Постанова № 72453292, 22.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/8335/17 Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/970/18 Доповідач у 2 інстанції ВерлановКатегорія 26 22.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Приходька К.П., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Ізотех» на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ізотех» про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ізотех» (далі - ТОВ «Ізотех») на свою користь безвідсоткову (поворотну) фінансової допомогу у розмірі 1 645 481 грн.

18 грудня 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 подав до суду клопотання про забезпечення даного позову, в якому просив накласти арешт на грошові кошти, що перебувають на банківських рахунках, відкритих ТОВ «Ізотех» та накласти арешт на рухоме майно, що належить ТОВ «Ізотех».

В обґрунтування клопотання представник позивача послався на те, що з урахуванням суми позову відповідач за час розгляду даної справи може втратити платоспроможність та не виконати вимоги позивача у повному обсязі. Вважав, що з метою гарантування виконання рішення суду про задоволення позову та забезпечення знаходження майна у володінні відповідача, співмірними позовним вимогам є заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме майно відповідача та накладення арешту на його поточні рахунки.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2017 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на рухоме майно, що належить ТОВ «Ізотех».

У задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Ізотех» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а клопотання про забезпечення позову повернути позивачу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «Ізотех» зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що клопотання представника позивача про забезпечення позову не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України, оскільки не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, а тому відповідно до п.9 ч.1 ст.153 ЦПК України дане клопотання підлягає поверненню заявнику. Також вказує, що судом не вирішено питання зустрічного забезпечення, що відповідно до п.6 ч.4 ст. 154 ЦПК України є обов'язковим.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 вказує, що ухвала суду про забезпечення позову є законною і обґрунтованою, вид забезпечення позову є співмірним позовним вимогам, а відсутність зустрічного забезпечення не є підставою для скасування ухвали суду про забезпечення позову, так як відповідачем не доведено належними та допустимими доказами передбачені ч.3 ст.154 ЦПК України обов'язкові випадки застосування зустрічного забезпечення. Також вказує, що одночасне застосування зустрічного забезпечення та вирішення такого питання при постановленні ухвали про забезпечення позову не є обов'язковою вимогою закону та відповідно до положень п.6 ч.4 ст.154 ЦПК України зустрічне забезпечення може бути застосоване після постановлення судом ухвали про забезпечення позову, а тому не позбавляє права обтяженої сторони звернутися з клопотанням про таке зустрічне забезпечення окремо. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково клопотання та забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на рухоме майно, що належить ТОВ «Ізотех», суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що між сторонами виник спір з приводу стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 1 645 481 грн. за договором про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги від 01 вересня 2014 року, укладеного між сторонам по справі, а тому у разі вчинення ТОВ «Ізотех» дій, спрямованих на відчуження наявного у нього рухомого майна, це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Такі висновки суду є правильними й такими, що відповідають обставинам справи й вимогам закону.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

У п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно з п. 4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ізотех», у якому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь безвідсоткову (поворотну) фінансової допомогу у розмірі 1 645 481 грн.

Таким чином, між сторонами дійсно виник спір з приводу стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 1 645 481 грн. за договором про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги від 01 вересня 2014 року, укладеного між сторонам по справі.

При вжитті заходів забезпечення даного позову, судом першої інстанції обґрунтовано враховано зміст позовних вимог, співмірність вжитих заходів із вимогами та вид забезпечення позову (пункт 3 і 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Судом першої інстанції встановлено, що у ТОВ «Ізотех» відсутнє нерухоме майно, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення у випадку ухвалення рішення суду про задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у разі вчинення ТОВ «Ізотех» дій, спрямованих на відчуження наявного у нього рухомого майна, це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Таким чином, висновки про часткове задоволення клопотання про забезпечення позову та накладення арешту на рухоме майно, що належить ТОВ «Ізотех», є правильними.

Отже, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, і не свідчить про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що клопотання представника позивача про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та судом не вирішено питання зустрічного забезпечення, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Правовий аналіз вказаної статті свідчить про те, що суд не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, а має лише право на застосування зустрічного забезпечення.

Разом з тим, ч.3 ст.154 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Однак, ТОВ «Ізотех» не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові та доказів того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Крім того, згідно з ч.6 ст.154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Таким чином, клопотання про зустрічне забезпечення може бути подане та вирішене судом після застосування судом заходів забезпечення позову.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом питання зустрічного забезпечення в даному випадку не є підставою для скасування ухвали суду про забезпечення позову, оскільки не позбавляє права обтяженої сторони звернутися з клопотанням про таке зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ізотех» залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді