Постанова № 72449698, 26.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 539/1106/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калитки О. М.

суддів: Калиновського В.А. , Бондара В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської міської ради Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.10.2017, суддя І інстанції Даценко В.М., місце складання вул. Монастирська, 17, м. Лубни, Лубенський, Полта,авська, 37500, повний текст складено 26.10.17 по справі № 539/1106/17

за позовом ОСОБА_1

до Лубенської міської ради Полтавської області

про визнання неправномірним рішення від 10.11.2016 року в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Лубенської міської ради Полтавської області, в якому просив суд визнати незаконним п.2 рішення дванадцятої сесії сьомого скликання Лубенської міської ради від 10.11.2016 року в частині надання дозволу ОСОБА_1. на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) повул.Шевченка,6 в м.Лубнах, за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 22.10.2004 року він придбав у ТОВ фірми «Роща» безалкогольний цех «Е» загальною площею 246,8 кв.м, гараж «П». ТОВ фірма «Роща» в свою чергу придбала дані виробничі приміщення у ВАТ «Лукон». Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, яка згідно Державного акту на право постійного користування землею №40 від 09.11.1995 року була передана у постійне користування ВАТ «Лукон». При переході права власності на нерухоме майно зміна цільового призначення земельної ділянки «для обслуговування виробничих приміщень» не проводилась. В подальшому ОСОБА_1 неодноразово звертався до Лубенської міської ради з заявами про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. 10.11.2016 року Лубенська міська рада ухвалила рішення про надання дозволу ОСОБА_1. на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1, однак, при цьому, цільове призначення земельної ділянки вказано - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Позивач з вказаним рішенням міськради, яким фактично змінено цільове призначення земельної ділянки, не погоджується. Вказує, що не займається торгівлею та не є приватним підприємцем. Внаслідок ухваленого рішення він змушений буде сплачувати підвищену плату за оренду землі. Крім того, матиме місце використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що може потягнути притягнення до передбаченої законом відповідальності

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.10.2017 у справі № 539/1106/17 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Полтавської області про визнання неправомірним рішення від 10.11.2016 року в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Визнано протиправним і скасовано п.2 рішення Лубенської міської ради Полтавської області від 10 листопада 2016 року про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: ОСОБА_1, за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказував, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи, зокрема, рішенням Лубенської міської ради, від 10.12.2004 цільове призначення земельної ділянки по вул. Шевченка, 6, площею 0,0764 га встановлено як землі комерційного призначення та не змінювалось, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, вказував, що згідно рішення Лубенської міської ради від 26.04.1995 №90 земельна ділянка площею 0,6341 га за адресою ОСОБА_1 була надана у постійне користування Лубенському заводу продтоварів «Лукон» для обслуговування виробничих приміщень, в подальшому на момент заключення договору купівлі-продажу від 28.09.2002 між ВАТ «Лукон» та ТОВ «Роща», а також від 22.10.2004 між ТОВ «Роща» та ОСОБА_1, цільове призначення земельної ділянки в установленому законом порядку не змінювалось, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, за договором купівлі-продажу від 22.10.2004 року ОСОБА_1 придбав у ТОВ фірми «Роща» нежитлову будівлю (безалкогольний цех «Е» загальною площею 246,8 м2 та гараж «П», що становить 19/100), що становить 19/100 частини об'єкта по АДРЕСА_1 Полтавської області. (а.с.10, 11, 12, 13, 14)

Згідно Державного акту на право постійного користування землею від 09.11.1995 року, виданого відкритому акціонерному товариству Лубенського заводу продтоварів «Лукон», земельна ділянка площею 1,4630 га по АДРЕСА_1, відповідно до рішення Лубенської міської ради від 26.04.1995 року була надана в постійне користування для обслуговування виробничих приміщень. (а.с.15-17)

06.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Лубенського міського голови з заявою про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для укладення договору оренди земельної ділянки в межах, достатніх для обслуговування: безпосередньо під нежитловою виробничою будівлею безалкогольного цеху площею 0,0284 га та 0,006 га для її обслуговування, а всього 0,0344 га згідно класифікації земель 11.02 «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» по АДРЕСА_1 Полтавської області. (а.с.24)

31.10.2016 року ОСОБА_1 звертався до Лубенської міської ради, міського голови, секретаря міської ради, постійної депутатської комісії з питань землекористування, архітектури та будівництва, з письмовою заявою, в якій звернув увагу на те, що він не має у власності будівель торгівлі. В заяві ОСОБА_1 вказав, що має у власності гараж по АДРЕСА_1, та нежитлове приміщення - безалкогольний цех по АДРЕСА_1, які мають відповідне цільове призначення. (а.с.26)

09 листопада 2016 року ОСОБА_1 звертався до голови постійної депутатської комісії з питань землекористування, архітектури та будівництва Лубенської міської ради, в якій прохав вилучити з проекту рішення «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) юридичним та фізичним особам» в п.2 формулювання про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що цільове призначення земельної ділянки, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомості, не змінювалось з часу її використання ВАТ заводом продтоварів «Лукон» - для обслуговування виробничих приміщень. (а.с.27)

Незважаючи на всі зауваження позивача, Лубенська міська рада 10 листопада 2016 року ухвалила рішення в п.2 якого вказала: «Надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: ОСОБА_1, за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі». (а.с.7)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, вийшов за межі своїх повноважень, оскільки законодавством не передбачено можливість відповідачу самостійно змінювати зміст поданої заяви та приймати рішення відповідно до таких змін.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно ч. 2 цієї статті зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачений ст. 123 Земельного кодексу України.

Так, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Аналізуючи вказані вище норми права, колегія суддів приходить до висновку, що зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється шляхом затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування. При цьому, для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зацікавлена особа звертається до відповідного органу з клопотанням, в якому зазначає орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. За результатами розгляду такого клопотання відповідний орган приймає рішення про надання дозволу або надає мотивовану відмову у його наданні.

Як встановлено з матеріалів справи, звертався до відповідача з заявами, в яких прохав надати йому дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для укладення договору оренди земельної ділянки за класифікацією, зазначеною в підрозділі 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Проте, рішенням від 10 листопада 2016 року відповідач зазначив цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548 затверджено класифікацію видів цільового призначення земель. Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224.

В Секції J підрозділі 11 КВЦПЗ, зокрема, зазначені землі промисловості (землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд).

При цьому, землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі віднесені до земель громадської забудови та зазначені в секції В підрозділі 03.07 КВЦПЗ.

Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження №1182 від 08.12.2016 року, підготовленого за заявою позивача Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса, цільове використання об'єкту нерухомості розташованого за адресою: ОСОБА_1, що належить ОСОБА_1. згідно представлених документів та фактичного стану - виробничі приміщення. Згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 нежитлові приміщення №3 безалкогольного цеху класифікації відносяться до будівель підприємств харчової промисловості: код 1251.5, код СРС 52121.р1. (а.с.29-38)

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на виготовлення технічної документації відповідач має право задовольнити таку заяву або ж відмовити в її задоволенні. При цьому, законодавством не передбачено можливість відповідачу самостійно змінювати зміст поданої заяви та приймати рішення відповідно до таких змін. Натомість, відповідач проігнорував заяву позивача про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для укладення договору оренди земельної ділянки за класифікацією, зазначеною в підрозділі 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, та в своєму рішенні від 10 листопада 2016 року самостійно зазначив цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що суперечить інтересам землекористувача та дійсному використанню земельної ділянки.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення, а позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.10.2017 у справі № 539/1106/17 відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лубенської міської ради Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.10.2017 по справі № 539/1106/17 залишити без задоволення.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.10.2017 по справі № 539/1106/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський В.О. Бондар