку, який залишився після смерті батька, з самого народження. Сім’я є для нього головною цінністю в житті, тому дітей залишати щоб переховуватись від суду, він не збирається.

Розглянувши дане клопотання, вислухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до ч.2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Установлено, що ухвалою слідчого судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 25.07.2017 підозрюваному ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з застосуванням електронних засобів контролю строком на 1 місяць. Ухвалами Пирятинського районного суду від 23.08.2017, 20.10.2017 та 18.12.2017 за клопотанням прокурора обвинуваченому ОСОБА_1 дія запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту продовжувалась щоразу строком на два місяці.

Щодо наявності ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, суд зазнає наступне.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, суд враховує вимоги п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового покарання, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

З огляду на викладене, наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України прокурором у судовому засіданні не доведено.

Стосовно ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, про наявність якого вказує прокурор, суд зазначає, що вказаний ризик ґрунтується на припущеннях прокурора та не підтверджений належними та допустимими доказами.

Щодо ризику впливати на свідків суд зазначає, що вказаний ризик не може розглядатись як мета застосування запобіжного заходу у вигляді продовження домашнього арешту, так як на даній стадії розгляду кримінального провадження допит свідків завершено.

Однак ризик впливати на потерпілих знаходить своє підтвердження, оскільки між обвинуваченим та потерпілими склались неприязні стосунки. Крім того потерпілі ще не допитані на стадії судового розгляду, що є суттєвим.

Прокурором при розгляді клопотання всупереч вимогам ч.3 ст.176 КПК України не доведено, що встановлені під час розгляду даного клопотання обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж домашній арешт, не може бути застосований до обвинуваченого.

Згідно ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику чи ризикам.

Оскільки при розгляді клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність існування ризику впливати на потерпілих, та не доведено недостатність застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаному ризику, не доведено наявність ризиків переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. При цьому з огляду на викладене суд вважає наявними всі підстави для застосування до ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт.

Керуючись ст.176-178, 179, 194, 331 КПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_1 строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

Зобов’язати обвинуваченого ОСОБА_1 протягом двох місяців, терміном до 15 квітня 2018 року:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися з м.Пирятина без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування з потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення у розмірі, встановленому ч.2 ст.179 КПК України.

Після закінчення строку, на який на обвинуваченого покладені обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію, і обов’язки скасовуються.

Контроль за виконанням особистого зобов’язання покласти на прокурора.

Копію ухвали невідкладно вручити обвинуваченому, його захисникам та прокурору.

Ухвала підлягає негайному виконанню та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В.Нагорна