Рішення № 72446777, 26.02.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3650/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 року Залізничний районний суд міста Львова

в складі:

головуючого-судді Ліуша А.І.

з участю секретаря Трипалюк А.Б.

представника позивача Деркача Ю.Ю.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за кредитним договором, покликаючись на те, що відповідно до укладеного договору №LVН9АЕ000069415 від 24 квітня 2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 15947,26 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,08% на рік. У порушення ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку із порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 07 травня 2015 року має заборгованість 10545,26 доларів США, що становить відповідно до курсу НБУ 221661,42 грн. Просить стягнути з відповідача борг за кредитним договором №LVН9АЕ000069415 від 24 квітня 2008 року в сумі 221661,42 грн. та судові витрати у справі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, давши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково зазначив, що автомобіль, який передано відповідачем як заставне майно банку, позивач не має змогу реалізувати, оскільки не є власником такого майна та не може ним розпоряджатись. Просить позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов заперечив, пояснив, що ним передано майно, яке є предметом застави за кредитним договором, банку. Внаслідок наведеного, вважає, що борг за кредитним договором у нього відсутній. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Судом встановлено, що згідно договору №LVН9АЕ000069415 від 24 квітня 2008 року, ПАТ КБ «Приватбанк» відповідачу ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 15947,26 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,08% на рік, строком до 23 квітня 2013 року. /а.с. 20 зворот./

У відповідності до п.6.2.4. кредитного договору №LVН9АЕ000069415 від 24 квітня 2008 року позичальник зобов'язаний погасити кредит в порядку, в сумах і в строки, передбачені договором. /а.с. 14/

Згідно п. 6.2.2. кредитного договору №LVН9АЕ000069415 від 24 квітня 2008 року позичальник зобов'язаний сплатити проценти за користування кредитом відповідно до вимог договору, в тому числі здійснити повну сплату процентів за користування кредитом не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту. /а.с. 14/

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У встановлені договором строки відповідач ОСОБА_2 не виконує умови кредитного договору №LVН9АЕ000069415 від 24 квітня 2008 року щодо повернення заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитними коштами.

Згідно з п. 2.2. кредитного договору №LVН9АЕ000069415 від 24 квітня 2008 року для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, позичальник наддав банку а заставу автомобіль марки «Opel Vectra», 2004 року випуску, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 12 кредитного договору №LVН9АЕ000069415 від 24 квітня 2008 року внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору щодо повернення заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитними коштами, настала подія дефолту, що сторони не оспорювали.

Відповідно до п.12.2.2. кредитного договору, позичальник зобов'язаний усунути подію дефолту негайно або передати предмет застави у володіння банку за актом приймання-передачі.

Як вбачається із акту прийому автомобіля від 30 вересня 2014 року ОСОБА_2 внаслідок прострочення кредиту за кредитним договором № LVН9АЕ000069415 від 24 квітня 2008 року передав ПАТ КБ «Приватбанк» автомобіль марки «Opel Vectra», 2004 року випуску, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.

Згідно з п.п. 13.1., 13.2 кредитного договору, після настання події дефолту, предмет застави може бути використаний для задоволення з його вартості всіх забезпечених вимог у їх максимальному розмірі, що визначається на дату фактичного задоволення таких вимог. Банк має право на власний розсуд обрати процедуру звернення стягнення на предмет застави для задоволення забезпечених вимог з-посіж наступних варіантів: передача предмета застави у власність банку; продаж предмета застави банком третій особі; звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса; будь-яка інша процедура, дозволена законодавством України. Банк письмово повідомляє позичальника про обрану ним процедуру звернення стягнення на предмет застави.

На підставі наведеного, відповідач ОСОБА_2 виконав вимоги п.12.2.2. кредитного договору №LVН9АЕ000069415 від 24 квітня 2008 року щодо передачі заставного майна, а саме: автомобіля марки «Opel Vectra», 2004 року випуску, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, однак позивач не використав предмет застави для задоволення вимог за кредитним договором, не обрав процедуру звернення стягнення на предмет застави та не повідомив про обрану ним процедуру позичальника, хоча прийняв даний автомобіль ще 30 вересня 2014 року, а відтак на переконання суду, позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Крім того, суд не бере до уваги покликання представника позивача на те, що автомобіль, який передано відповідачем як заставне майно банку, позивач не має змогу реалізувати, оскільки не є власником такого майна та не може ним розпоряджатись, оскільки позивачем з моменту прийняття заставного майна, а саме: автомобіля марки «Opel Vectra», 2004 року випуску, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, 30 вересня 2014 року, не вчинено жодних дій з метою використання предмет застави для задоволення вимог за кредитним договором №LVН9АЕ000069415 від 24 квітня 2008 року, а також, представником позивача не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що ПАТ КБ «Приватбанк» зверталось до відповідача з метою реалізації переданного ним автомобіля з проханнями здійснити будь-які дії, зокрема, передбачені кредитним договором, у тому числі, знайти покупця на предмет застави, укласти договір купівлі-продажу чи будь-які інші заяви та документи, та ним не виконано такі дії відповідно до п. 13 кредитного договору №LVН9АЕ000069415 від 24 квітня 2008 року.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: /підпис/ А.І. Ліуш

Копія вірна.

Суддя: А.І. Ліуш