Рішення № 72447281, 26.02.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/19151/17

Провадження №2/521/1269/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

при секретарі – Бєрової А.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Центр державного земельного кадастру» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушення термінів її виплати, середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку при звільненні, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», уточнивши який, просив суд стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушення термінів її виплати у розмірі – 2067,57 гривень, компенсацію за затримку остаточного розрахунку при звільненні в розмірі 63215,85 гривень, посилаючись на те, що з 22.03.2016 року по 24.03.2017 року працював на посаді заступника директора Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Позивач вказує, що звільнився з посади 24 березня 2017 року, проте порушуючи положення ст.47, 116 Кодексу законів про працю України роботодавець не здійснив повний розрахунок з ним у день звільнення. Станом на день звільнення заборгованість відповідача перед ним складала – 25004, 26 гривень. 21.07.2017 року позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість по заробітній платі та повідомити про розмір середньомісячної заробітної плати за два місяці. При звільненні розрахунку проведено не було, що стало приводом для звернення до суду з позовом, в тому числі і про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 25004, 26 гривень. Оскільки під час знаходження даної справи в провадженні суду, підприємство виплатило заборгованість по заробітній платі, він уточнив свій позов та просить стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушення термінів її виплати у розмірі – 2067, 57 гривень, грошову компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у сумі – 63215 гривень 85 копійок, враховуючи, що строк затримки з часу звільнення по час розрахунку становить 285 календарних днів.

В судовому засіданні представник позивача позов свого довірителя підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушення термінів її виплати у розмірі – 2067, 57 гривень, грошову компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у сумі – 63215 гривень 85 копійок, враховуючи, що строк затримки з часу звільнення по час розрахунку становить 285 календарних днів.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та показав суду, що не має законних підстав для стягнення з підприємства на користь позивача компенсації за затримку остаточного розрахунку при звільненні та будь-якої іншої компенсації, тому що підприємство в повному обсязі розрахувалося з позивачем, про що свідчить інформація надана з бухгалтерії. Представник відповідача також наголошував, що заборгованість по виплаті заробітної плати виникла у період коли позивач займав керівну посаду на підприємстві. Начальник філії та його заступники є керівним органом підприємства на які покладено обов’язки забезпечувати раціональне використання коштів, організовувати та проводити весь комплекс робіт пов’язаних з отриманням прибутку. Оскільки заборгованість по виплаті заробітної плати сталася зокрема з вини ОСОБА_1 як працівника ( заступника директора філії) – положення статті 117 КЗпП України не можуть застосовуватися до нього як до суб’єкта, що має право на компенсацію передбачену правилами статті 117 КЗпП України.

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статі 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства або уповноваженим ним орган зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 під порядковим номером 11 виконано запис 29 березня 2016 року про тимчасове призначення на посаду заступника директора філії – начальника управління Державного земельного кадастру, підстава – Наказ № 1913 від 29.03.2016 року. Відповідно до наказу № 80-к від 03.10.2016 року у зв’язку з реорганізацією та введенням в дію нової організаційної структури філії переведений на посаду заступника директора філії.

Згідно з наказом Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» № 12/к від 24.03.2017 року, ОСОБА_2 звільнений з займаної посади за угодою сторін п.1 ст. 36 КЗпП України..

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В контексті статті 116КЗпП днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані відпустки.

При звільнені ОСОБА_1 підприємство мало б виплатити йому заборгованість по заробітній платі у розмірі 25004, 26 гривень, однак ці вимоги закону не виконало. В ході розгляду даної справи відповідач сплатив позивачу заборгованість по заробітній платі у сумі 25004,26 гривень лише 04 січня 2018 року. Дані обставини не заперечуються стороною відповідача.

Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі коли день виплати заробітної плат збігається з вихідним, святковим або не робочим днем,забортна плата виплачується напередодні. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у в’язку з порушенням строків їх виплати».

Вживання в названому законі і ст. 34 Закону «Про оплату праці» терміну «компенсація» не означає, що такі виплати на користь працівників мають правовий статус передбачений для компенсаційних виплат, а навпаки мають статус заробітної плати і в трудових і в податкових правовідносинах. В контексті ст. 115 КЗпП України компенсація за затримку виплати заробітної плати виплачується незалежно від вини власника. Компенсація вилічується при затримці виплати заробітної плати на календарний місяць і більше та розраховується шляхом множення нарахованої заробітної плати на індекс інфляції за період затримки. Питання проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати регулювалося ст. 34 Закону України "Про оплату праці", Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (в редакції від 16 січня 2003 року) та Порядком № 159 (зі змінами і доповненнями від 9 серпня 2001 року та 31 березня 2003 року). Дія зазначених нормативних актів поширювалася на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовувалася у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосувалася усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Відповідно до цих нормативних актів підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Згідно пунктів 1, 2 та 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 року N 958, від 31 березня 2003 року N 430, від 25 січня 2012 року N 35), сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Визначаючи розмір даної компенсації, суд враховує розрахунок наданий позивачем та приходить до висновку, що компенсація втрати частини заробітної плати за період з 24.03 2017 року по 04.01.2018 року підлягає стягненню з відповідача у сумі 2067, 57 (дві тисячі шістдесят сім ) гривень 57 копійок.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за період прострочення за правилами статті 117 КЗпП України, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з наказом Одеської регіональної філії Державного підприємства « Центр державного земельного кадастру» № 12/к від 24.03.2017 року, ОСОБА_2 звільнений з займаної посади за угодою сторін п.1 ст. 36 КЗпП України..

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В контексті статті 116КЗпП днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані відпустки.

В судовому засіданні встановлено, що при звільненні ОСОБА_2 Амірана Ісакійовича 24.03.2017 року підприємством не виплачена належна йому заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи. В ході слухання справи встановлено, що позивач отримав належну йому до сплати при звільненні заборгованість по заробітній платі остаточно 04.01.2018 року, тобто через 285 календарних днів після звільнення.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статі 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинний сплатити зазначене в цій статі відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

В судовому засіданні представник позивача пояснювала що ними заявлена вимога щодо стягнення середнього заробітку за весь час прострочення, з врахуванням того, що час прострочення дорівнюється 285 календарних днів, так як за правилами ст. 117 КЗпП України підприємством мають бути оплачені всі дні за час прострочення виплати заборгованості, а не тільки робочі дні за цей період. Суд не погоджується з правовою позицією представника позивача щодо оплати всіх календарних днів за час прострочення, оскільки правилами ст. 117 КЗпП України передбачено оплату середнього заробітку за час прострочення, а середній заробіток розраховується на підставі Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року, де у пункті 8 зазначено, що нарахування виплат що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного ( годинного) заробітку на число робочих днів. З цих підстав суд приходить до висновку, що заборгованість за весь час прострочення має складатися із кількості робочих днів за час прострочення ( 196 днів за період з 25.03.2017 року по 04.01.2018 року) помножених на 221, 81 гривню ( середньоденна заробітна плата позивача за один робочий день) та становить суму – 43 474 гривні 76 копійок. Суд критично ставиться до правової позиції представника відповідача стосовно безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь середнього заробітку за весь час прострочення виплати заборгованості по заробітній платі у зв’язку з тим, що позивач займав керівну посаду у ДП «Центр державного земельного кадастру», оскільки стаття ст.117 КЗпП України не передбачає обмежень щодо суб’єктного складу та не визначає, що керівники підприємства не мають право на отримання такої компенсації. Не погоджуючись з позицією представника відповідача в цієї частині суд також враховує, що позивач з 22.03.2016 року працював на посаді тимчасово виконуючого обов’язки заступника директора філії, потім заступником директора філії, та строк його перебування на посаді становив майже один рік. В ході розгляду справи стороною відповідача не спростовувалося, що проблеми виплати працівникам ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії заробітної плати виникли ще до прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду заступника директора філії.

Керуючись ст.ст. 36 , 115, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Центр державного земельного кадастру» про компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати, середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (код ЄДРПОУ 21616582, місцезнаходження: 02000, м. Київ, вулиця Народного Ополчення, 3) на користь ОСОБА_1 – 43 747 ( сорок три тисячі сімсот сорок сім ) гривень 76 копійок – суму середнього заробітку за затримку виплати розрахунку при звільненні за весь час затримки; 2067, 57 (дві тисячі шістдесят сім ) гривень 57 копійок – компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками процесу до апеляційного суду Одеської області в тридцятиденний термін. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26 лютого 2018 року.

Головуючий: