Рішення № 72450762, 27.02.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/21225/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого - судді Карплюка О.І.

при секретарі Потравному І.С.

з участю позивача ОСОБА_1

її представника ОСОБА_2

та представників відповідача Горбаня О.В.

Гнатюк І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Готель «Поділля» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, визнання її звільненою з роботи за власним бажанням, зобов'язання внести зміни до трудової книжки про дату звільнення та формулювання причин звільнення, стягнення компенсації за невикористану відпустку, виплат у зв'язку з перебуванням на лікарняному та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Готель «Поділля» про скасування наказу від 26 вересня 2017 року №110-к про звільнення, визнання її звільненою з роботи з 17 вересня 2017 року на підставі ст. 38 ч. 3 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю, зобов'язання внести зміни до трудової книжки про дату звільнення та формулювання причин звільнення, стягнення компенсації за невикористану відпустку в сумі 4871 грн. 39 коп., виплат у зв'язку з перебуванням на лікарняному в сумі 5786 грн. за період з 24 липня 2017 року по 16 вересня 2017 року та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 14993 грн., посилаючись на те, що вона з 27 липня 2017 року перебувала на лікарняному, а відповідач з липня 2017 року не виплачував їй заробітну плату та не бажає повернути її на попереднє місце роботи. Крім того, зазначає, що 19 серпня 2017 року вона направила відповідачу заяву про звільнення.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на законність звільнення ОСОБА_1 з роботи, зважаючи на її прогули, та відсутність вимоги про розрахунок.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Так, відповідно до вимог ст. 40 ч. 1 п. 4 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Судом встановлено, що а ктами від 24 липня 2017 року та 26 вересня 2017 року зафіксовано відсутність на роботі ОСОБА_1 24 липня 2017 року та з 18 вересня 2017 року по 26 вересня 2017 року.

Наказом директора ПАТ «Готель «Поділля» від 26 вересня 2017 року №110-к позивача звільнено з роботи на підставі ст. 40 п. 4 КЗпП України з 26 вересня 2017 року.

Згідно виписки медичної карти хворого вбачається перебування останньої на амбулаторному лікуванні в Хмельницькій міській поліклініці №1 з 1 серпня 2017 року по 15 вересня 2017 року.

За таких обставин, звільнення позивача з роботи, на думку суду, є законним. А тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу про її звільнення, про визнання її звільненою з роботи з 17 вересня 2017 року на підставі ст. 38 ч. 3 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю, зобов'язання внести зміни до трудової книжки про дату її звільнення та формулювання причин звільнення.

Відповідно до вимог ст. 116 ч. 1 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як з'ясовано судом, вимоги про розрахунок ОСОБА_1 до ПАТ «Готель «Поділля» не пред'являла. Натомість, відповідач 28 вересня 2017 року направив їй повідомлення про можливість отримання в касі підприємства розрахункових коштів, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Крім того, відповідно до вимог ст. 117 ч. 1 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до вимог п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 8 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до вимог ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, ні позивачем, ні її представником не надано суду доказів, які б вказували на наявність заборгованості ПАТ «Готель «Поділля» перед ОСОБА_1 щодо виплати компенсації за невикористану відпустку в сумі 4871 грн. 39 коп., виплат у зв'язку з перебуванням на лікарняному в сумі 5786 грн., копії заяви про звільнення від 19 серпня 2017 року, про перебування її на лікарняному з 24 липня 2017 року. Також, ними не надано суду доказів про середньомісячну заробітну плату позивача за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, що позбавляє суд провести обчислення можливого середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до вимог ст. 13 ч. 2 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 38, 40 ч. 1 п. 4, 116 ч. 1, 117 ч. 1 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 8 лютого 1995 року №100, суд

вирішив:

У позові ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Готель «Поділля» про визнання незаконним та скасування наказу від 26 вересня 2017 року №110-к про звільнення, визнання її звільненою з роботи з 17 вересня 2017 року на підставі ст. 38 ч. 3 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю, зобов'язання внести зміни до трудової книжки про дату звільнення та формулювання причин звільнення, стягнення компенсації за невикористану відпустку в сумі 4871 грн. 39 коп., виплат у зв'язку з перебуванням на лікарняному в сумі 5786 грн. та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 14993 грн. відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

27.02.2018