Ухвала суду № 72449592, 23.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11кп/790/1388/16 Головуючий 1 інстанції: Шевцов О.А.

Справа № 629/5264/16-к Доповідач: Мозговий О.Д.

Категорія: ч.1 ст.186, ч.1 ст.342, ч.1 ст.383 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

- головуючого судді Мозгового О.Д.

- суддів: Савенко М.Є., Снігерьова Р.І.,

- при секретарі Репкіній М.Ю.

- за участю прокурора Золочевського С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному проваджені на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.04.2016 року, матеріали кримінального провадження №629/5264/15-к за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.186, ч.1 ст.342, ч.1 ст.383 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.04.2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.1 ст.186, ч.1 ст.342, ч.1 ст.383 КК України, повернуто прокурору Лозівської місцевої прокуратури Харківської області.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.342 КК України - опір представникові влади під час виконання службових обов’язків, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна, та кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.383 КК України – завідоме неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції вказав, що захисником було заявлене клопотання про повернення обвинувального акту у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 не було надано можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження за участю адвоката, з яким було укладено угоду, слідчі дії у кримінальному провадженні були проведені поза строком досудового розслідування, та повідомлення про підозру за ч.1 ст.383 КК України здійснено в порушення ч.1 ст.481 КПК України не уповноваженим прокурором, та зазначення в обвинувальному акті про підпис ОСОБА_1 заяви про злочин не відповідає дійсності.

Судом зазначено, що дослідженням наданих суду матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувальний акт кримінальному провадженні №12013220380000124 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст.342 КК України складено та підписано прокурором 11.11.2015 року, однак відповідно до розділ ІІ п. 94 Реєстру матеріалів досудового розслідування містить відомості, що обвинувальний акт складено 11.12.2015 року.

Як вказує суд першої інстанції, реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013220380000124 складений прокурором Корінним Р.В., та ним відібрані розписки про отримання підозрюваним та захисником обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, проте реєстр не містить процесуального рішення про призначення ОСОБА_2 прокурором у даному кримінальному провадженні.

З розділу ІІ Реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013220380000124 вбачається, що у даному кримінальному провадженні було залучено в якості захисника адвоката ОСОБА_3, але розписка про вручення йому обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування у матеріалах кримінального провадження, наданих до суду, відсутня.

Також суд першої інстанції вказує, що згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12015220380001636 встановлено, що він складений прокурором 11.12.2015 року та додатком до нього є Реєстр матеріалів досудового розслідування на 6 аркушах, однак, поряд із цим, Реєстр містить відомості про проведення процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та про заходи забезпечення кримінального провадження вчинені після складення обвинувального акту прокурором.

Крім того, пункт 4, 5 розділу ІІ Реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015220380001636 містить відомості, що 19.10.2015 року прийнято рішення про вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а також, що повідомлено ОСОБА_1 про підозру у скоєнні злочину за ч.1 ст. 383 КК України.

Суд першої інстанції вважає, що з урахуванням положень ст.ст.111, 278 КПК України вручення письмового повідомлення про підозру, у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, є процесуальною дією, яка повинна знайти своє відображення в Реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Поряд із цим, розділ І «Проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії» Реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015220380001636 не місить відомостей про здійснення органом досудового розслідування процесуальної дії про направлення ОСОБА_1 повідомлення про підозру.

Пункт 17 розділу І Реєстру місить відомості про єдиний випадок вручення ОСОБА_1 процесуальних документів 10.11.2015 року.

Судом зазначено, що у судовому засіданні досліджено копії документів, наданих захисником, та згідно посвідчення № 24, виданого в листопаді 2015 року, підтверджується, що ОСОБА_1 в листопаді 2015 року вже був депутатом Лозівської районної ради Харківської області.

Як вбачається з копії повідомлення про підозру від 19.10.2015 року, вона отримана ОСОБА_1 13.11.2015 року, тому вручення процесуальних документів ОСОБА_1 здійснювалося йому як депутату місцевої ради.

Тому суд першої інстанції вважає, що обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідають вимогам ст.ст.109, 291 КПК України, обвинуваченого притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.383 КК України всупереч вимогам ст.ст. 480, 481 КПК України.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор вказує, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12013220380000124 був складений 11.11.2015 року, а вказані реквізити у реєстрі матеріалів досудового розслідування про складання даного процесуального 11.12.2015 року є опискою.

Також прокурор вказує, що матеріали кримінального провадження №12013220380000124 містять витяг з ЄРДР від 19.06.2015 року із зазначенням прокурора Корінного Р.В., якого було визначено процесуальним керівником у складі групи прокурорів.

Як вказує апелянт, на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013220380000124 захиснику обвинуваченого – адвокату ОСОБА_4 був наданий обвинувальний акт та реєстр, а ст.291 КПК України не зобов’язує прокурора вручати вищевказані процесуальні документи кожному захиснику, з якими підозрюваним укладені угоди.

Крім того, прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ст.283 КПК України однією із форм закінчення досудового розслідування є звернення до суду з обвинувальним актом, а не його складання, як зазначено судом.

Тому складання обвинувального акту без звернення із ним до суду не є закінченням досудового розслідування, у зв’язку з чим проведення процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та застосування заходів забезпечення після складання обвинувального акта до звернення з ним до суду, на його думку, не є порушенням.

Апелянт вважає, що питання про вручення оборі підозри із порушенням ч.1 ст.481 КПК України не може бути предметом розгляду під час підготовчого засідання, оскільки, та на його думку, суд вийшов за межі, встановлені гл.27 КПК України, що підлягають вирішенню у підготовчому судовому засіданні, які розширеному тлумаченню не підлягають.

Також, апелянт вказує, що на виконання вимог ст.ст.276-279 КПК України вручити ОСОБА_1 повідомлення про підозру не виявилось можливим у зв’язку з його неявкою на виклик 15.10.2015 року, про поважність причин неприбуття він не повідомив.

Крім того, станом на 19.10.2015 року органу досудового розслідування місцезнаходження ОСОБА_1 було невідоме.

19.10.2015року було прийнято рішення про вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений для вручення повідомлень у відповідності до вимог ст.135 КПК України, та йому надіслано повідомлення поштою за місцем реєстрації та роботи.

Про направлення поштою процесуального рішення у матеріалах кримінального провадження наявні рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, описи вкладеного, квитанції про сплату послуг.

Заслухавши думку прокурора, який підтримав свою апеляцію, думку обвинуваченого, його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку потерпілих, які не заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, суд першої інстанції вказав, що одною із підстав такого повернення є те, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 здійснено не уповноваженим прокурором.

Так, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, на а.с. 170, 190 т. 2 міститься ксерокопія посвідчення №24, з якої вбачається що обвинувачений ОСОБА_1 є депутатом Лозівської районної ради Харківської області з листопада 2015 року по листопад 2020 року.

Статтею 480 КПК України передбачено особливий порядок кримінального провадження, і п.6 ч.1 цієї статі передбачає такий особливий порядок до депутатів місцевих рад.

Відповідно до цього, згідно з п.1 ч.1 ст.481 КПК України, письмове повідомлення про підозру здійснюється відносно депутата місцевої ради – Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Севастополя в межах його повноважень.

Як вбачається із копії повідомлення ОСОБА_1 про підозру від 19.10.2015 року у скоєнні ним правопорушення це повідомлення він отримав і воно було йому вручено 13.11.2015 року, тобто, в період, коли він був депутатом Лозіської місцевої ради Харківської області, і цю підозру йому повідомив прокурор Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області, юрист 3 класу ОСОБА_5 (т.2 а.с. 166, 192.)

Таким чином, повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції обґрунтовано вмотивував таке повернення, оскільки самостійно у суді при розгляді провадження по суті неможливо усунути цей недолік та порушення кримінального процесуального законодавства.

Що ж стосується вказівки суду першої інстанції про недоліки, які, на думку суду, містяться у реєстрі матеріалі в досудового розслідування, то прокурору після отримання обвинувальних актів необхідно усунути всі вказані недоліки, якщо вони є слушними, відповідно до ст.109 КПК України, на які посилається суд першої інстанції, повертаючи обвинувальний акти прокурору, та прийняти законне рішення у цьому випадку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 375, 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.04.2016 року у об’єднаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.383, ч.1 ст.186, ч.1 ст.342 КК України про повернення обвинувального акту прокурору – без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців.

Головуючий суддя -

Судді -