Постанова № 72448547, 26.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Сліденко А.В.

26 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4865/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017, повний текст складено 27.11.17 по справі № 820/4865/17

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №38662920 від 14.08.2017 р.,

ВСТАНОВИВ:

19.10.2017 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просила скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 36882920, що виніс старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України С.В. Сіренко 14.08.2017 року, та зобов'язати провести виконавчі дії.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови №38662920 від 14.08.2017р. «Про закінчення виконавчого провадження».

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що старшим державним виконавцем відповідача 14.08.2017 року було винесено постанову ВП №38662920 «Про закінчення виконавчого провадження», на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», п. 5 ст. 8 Закону України «Про виконання рішень застосування практики Європейського суду з прав людини».

Підставою для винесення вказаної постанови послугувало судження суб'єкта про перерахування на користь боржника у межах виконавчого провадження №48908528 грошових коштів у розмірі 779,32грн.

Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги та визнано протиправною та скасовано постанову №38662920 від 14.08.2017р. «Про закінчення виконавчого провадження», оскільки даний документ не містить посилань на відповідний виконавчий документ та докази його виконання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 8 ч. 1 вказаного вище Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 39 зазначеного вище Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України; якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Матеріали справим свідчать, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжовим Максимом Валерійовичем від 03.07.2013 року відкрито виконавче провадження ВП № 386962920 на підставі рішення Європейського суду з прав людини № 11770/03 від 06.06.2013 року.

Відповідно до виконавчого провадження предметом є виконання ухвалених на користь заявника рішень національних судів, які залишаються невиконаними; сплата протягом трьох місяців заявнику або його спадкоємцю 3 000 євро; сплата заявникові або його спадкоємцю 1 500 євро, в якості матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації судових та інших витрат, разом з будь-якими податками; сплата заявникові простого відсотка.

Однак, колегія суддів зазначає, що вказане у постанові про закриття виконавчого провадження відповідачем не зазначалось, та відповідно не було вказано про виконання виконавчого документу, без посилань на документи, що підтверджують таке виконання.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає що державним виконавцем було проведено всі необхідні та передбачені законодавством дії з виконання рішення Європейського суду з прав людини, ухваленого на користь позивача.

З огляду на наявні матеріалах справи, та керуючись нормами чинного законодавства, колегія суддів зазначає про порушення державним виконавцем вимог ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказаною вище статтею визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача не відповідають нормам чинного законодавства оскільки останній діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто з без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів, апеляційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 по справі № 820/4865/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.О. ДонецьСудді А.П. Бенедик Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 26.02.2018.