Ухвала суду № 72451340, 21.02.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/1239/17Головуючий у 1-й інстанції Губіш О.А. Провадження № 11-кп/789/66/18 Доповідач - Стадник О.Б.Категорія - ч.1 ст. 185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Стадника О.Б.

Суддів - Тиха І. М., Лекан І. Є.,

при секретарі — ОСОБА_1

з участю прокурора – Гарматюка Р.Є.

обвинуваченої – ОСОБА_2

потерпілої — ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Чортківської місцевої прокуратури на вирок Борщівського районного суду від 11 грудня 2017 року,-

в с т а н о в и л а:

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителька с. Королівка вул. Долина, 8-а, Борщівського району Тернопільської області, не працююча, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утриманні 2 неповнолітніх дітей, не судима,

засуджена за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави процесуальні витрати на загальну суму 1186 грн. 44 коп.

Вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку суду, 28 вересня 2017 року біля 12 год. 40 дв. ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні житлового будинку, що по вул. Долина 28 в с. Королівка Борщівського району, переслідуючи корисливі мотиви, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, шляхом вільного доступу, переконавшись в тому, що її дій ніхто не помічає, викрала з сумки потерпілої належний останній гаманець із надписом «GELAREN», вартістю 182,75 грн., та грошові кошти в сумі 4000 грн. які знаходились в середині такого, таким чином, спричинивши потерпілій ОСОБА_3 матеріальних збитків на загальну суму 4182,75 грн.

В апеляційній скарзі прокурор Чортківської місцевої прокуратури просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного обвинуваченій ОСОБА_2 покарання, ступеню тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 засудити за ч.1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк терміном 1 рік. Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язок протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та навчання.

Мотивує тим, що судом визнані обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_2 щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину. Однак, щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, а тому визнання вини не може бути визнано окремою обставиною, що пом'якшує покарання поряд з щирим каяттям.

При постановлені вироку суд безпідставно зазначив про відсутність претензій зі сторони потерпілої, хоча допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 заявляла, що викрадені у неї грошові кошти не повернуто.

Таким чином суд не врахував думку потерпілої ОСОБА_3 про призначення ОСОБА_2 покарання згідно закону, яке б дало можливість стати їй на шлях виправлення. У вироку суду, в порушення п.2 ч.3 ст.374 КПК України, не наведено показання потерпілої ОСОБА_3 про факт крадіжки в неї грошових коштів та її позицію про призначення ОСОБА_2 покарання згідно закону.

Судом не враховано, що ОСОБА_2 вчинила крадіжку грошових коштів - соціальної допомоги в багатодітної матері ОСОБА_3, яка має на утриманні 3 малолітніх дітей, чим поставила дану сім'ю в скрутне матеріальне становище, а тому дана подія набула суспільного резонансу.

Судом безпідставно визнано, що ОСОБА_2 має міцні соціальні зв'язки, хоча зміст такого не розкрито і доказів про це не наведено.

В порушення п.4 ч.2 ст.374 КПК України судом невірно зазначено у вироку місце народження ОСОБА_2 - с.Чернігівка Косівського району Івано- Франківської області, хоча згідно паспорта громадянина України серії СЕ № 219501 її місце народження - с.Черганівка Косівського району ОСОБА_4 -Франківської області.

При поставленні вироку суд допустив порушення вимог чинного законодавства, яке виразилось в призначенні ОСОБА_2 покарання яке за м'якістю не відповідає суспільній небезпеці вчиненого злочину та особі підсудної.

Заслухавши суддю – доповідача, в судових дебатах:

-прокурора, який просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 засудити за ч.1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк терміном 1 рік. Покласти на ОСОБА_2 обов'язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

-потерпілу ОСОБА_3, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора та вважає призначене обвинуваченій ОСОБА_2 покарання занадто м’яким,

-в судових дебатах та останньому слові обвинувачену ОСОБА_2, яка просить вирок суду залишити без змін,

перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Висновок суду про винність обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставин, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які належно оцінені судом і в апеляції не оскаржується.

Аналізуючи доводи прокурора щодо м’якості призначеного покарання, колегія суддів приходить до висновку, що вони безпідставні.

Належно умотивувавши своє рішення, суд призначив покарання обвинуваченій ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 65 КК України, із врахуванням ступеню тяжкості вчиненого нею злочину та особи винної та обставин, що пом’якшують покарання. Зокрема, суд врахував те, що обвинувачена ОСОБА_2 раніше не судима, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, є особою без офіційних джерел доходу. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлені.

Визнавши наведені обставини такими, що пом’якшують покарання та врахувавши їх у вироку, суд законно й обґрунтовано призначив обвинуваченій ОСОБА_2 таке покарання, що є необхідним та достатнім для її виправлення та перевиховання.

Як вбачається з матеріалів провадження суд вірно врахував, як пом’якшуючу обставину те, що обвинувачена щиро розкаялась у вчиненому, повністю визнала вину і активно сприяли встановленню істини в кримінальному провадженні як таку, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину та вірно прийшов до висновку, що ОСОБА_2 слід обрати покарання відповідно до санкції ч.1 ст. 185 КК України у виді громадських робіт.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що покарання обвинуваченій призначено відповідно до вимог закону та за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Підстави вважати вирок щодо ОСОБА_2 явно несправедливим в матеріалах провадження відсутні і в ході апеляційного розгляду не встановлені.

Саме з такими обставинами учасники кримінального провадження погодились в ході судового розгляду і суд визнав їх доведеними при винесенні вироку в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Доводи прокурора про м’якість призначеного ОСОБА_2 покарання, суперечливі.

Згідно вироку суду обвинуваченій ОСОБА_2 призначено покарання у виді громадських робіт, яке необхідно відбувати реально.

Прокурор просить скасувати вирок в цій частині, мотивуючи необхідністю призначення покарання у виді позбавлення волі їз звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст.75 КК України, тобто фактично ставить питання про звільнення від реального відбування покарання і таким чином покращення становища обвинуваченої.

Таким чином, доводи прокурора щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину внаслідок м'якості суперечать заявленим в апеляційній скарзі вимогам про застосування покарання зі звільненням від його відбування замість покарання, яке підлягає реальному виконанню.

Доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що судом невірно зазначено у вироку місце народження ОСОБА_2 - с.Чернігівка а не с.Черганівка Косівського району Івано- Франківської області, як зазначено у її паспорті колегія суддів звертає увагу та приходить до висновку про допущену судом описку у вступній частині вироку. Оскільки у матеріалах кримінального провадження немає відомостей про паспортні дані обвинуваченої ОСОБА_2 і вони не надані учасниками судового розгляду, питання про виправлення описки повинно бути предметом розгляду суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 379 КК України На які посилається прокурор Пасайлюк Я.В. Колегія суддів вважає зазначенні доводи прокурора безпідставними, оскільки відповідно до ч.1 ст. 379 КПК України, суд, що ухвалив судове рішення має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки не залежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Підстав для скасування вироку суду щодо обвинуваченої ОСОБА_2 та ухвалення нового вироку з підстав наведених прокурором у апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст.407, 419, КПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Чортківської місцевої прокуратури залишити без задоволення, а вирок Борщівського районного суду від 11 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Касаційного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_5 ОСОБА_4, ОСОБА_6

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_5