Постанова № 72448691, 22.02.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/20661/17

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйов В.В.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

22 лютого 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представників відповідача: Байши Т.А., Павич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року (повний текст якої складено 05 грудня 2017 року в м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 17.06.1993 він перебував на обліку в управлінні соціального захисту населення м.Вінниці та отримував пенсію по третій групі, як інвалід війни (причина інвалідності - поранення "одержане в бойовій обстановці в Республіці Афганістан"). Однак через неправомірні, на його думку, дії відповідачів він, як ветеран війни, не отримує пенсію в розмірі, передбачену для даної категорії пенсіонерів (з врахуванням надбавок, доплат та інше).

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що відповідачем всі належні позивачу виплати нараховувались в повному обсязі відповідно до його статусу.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що, на його думку, призвело до неправильного її вирішення. Так апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції не враховано його право на пільгову пенсію ветерана війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

16 січня 2018 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, в якому відповідач вказував на безпідставність та необґрунтованість доводів апелянта та просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили скасувати постанову суду першої інстанції.

Представники відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці в судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Інший відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повноважного представника в судове засідання не направив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, позивач має статус ветерана війни - інваліда війни III групи з 1993 року, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.08.2017, виданого Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради та іншими документами (а.с. 6-7).

11.08.2017 позивач звертався до відповідачів із заявами про переведення його з одного виду пенсії ст. 20 категорії "б" на інший вид пенсії як інваліду війни згідно з ст. 20 категорії "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с. 8-11).

18.08.2017 управлінням Пенсійного фонду України м.Вінниці рішенням №10421 позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії, тому що він вже отримує цей вид пенсії на який претендує по категорії "а" ст. 20 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с. 14-15).

Листом від 31.08.2017 №544/Ш-10 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовило позивачу у переведенні на інший вид пенсії з підстав того, що позивач отримує той вид пенсії, на який претендує. Крім того, у своїй заяві позивач посилався на наявність підстав для перерахунку пенсії, оскільки ст. 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено підвищення пенсій за вислугу років, а ст. 24 вказаного Закону передбачено встановлення надбавок до пенсії особам, які: мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей; одинокі особи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують постійного стороннього догляду (державна соціальна допомога на догляд); мають особливі заслуги перед Батьківщиною (нагороджені орденом Героїв Небесної Сотні, Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу», а також Герої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років), в той час, як підвищення пенсії по інвалідності позивачу здійснюється відповідно до ст. 25 цього ж Закону (а.с. 16).

Листом від 08.09.2017 № 189/Ш-1 управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці повідомило позивача, що йому надано статус інваліда війни та всі виплати, які передбачені чинним законодавством, йому нараховувались до пенсії та виплачувались в повному обсязі. Що ж стосується переведення на інший вид пенсії відповідно до п. "а" ст. 20 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", то вказано, що позивач отримує той вид пенсії, на який претендує (а.с. 12-13).

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що управлінням Пенсійного фонду України м.Вінниці всі виплати, які передбачені чинним законодавством позивачу нараховувались до пенсії та виплачувались в повному обсязі відповідного до статусу інваліда війни ІІІ групи, а відтак дії відповідачів є правомірними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) визначено, що військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Відповідно до ст. 18 Закону №2262-ХІІ пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Згідно з ст. 20 Закону №2262-ХІІ залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, поділяються на такі категорії:

а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

б) інші особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.

За приписами п. 7 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) до інвалідів війни належать також інваліди з числа учасників бойових дій на території інших держав, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з перебуванням у цих державах.

Відповідно до п. "а" ст. 21 Закону №2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям інвалідам ІІІ групи призначаються у розмірі 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Положеннями ст. 22 Закону №2262-ХІІ визначено, що мінімальний розмір пенсій інвалідам війни IIІ групи встановлюється у розмірі 105 відсотків прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.

Згідно з ст. 25 Закону №2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пенсії по інвалідності підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом.

За приписами п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1381 від 28.12.2011 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" встановлено, що з 1 січня 2012 року інвалідам війни та учасникам бойових дій, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в інвалідів війни I групи - 285 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 255, III групи - 225, учасників бойових дій - 165 відсотків, виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

Даючи правову оцінку доводам апелянта стосовно протиправності дій відповідачів при розгляді його звернень щодо переведення з одного на інший вид пенсії, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Як слідує з матеріалів справи, позивач 11.08.2017 звертався до відповідачів із заявами про переведення його з одного виду пенсії ст. 20 категорії "б" на інший вид пенсії як інваліду війни згідно з ст. 20 категорії "а" Закону №2262-ХІІ.

В той же час, доводи апелянта щодо протиправності дій відповідачів фактично зводяться до того, що ОСОБА_2 не погоджується, що в розпорядженнях органу Пенсійного фонду України, які виготовлені на базі комп'ютерної програми АСОПД/КОМТЕХ, АСОПД/КОМТЕХ-W не зазначено, що він є ветераном війни, натомість в деяких розпорядженнях вказано його статус як інваліда армії.

З даного приводу представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що програмне забезпечення, яке використовувало управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці містило технічні описки, однак дані описки жодним чином не впливали на вид та розмір пенсії позивача, який був визначений відповідно до Закону №2262-ХІІ.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта в цій частині та зауважує, що розпорядження, на які посилається апелянт не є предметом розгляду даної справи, оскільки позивач оскаржує виключно відмови відповідачів, викладені в рішенні № 10421 від 18.08.2017 та листах від 31.08.2017 №544/Ш-10 та від 08.09.2017 № 189/Ш-1.

Крім того, матеріалами адміністративної справи та пенсійної справи позивача №203809 підтверджуються ті обставини, що позивачу призначена пенсія відповідно до ст. 20 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" категорія "а". Також позивач отримує підвищення до пенсії для інвалідів війни, передбачене Постановою КМУ №327 від 23.04.2012 року; цільову грошову допомогу на прожиття інваліду ІІІ групи; пенсію за особливі заслуги перед Україною відповідно до Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" в розмірі 35 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; щомісячну адресну допомогу до пенсії відповідно до вимог Постанови КМУ 1381 від 28.12.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення"; підвищення інваліду війни ІІІ групи відповідно до ст. 21 Закону №2262. Загальний розмір пенсії ОСОБА_2 як інваліда війни ІІІ групи на момент звернення до суду першої інстанції становив 3511,20 грн.

Наведені обставини підтверджують, що на момент звернення з заявою про переведення на пенсію відповідно до категорії "а" ст. 20 Закону №2262-ХІІ ОСОБА_2 отримував той вид пенсії, на який претендував.

В той же час, позивач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що має право на пільгову пенсію ветерана війни відповідно до Закону № 3551-XII.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що в матеріалах справи міститься лист управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці від 21.02.2018 № 1074/11-32-1/10 зі змісту якого вбачається, що Законом № 3551-XII не передбачено підстав та порядку призначення пенсій, а відтак відповідач не призначає пенсій відповідно до вказаного Закону.

Між тим, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить будь-якого належного правового обґрунтування, з посиланням на конкретні норми Закону № 3551-XII, якими б визначалися підстави та порядок призначення пенсії за даним Законом, розмір такої пенсії та інші питання щодо пенсійного забезпечення ветеранів війни - інвалідів війни.

Натомість, суд апеляційної інстанції приймає до уваги ту обставину, що питання пенсійного забезпечення, в тому числі ветеранів війни - інвалідів війни, врегульовані саме Законом №2262-ХІІ, тоді як Законом № 3551-XII передбачено лише виплату підвищення до пенсії як інваліду війни ІІІ групи, що підтверджує позицію відповідачів стосовно правомірності їх дій.

Крім того, на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції розмір пенсії позивача збільшився та становить 7344,75 грн., що пов'язано зі проведеним перерахунком пенсії згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148 від 03.10.2017 і підтверджується відповідним доказом, який долучено до матеріалів справи.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції, що управлінням Пенсійного фонду України м. Вінниці нараховувались позивачу всі виплати, які передбачені чинним законодавством до пенсії та виплачувались в повному обсязі відповідного до статусу - інваліда війни ІІІ групи.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і переважно вказують на обставини, які не є предметом розгляду даної справи, а відтак не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 лютого 2018 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Граб Л.С. Гонтарук В. М.